Рішення

від 10.04.2024 по справі 600/6893/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/6893/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення сесії Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 11 липня 2023 року № 357-22/2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу;

- зобов`язати Чагорську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області на черговому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0983 га з метою її продажу, що розташована в с. Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області з цільовим призначенням : 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства з кадастровим номером 7321087900:01:003:0561. Однак рішенням Чагорської сільської ради від 11.07.2023 р. №357-22/2023 відмовлено у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки відмовлено.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

07.07.2023 р. позивач звернулась до відповідача з заявою в якій просила включити до переліку об`єктів нерухомого майна, які підлягає продажу Чагорською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області у 2023 році земельну ділянку кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,983 з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована в с. Чагор. Надати ОСОБА_1 дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,983 з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована в с. Чагор з метою продажу зазначеної земельної ділянки.

11.07.2023 р. рішенням Чагорської сільської ради вирішено не включати до об`ктів нерухомого майна, які підлягають продажу у 2023 році Чагорською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,983 з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована в с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області.

Відмовлено позивачу в наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,983 з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, яка розташована в с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області та в продажу зазначеної земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч.1, 2, 5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, ч.1 ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам встановлено ст.128 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч.3 ст.128 ЗК України).

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки рішення про надання дозволу або про відмову, із наведенням обґрунтованих підстав такої відмови.

При цьому, ч.5ст.128 ЗК Українивизначений перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки, який є вичерпним, а саме:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина шоста статті 128 ЗК України).

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки (частина восьма статті 128 ЗК України).

Таким чином, наведеними вище положеннями чинного законодавства визначено, що орган місцевого самоврядування у місячний строк зобов`язаний розглянути заяву (клопотання) і за результатами такого розгляду прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, які мають відповідати підставами для відмови в продажу земельної ділянки, визначеним частиною п`ятою статті 128 ЗК України. При цьому ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону №280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентує стаття 59 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (частина друга статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, приписи Закону №280/97-ВР визначають, що питання регулювання земельних відносин віднесено до компетенції відповідної місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або про відмову в продажу земельної ділянки.

У спірному випадку відповідача відмовив у наданні дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки, чим фактично відмовила у продажу земельної ділянки.

При цьому будь-якої підстави, визначеної статтею 128 ЗК України, у рішенні не зазначено. Таким чином, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки з підстав, не передбачених нормами ЗК України, та фактично жодним чином не обґрунтував наявність правових підстав для такої відмови.

При цьому, приписи статті 128 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України передбачають випадки, коли орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки може не прийняти позитивного рішення, при цьому приймається рішення про відмову у продажі земельної ділянки з підстав, визначених частиною п`ятою статті 128 ЗК України.

З огляду на викладене вище та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд дійшов до висновку, що, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та ЗК України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Окрім того, чинним законодавством закріплено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки: надати дозвіл або надати мотивовану відмову у продажу земельної ділянки із наведенням усіх підстав такої відмови.

Таким чином, відмова відповідача, оформлена рішенням 22 сесії VIII скликання №357-22/2023 від 11.07.2023 р., у наданні позивачу дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 7321087900:01:003:0561, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Чагорську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області на черговому засіданні сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 липня 2023 року та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу зазначеної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно - правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених законом підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Однак, у межах справи, що розглядається, виправити цю ситуацію шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого судового рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

А тому належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:03:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу зазначеної земельної ділянки або надати вмотивовану відмову відповідно до ч. 5 ст. 128 ЗК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Стосовно вимоги, щодо зобов`язання відповідача подати в установлений судом строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

За таких обставин, а також враховуючи відсутність обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, в разі набрання ним законної сили, суд не встановлює обов`язку для відповідача на подання звіту, а тому відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов задовольнити частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення сесії Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 11 липня 2023 року № 357-22/2023, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 7321087900:01:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу.

3. Зобов`язати Чагорську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:03:003:0561, площею 0,0983 га, з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що в с. Чагор, з метою продажу зазначеної земельної ділянки або надати вмотивовану відмову відповідно до ч. 5 ст. 128 ЗК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. В задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.

6. . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 536,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Незалежності, буд. 79, с. Чагор, Чернівецький район, Чернівецька область, 60412, Код ЄДРПОУ 04418498)

Суддя І.В. Маренич