Рішення

від 09.04.2024 по справі 600/5839/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5839/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення інспектора вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України від 13.08.2023, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.

1.2. Ухвалою суду від 28.08.2023 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. 13.08.2023 року інспектором вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_4 .

2.2. З указаним рішенням позивач не згідний, вважає його протиправними, що обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. Згідно поданих до суду позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позиція позивача обґрунтовується наступним.

3.2. Так, позивач вказує, що оскаржуваним рішенням йому відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України у зв`язку із непідтвердженою метою поїздки.

3.3. Позивач зазначає, що під час походження прикордонного контролю ним було надано працівнику Держприкордонслужби всі документи, що підтверджують наявність у нього підстав для перетинання державного кордону, а наданих документів достатньо для підтвердження підстав (мети) перетинання державного кордону України. Окрім цього, зазначає, що при виконанні своїх функціональних обов`язків службова особа відповідача, приймаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону від 13.08.2023 року, не могла обмежитися лише вказівкою на ненадання позивачем відповідних документів, а зобов`язана була зазначити, яких конкретно документів для перетинання державного кордону недостатньо і які, на думку відповідача, позивач повинен був надати для прикордонного контролю, чим допустив порушення принципу належного урядування.

3.4. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 13.08.2023 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановленні чинним законодавством; таке рішення не відповідає критеріям правомірності, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Аргументи відповідача

3.5. Згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначає про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.

3.6. Так вказує, що загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України.

3.7. Відповідно до пункту 29 Правил перетинання державного кордону громадянами України у разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

3.8. Зазначає, що 13.08.2023 року позивач прибув до міжнародного пункту пропуску з метою здійснити перетинання державного кордону на виїзд з України, оскільки вважає, що має право на такий перетин у зв`язку із наявністю рішення про виїзд за межі України водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом. В міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення позивач надав документи, які на його думку підтверджують право на перетинання державного кордону на виїзд з України: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 21.07.2016 року органом 3202; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, державний номер НОМЕР_3 ; посвідчення водія; копію заявки на перевезення вантажу до договору № 06/08 від 06.08.2023 року; копію наказу №6 про прийняття на посаду водія від 09 серпня 2023 року.

3.9. З метою уточнення мети поїздки посадовими особами задано позивачу ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме: уточнювався характер вантажу, а саме, яка комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу призначення вантажу. Під час відповіді на поставлені ним запитання позивач не зміг назвати найменування товару який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди позивач повинен доставити вантаж.

3.10. Внаслідок чого, позивачу винесено рішенням про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку у зв`язку з тим, що на підставі Закону України «про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також пункту 2, 29 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», обмежено у праві виїзду з України за відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.

3.11. Також наголошує, що під час врахування аналізу та оцінки ризиків, а саме загальнодержавний профіль ризику З_2010_01_У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України», знервовану поведінку, не надання відповіді на питання щодо характеру перевезення та не логічний маршрут руху, не підтвердження мети поїздки, відповідно до абзацу 13 пункту 29 «Правил» інспектором вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову в пропуску через державний кордон України на підставі частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року №1710-VI.

3.12. Оскільки, позивачем при перетинанні кордону не підтверджено мети поїздки, то дії інспектора вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 по складанню рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 річного віку, правомірні.

ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

4.1. Так, дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом встановлено, що 13.08.2023 року ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Красноїльськ» з метою виїзду з території України.

4.2. Однак, за результатом проходження паспортного контролю інспектором вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 прийнято рішення від 14.08.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_4 .

Дослідженням вказаного рішення встановлено, що на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 грудня 2015 року №389-VIII, Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, а також абзацу 13 пункту 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього позову є рішення від 13.08.2023 року, яким позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

5.2. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

5.3. Також суд зазначає, що оскаржуваним рішенням здійснено втручання у права позивача, які гарантовані статтею 2 (свобода пересування) Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї від 16.09.1963 року (Протокол ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.199 року), а також статтею 33 (право вільно залишати територію України) Конституції України, а тому суд вважає за необхідним розглянути та вирішити цю справу по наявним матеріалам, які відповідають критерію достатності та достовірності.

Щодо суті спору

5.4. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

5.5. Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 62, 63 цієї Конституції.

5.6. З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

5.7. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває і на час розгляду цієї справи у суді.

5.12. У свою чергу, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

5.13. Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

5.14. Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

5.15. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

5.16. Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

5.17. Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 року №1710-VI (далі Закон №1710).

5.18. Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

5.19. Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

5.20. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).

5.21. Частиною 1 статті 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

5.22. Статтею 3 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року № 3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

5.23. Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі Правила перетинання державного кордону) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.

5.24. Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

5.25. Зокрема, згідно пункту 29 Правил перетинання державного кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади.

Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки.

Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

5.26. Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

5.27. З наведених законодавчих норм судом висновується, що особи водії транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

5.28. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 21.07.2016 року.

5.29. Згідно наказу №6 від 09.08.2023 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик», ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 09 серпня 2023 року.

5.30. 09.08.2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» укладено трудовий договір.

5.31. Того ж дня (09.08.2023 року), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» подано Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту №1 щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 , яке згідно квитанції №2 прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києві.

5.32. Згідно Витягу Укртрансбезпеки від 18.05.2023 року судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» отримано ліцензію від 08.04.2023 року №212 за такими видами господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Окрім цього, дозволеним видом діяльності також вказано: міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім небезпечних вантажів та небезпечних відходів).

5.33. 06.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №06/08 (далі Договір №06/08 від 06.08.2023 року).

5.34. Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору №06/08 від 06.08.2023 року за цим Договором Перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений цим Договором термін і видати його Вантажоодержувачеві, а Вантажоодержувач зобов`язується прийняти доставлений вантаж та сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором винагороду.

Умови перевезення вантажу (термін і місце надання автотранспорту під завантаження, маршрут прямування, пункт призначення, вантажоодержувач (його уповноважена особа), термін доставки, вартість послуг та інше) визначаються в заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

5.35. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомком» подано Заявку на перевезення вантажу до договору №06/08 від 06.08.2023 року щодо перевезення комп`ютерної техніки, комп`ютерного устаткування, корпусів з Стамбулу Туреччина. Термін завантаження не пізніше 18.08.2023 року, термін доставки не пізніше 25.08.2023 року.

5.36. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомлогістик» подано заявку на перетин кордону №1851666 у системі «Шлях» відносно водія ОСОБА_1 на транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI на пункті пропуску «Красноїльськ-Вікову де Сус» 13 серпня 2023 року.

5.37. Як повідомлено сторонами, 13.08.2023 року позивач з метою перетину державного кордону України прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Красноїльськ» з метою виїзду з території України.

5.38. Однак, за результатом проходження паспортного контролю інспектором вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 прийнято рішення від 13.08.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_4 .

5.39. Дослідженням вказаного рішення встановлено, що на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 грудня 2015 року №389-VIII, Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду з України у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки.

5.40. Як вбачається з доданих до відзиву пояснень інспектора вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 на паспортний контроль ОСОБА_5 надав паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 21.07.2016 року органом 3202, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу державний номер НОМЕР_3 , посвідчення водія; копію заявки на перевезення вантажу до договору № 06/08 від 06.08.2023 року: копія наказу №6 про прийняття на посаду водія від 09 серпня 2023 року.. Також у вказаних поясненнях зазначено, що з метою уточнення мети поїздки позивачу задано ряд питань, що стосується мети перетину державного кордону, а саме уточнювався характер вантажу: комп`ютерна техніка, комп`ютерне устаткування та яка їх кількість буде транспортуватись; уточнювався маршрут руху для отримання вантажу; призначення вантажу. Під час відповіді на поставлені запитання ОСОБА_5 не зміг назвати найменування товару який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен громадянин ОСОБА_6 доставити вантаж. Також у поясненнях вказано, що за інформацією БД «Гарт-5М» громадянину ОСОБА_7 13.08.2023 відмовлено у перетині державного кордону в пункті пропуску «Порубне» у зв`язку з не підтвердженням мети поїздки. Також, під час врахування аналізу та оцінки ризиків, а саме загальнодержавний профіль ризику З_2010_01_У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України». знервовану поведінку, не надання відповіді на питання щодо характеру перевезення, на підставі не підтвердження мети поїздки, відповідно до абзацу 13 пункту 29 «Правил», було прийнято рішення про відмову в пропуску через державний кордон України на підставі частини 1 статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року №1710-VІ.

5.41. Як вбачається із встановлених судом обставин цієї справи, на виконання вищевказаних норм пунктів 29, 12 Правил перетинання державного кордону посадовими особами відповідача було проведено додаткову перевірку паспортних та інших документів позивача, проведено його опитування з метою встановлення мети поїздки за кордон. За результатами проведених заходів у зв`язку із не підтвердженням мети поїздки позивачу було цілком обґрунтовано відмовлено в пропуску через державний кордон.

5.42. З огляду сутність спірних правовідносин, суд наголошує на доцільності проведення посадовими особами Держприкордонслужби детальної перевірки у осіб документів при проходження паспортного контролю при перетині державного кордону, а надто в умовах воєнного стану.

5.43. При цьому, суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги законодавства, рішення про те, чи підтвердила особа мету поїздки оцінюється виключно посадовою особою державної прикордонної служби. А включення позивача до системи «Шлях», не є безумовною підставою для виїзду такої особи за кордон, оскільки таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.

5.44. Як повідомлено інспектором вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_3 у доданих до відзиву письмових поясненнях, під час опитування позивач не зміг назвати найменування товару, який отримуватиме, термін завантаження та пункт призначення куди повинен позивач доставити вантаж. При цьому, вказаних обставин позивачем не спростовано, відповіді на відзив чи будь-яких письмових пояснень щодо даних обставин не подано.

5.45. Щодо доводів позову про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на документи, необхідні для подання позивачем, то суд зазначає, що Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження. Тобто, особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску, повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України. З цього можна зробити висновок, що відповідач не має можливості визначити підставу, з якої особа має право здійснити перетин державного кордону України, адже право подання необхідних документів для підтвердження тієї чи іншої підстави належить особі, яка перетинає державний кордон.

5.46. Крім того, суд наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, та одночасному підтвердженні мети поїздки оскаржуване рішення від 13.08.2023 року жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на те законних підстав.

5.47. Суд також звертає увагу, що Держприкордонслужба та її посадові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

5.48. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).

5.49. У цій справі суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог та не спростовано доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, не доведено незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. У спірних відносинах посадова особа відповідач діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу належного урядування.

5.50. Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, що свідчить про відсутність підстав для його визнання його протиправним та скасування.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якими є відповідачі.

6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

6.3. Відповідачем доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення, натомість позивачем доведено суду його протиправність.

6.4. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що рішення інспектора вищої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_2 від 13.08.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_4 , прийняте на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.

6.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

6.6. Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Однак, у зв`язку із тим, що у задоволенні цього позову відмовлено повністю, суд не стягує та не присуджує на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя О.В. Анісімов