Постанова

від 09.04.2024 по справі 400/11581/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11581/23

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

за участю представника ПП Вознесенськ транзит 1 - Адвокат Сафронов Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Вознесенськ транзит 1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за позовом приватного підприємства Вознесенськ транзит 1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов від 23.08.2023 р. № ПШ018386 і № ПШ018387, від 18.10.2023 № ПШ018598,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство Вознесенськ транзит 1 звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати постанови від 23.08.2023 № ПШ018386 та № ПШ018387 та від 18.10.2023 № ПШ018598.

В обґрунтування позову вказувало, що оскільки транспортні засоби позивача здійснювали внутрішнє перевезення вантажів, то позивач не мав обов`язку по встановленню та експлуатації тахографу, незаважаючи на те, що тахографи у нього були встановлені. Експлуатація тахографу в даному випадку є правом перевізника, а не обов`язком.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у задоволенні позову приватного підприємства "Вознесенськ транзит 1" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов від 23.08.2023 р. № ПШ018386 і № ПШ018387, від 18.10.2023 № ПШ018598 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, приватне підприємство Вознесенськ транзит 1 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Апелянт вказує, що чинні норми законодавства зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області 21.07.2023 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № АР016389 (а.с. 23). В акті зафіксовано, що 21.07.2023 на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 21 км + 350 м проведено перевірку автомобіля MАN, д/н НОМЕР_1 . Перевіркою виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у водія на момент проведення перевірки відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 21.07.2023 та водій не використовував особисту картку водія.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області 21.07.2023 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № АР016105 (а.с. 28). В акті зафіксовано, що 21.07.2023 на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 21 км + 350 м проведено перевірку автомобіля MАN, д/н НОМЕР_2 . Перевіркою виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у водія на момент проведення перевірки відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 21.07.2023 та водій не використовував особисту картку водія.

23.08.2023 відповідачем прийнято постанови № ПШ018386 (а.с. 24) і № ПШ018387 (а.с. 29), якими застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за кожною постановою за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: роздруківки за 21.07.2023 даних роботи водія з цифрового тахографа та невикористання особистої картки водія.

Крім того, 18.10.2023 відповідачем прийнято постанову № ПШ018598 (а.с. 45-зворот) (акт № 030856), якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: роздруківки за 21.07.2023 даних роботи водія з цифрового тахографа та невикористання особистої картки водія.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що роздруківка з цифрового тахографа та особиста картка водія входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, наряду з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а відтак, контролюючим органом доведено здійснення позивачем перевезень вантажу з порушенням вимог ст. 48 Закону № 2344.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Питання дотримання процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт апелянт не оспорює.

Спірним в цій справі є застосування до спірних правовідносин положень Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закону №2344-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За приписами ст. 1 закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Нормативно-правовим актом України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів є зокрема Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (надалі Інструкція №385)

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (п. 1.2 розділу І).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3 розділу І Інструкції №385).

Перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом; (абзац 5 п. 1.4 розділу І Інструкції №385).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ (пункт сервісу тахографів) використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення від 01.07.1970, до якої України приєдналася відповідно до Закону України від 07.09.2005 № 2819-IV)

Відповідно п. 3.3. розділу ІІІ Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 07.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (надалі Положення №340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6. розділу ІІІ Інструкції №385 також встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Перевіряючи доводи апелянта щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах вимог Інструкції №385, яка на думку апелянта має застосовуватись тільки для міжнародних перевезень, а не для внутрішніх перевезень, що має місце в цій справі, та щодо обов`язку водія надати під час перевірки індивідуальну контрольну книжку водія, а не роздруківку з тахографу, апеляційний суд зазначає таке.

07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340.

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, , наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону № 2344-III установлені вимоги до автомобільного перевізника. Зокрема, за приписами цієї норми, автомобільний перевізник, крім виконання вимог законодавства, повинен забезпечити контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут та організувати умови роботи для своїх водіїв, з урахуванням вимог цієї норми закону.

Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III).

Апеляційний суд зазначає, що Постанова КМУ №207 від 25.02.2009 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин.

В той час як п. 3.3. та п. 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 вимагає від водія мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а від перевізника вимагає забезпечити належну експлуатацію такого тахографа, зокрема і шляхом роздруківки даних роботи тахографа. Адже надання індивідуальної контрольної книжки водія передбачене, враховуючи побудову норми (п. 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385), у разі відсутності на ТЗ тахографу.

Оскільки Інструкція №385 затверджена відповідно до Закону «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт» «Про дорожній рух» та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), враховуючи відсутність застережень щодо вимог поширення дії Інструкції №385 виключно на міжнародні перевезення, апеляційний суд, дійшов висновку, щодо застосування вимог Інструкції №385 у цій справі в частині обов`язку водія, який здійснює перевезення у внутрішньому сполученні, надати у межах перевірки саме роздруківки з тахографу, а не індивідуальну контрольну книжку водія.

За вказаних обставин, в цій справі, роздруківки з тахографу є тими самими іншими документами, передбаченими законом, для водія для здійснення внутрішніх перевезень.

Посилання апелянта на частину 7 статті 53 Закону №2344-ІІІ, якою передбачено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи, апеляційний суд відхиляє з тих підстав, що, по-перше вказана норма не регулює спірні правовідносин, а по-друге, використання тахографа, як зазначено вище апеляційним судом, є обов`язковим для транспортних засобів з повною масою від 3,5 тон до 12 тон незалежно від виду перевезень (міжнародні чи внутрішні).

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Вознесенськ транзит 1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №400/11581/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09.04.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький