Постанова

від 02.04.2024 по справі 160/16224/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/16224/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 ( суддя першої інстанції Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/16224/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.09.2023 року, просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р.;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

визнати протиправною бездіяльність 3036 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразових виплат грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 за 14 місяців із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразові виплати грошової допомоги на оздоровлення 2022 рік, 2023 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 за 14 місяців із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на різних посадах. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 09.06.2023 року №181 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення по мобілізації. Проте, відповідач в період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року нарахування грошового забезпечення здійснював у заниженому розмірі, а саме - виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. При остаточному розрахунку відповідач застосував величину розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. У зв`язку з прийняттям постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відповідач через невірне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням не у повному обсязі за період з 30.01.2020 по 19.10.2022 нараховував та виплачував позивачеві грошове забезпечення, через що в свою чергу призвело до виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям за призовом під час мобілізації за 14 місяців. Також позивач вважає, що виплата йому допомоги на оздоровлення проведена без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації за завдану ним моральну шкоду. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразових виплат грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 за 14 місяців із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразові виплати грошової допомоги на оздоровлення 2022 рік, 2023 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року №460 за 14 місяців із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, на його переконання безспірним є правомірність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року. Нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача вважає, що помилковою є позиція позивача щодо не застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для перерахунку його пенсії, такої розрахункової величини як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, оскільки в такому визначенні не міститься в жодному нормативно-правовому акті, який би регулював відносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 позивач має статус учасника бойових дій.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №34 від 23.03.2022 року солдата запасу ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення. Призначено на посаду стрільця 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 8-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону. Встановлено посадовий оклад у розмірі 2820 гривень за 5 тарифним розрядом. Згідно з наказом МВС України від 15.03.2018 року №200 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам, позивачу встановлено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно з витягом з наказу №181 від 09.06.2023 року (по стройовій частині) солдата по мобілізації ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення за посадою радіотелеграфіста радіостанції відділення матеріально-технічного забезпечення 1-го стрілецького взводу 5-1 стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону та звільненого відповідно до підпункту пункту 2 частини четвертої, статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби наказом командира військової частини Національної гвардії України по особовому складу віл 24.05.2023 № 27 о/с у запас, у зв`язку з наявністю близьких родичів з інвалідністю І та ІІ групи 09 червня 2023 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №460 від 17.09.2014 року Про порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 11984 гривні 28 копійок. Згідно з наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільнені військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам, виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; премію за особистий внесок у загальні результати служби з 01 по 09 червня 2023 року в розмірі 560 відсотків посадового окладу; грошову компенсацію за невикористані 25 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік в розмірі 17833 гривні 75 копійок. Вислуга років на 09 червня 2023 року становить: час служби в календарному обчисленні 01 рік 02 місяця 16 днів; час служби в пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) 00 років 09 місяців 24 дні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не застосування за період з з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 року по 18.04.2023 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 статті 9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Приписами ч.4 ст.9 Закону №2011 визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Відтак, на момент набрання чинності постановою № 704, що відбулось 01.03.2018 року, пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за результатами апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено; визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.

Відтак, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому, Законом України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

В той же час, згідно приписів стаття 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21 вказано, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, колегією суддів наголошено на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегією суддів зазначено, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі - Закон № 294-IX) та Закони України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 18.10.2022 № 2675-IX (далі - Закон № 2675-IX) та Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.

Отже, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Приписами ч.3 ст.1-1 Закону № 2262-XII визначено безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Колегія суддів наголошує, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З матеріалів справи встановлено, що шляхом звернення до суду з даним позовом позивач, зокрема, просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 р. по справі №240/4946/18, Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 р. у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

При цьому, з 29.01.2020 р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.

Відтак, 29.01.2020 р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.

Слід зазначити, що з 01.10.2020 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Положеннями ст. 7 Закону України від 07.12.2017 р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн. Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 р. №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2481,00 грн. Приписами ст. 7 Закону України від 03.11.2022 р. №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що станом на 01.01.2023 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2684,00 грн.

Отже, у період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 23.03.2022 року по 09.06.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 за 14 місяців виходячи із грошового забезпечення, розрахованого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на обставини того, що грошове забезпечення позивача за спірний у даній справі період підлягає перерахунку, то і отримані у 2022 та 2023 роках грошова допомога на оздоровлення за 2022, 2023 роки; грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, одноразова грошова допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 також підлягають перерахунку.

Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 в адміністративній справі №160/16224/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров