Постанова

від 10.04.2024 по справі 600/2279/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2279/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

10 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

28.06.2022 позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 12.01.2022 №00000/140/Ж10/24-13-09-01.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 12.01.2022 №00000/140/Ж10/24-13-09-01.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2481,00 грн, сплачений згідно платіжного квитанції А97Е-3ХЕН-С8Х8-633Т від 28.06.2022.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Апелянт зазначає, що зі змісту позовної заяви можна зробити висновок, що виявлене пальне за адресою АДРЕСА_1 знаходилось там для «власного споживання», однак заяви у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» позивач до податкового органу не подавав ні як фізична особа-підприємець, ні як керівник/засновник ТОВ «Тімбервол».

Щодо постанови Сторожинецького районного суду від 25.01.2022 по справі №723/5332/21, на яку посилається позивач, контролюючий орган зазначає, що судове рішення, яке має преюдиційне значення, саме по собі не є доказом для суду, а має значення лише при вирішенні питання про допустимість доказів.

Апелянт вказує, що до позивача застосовано санкції не за адміністративне правопорушення, а за правопорушення у сфері ведення господарської діяльності, а тому порушення встановленого порядку зберігання ППМ в торговому об`єкті, що належить громадянину суб`єкту господарювання, є підставою для притягнення останнього до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основним видом діяльності за КВЕД є 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (а.с. 8).

Разом із цим, як вбачається із матеріалів справи, позивач є засновником та директором ТОВ "Тімбервол", що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Банилів Підгірний, вул. Довбуша, буд. 3-Ж (9-13).

17.12.2021 інспектором СРПП ВП №1 (м. Сторожинець) ЧРУП складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №117335 про те, що 17.12.2021 у АДРЕСА_1 , на території підприємства гр. ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме: зберігав бензин 2 тони та дизель 2,5 тони з метою реалізації без відповідних документів на право здійснення даною вище діяльністю та без отримання ліцензії (а.с. 14).

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 25.01.2022 у справі №723/5332/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 15).

Листом від 20.12.2021 №4900/55/123/082021 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомив начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності щодо зберігання бензину 2 тон та дизелю 2,5 тони з метою реалізації без відповідних документів (а.с. 30).

У зв`язку із цим, заступник начальника управління контролю за підакцизними товарами-начальником відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального та контролю за обігом марки акцизного податку звернувся до заступника начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області із службовою запискою (а.с. 31).

На підставі матеріалів перевірки управління стратегічних розслідувань в Чернівецькій області ДСР НПУ (протокол про адміністративне правопорушення АПР18 №417335 від 17.12.2021), Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2022 №00000/140/Ж10/24-13-09-01, яким на підставі п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та /або пені в розмірі 500000,00 грн. за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (а.с.17).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій у розмірі 500000 гривень.

Водночас, така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст.15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Отже, із системного аналізу вказаних норм вбачається, що на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен отримати ліцензію на право зберігання пального, незалежно від того, чи здійснює суб`єкт господарювання оптову або роздрібну торгівлю пальним.

Окрім того, суд звернув увагу на те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємкостей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).

Судом встановлено, що до справи додано акт прийомупередачі на відповідальне зберігання ПММ у кримінальному провадженні №420212611150000008 від 01.02.2021, з якого вбачається, що старшим слідчим з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у Чернівецькій області підполковником податкової міліції ОСОБА_2 передано, а власником деревообробного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в якому свою діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 прийнято на відповідальне зберігання ПММ два резервуари, одну ПРК та дві ПРП, які були виявлені та вилучені 06.04.2021 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: два резервуари ємністю орієнтовно 5 т. кожний, в одному із яких міститься бензин марки А-92 в кількості зі слів ОСОБА_1 2т, а в другому міститься та ДП в кількості зі слів ОСОБА_1 2,5 т., одна ПРК та дві ПРП, з яких здійснюється подача палива А-92 та ДП.

У вказаному акті зазначено, що вище перелічене передається на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 та будуть зберігатися на території за адресою: АДРЕСА_1 .

Власника вилученого майна - ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , попереджено про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо того, що позивач, як суб`єкт господарювання, здійснював зберігання виявлених паливно-мастильних матеріалів з метою їх подальшої реалізації, не встановлено також і факту їх реалізації.

Суд також врахував постанову Сторожинецького районного суду від 25.01.2022 по справі №723/5332/21, якою закрито провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд зазначив, що відповідачем не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів в підтвердження факту реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів чи факту зберігання бензину та дизпалива, з метою їх подальшої реалізації без відповідних дозвільних документів на право здійснення даною вище діяльністю та без отримання ліцензії.

Отже, вказане не дає можливості кваліфікувати зберігання позивачем на території за адресою: АДРЕСА_4 (двох) металевих резервуарів ємністю по 5 тон кожний, в яких знаходилось: Дизельне паливо та Бензин А-92, а також паливно-роздавальний пістолет як зберігання для їх реалізації без відповідних документів на право здійснення даною вище діяльністю та без отримання ліцензії, у відповідності до вимог ст. 17 Закону №481/95.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов передчасного висновку про зберігання позивачем 2 (двох) металевих резервуарів ємністю по 5 тон кожний, в яких знаходилось: Дизельне паливо та Бензин А-92, а також паливно-роздавального пістолету з метою їх реалізації без відповідних документів на право здійснення даною вище діяльністю та без отримання ліцензії.

Вказане спростовується доданим до матеріалів справи актом прийомупередачі на відповідальне зберігання ПММ у з кримінальному провадженні №420212611150000008 від 01.02.2021, а також постановою Сторожинецького районного суду від 25.01.2022 по справі №723/5332/21.

Такі обставини виключають можливість застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв`язку з чим, застосовуючи до позивача штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн, визначені податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2022 №00000/140/ж10/24-13-09-01, відповідач діяв без дотримання вимог податкового законодавства, а тому наявні підстави для його скасування.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідно до п.5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Таким чином, законодавством як підставу для прийняття податковими органами рішення про застосування фінансових санкцій, визначено саме матеріали правоохоронних органів.

Натомість, відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до с. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

З аналізу вказаної норми вбачається, що така містить вичерпний перелік, стосовно якого контролюючим органом виноситься податкове повідомлення - рішення.

Відтак, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у порушення Порядку №790 прийнято податкове повідомлення-рішення.

Стосовно посилань позивача на встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), суд першої інстанції вказав, що податковим органом жодних перевірок господарської діяльності ОСОБА_1 не проводилось. Оскаржуване рішення виносилось на підставі матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17.12.2021 серії АПР18 №117335, складеного працівниками правоохоронного органу.

При цьому, вимогами чинного законодавства не визначено заборон щодо проведення перевірок, обшуків працівниками правоохоронних органів суб`єктів господарювання під час дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 12.01.2022 №00000/140/Ж10/24-13-09-01.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.157 підпункту 14.1. статі 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податкове повідомлення-рішення, серед іншого, містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок (підпункт 1 підпункту 58.1.1. пункту 58.1. статті 58 ПК України).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії породжує для платника податків зобов`язання щодо сплати грошового зобов`язання та повинно містити правову (юридичну) підставу прийняття такого рішення.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №00000/140/ж10/24-13-09-01 від 12.01.2022, контролюючий орган виходив з того, що позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ратифікованим виноградним, спиртом етиловим ратифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP).

Статтею 1 Закону № 481/95-BP визначено поняття:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно зі ст.15 Закону №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до пункту 2 та 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (далі - Порядок №790), фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

До суб`єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Згідно п. 5 Порядку №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Крім того, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №440/3538/21, згідно якої «Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємкостей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.»

З матеріалів справи, а саме оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.01.2022 встановлено, що підставою для застосування до позивача фінансових санкцій слугували матеріали перевірки управління стратегічних розслідувань в Чернівецькій області ДСР НПУ (протокол про адміністративне правопорушення АПР18 №417335 від 17.12.2021.

Як встановлено за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної управління стратегічних розслідувань в Чернівецькій області ДСР НПУ, на території за адресою АДРЕСА_1 здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , а саме зберігає паливо-мастильні матеріали без отримання ліцензії на право зберігання пального. Також встановлено, що діючих ліцензій на право виробництва оптової та роздрібної торгівлі чи зберігання пального станом на 17.12.2021 у позивача не було, що і не заперечувалось сторонами.

Тобто, згідно висновків проведеної перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , який проживачє за адресою АДРЕСА_3 , здійснював господарську діяльність, а саме зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідних документів на право здійснення даного виду діяльності та без отримання такої ліцензії.

Разом з тим, досліджуючи наявний в матеріалах справи акт прийомупередачі на відповідальне зберігання ПММ у кримінальному провадженні №420212611150000008 від 01.02.2021, згідно якого старший слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у Чернівецькій області підполковник податкової міліції ОСОБА_2 передає, а власник деревообробного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в якому свою діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 приймає на відповідальне зберігання ПММ два резервуари, одну ПРК та дві ПРП, які були виявлені та вилучені 06.04.2021 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: два резервуари ємністю орієнтовно 5 т кожний, в одному із яких міститься бензин марки А-92 в кількості зі слів ОСОБА_1 2т, а в другому міститься та ДП в кількості зі слів ОСОБА_1 2,5 т., одна ПРК та дві ПРП, з яких здійснюється подача палива А-92 та ДП, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент проведення перевірки правоохоронними органами та на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач здійснював зберігання вказаних вище резервуарів на підставі відповідного акту в межах кримінального провадження №420212611150000008.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.04.2021 у справі №727/3282/21, провадження № 1-кс/727/979/21, за результатами розгляду клопотання прокурора Чернівецької окружної прокуратури Солонської М.Я. про арешт майна (матеріали кримінального провадження №42021261150000008 від 01.02.2021) накладено арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, на тимчасово вилучене майно, яке 06.04.2021 було виявлено та вилучено під час проведення обшуку на території деревообробного комплексу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_5 , а саме на бензин в кількості приблизно 2 т та дизельне паливо в об`ємі приблизно 2,5 т, які містяться в двох резервуарах приблизною ємкістю 5 т кожен, а також на пристрій для здійснення відеоспостереження (відео реєстратор), що містить електронну інформацію у вигляді відеозапису, належні ОСОБА_1 . При цьому, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення, які б свідчили про зняття арешту в межах даного кримінального провадження.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 17.12.2021, тобто на момент проведення перевірки правоохоронними органами, у позивача був відсутній обов`язок для отримання ліцензій, оскільки згідно акту прийомупередачі на відповідальне зберігання ПММ у кримінальному провадженні №420212611150000008 від 01.02.2021, ОСОБА_1 здійснював зберігання майна, зазначеного в акті прийомупередачі від 01.02.2021, на яке, крім того, та ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.04.2021 у справі №727/3282/21 накладено арешт на вказане майно, що свідчить про неможливість використання позивачем пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

В розрізі встановлених обставин та вимог законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 12.01.2022 №00000/140/Ж10/24-13-09-01.

При цьому, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, встановлених під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.