Постанова

від 10.04.2024 по справі 560/17812/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17812/23

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

10 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ПК Форвард" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного підприємства "ПК Форвард" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із Приватного підприємства "ПК Форвард".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість по адміністративно-господарських санкціях у розмірі 72 561,28 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5 108,40 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто із Приватного підприємство "ПК Форвард" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість у сумі 77 669 грн 68 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Позивач дійшов висновку, що відповідач норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році не виконав у кількості 1 особа з інвалідністю, у зв`язку з чим розрахував суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 72 561,28 грн, яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2023.

Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного Фонду України, які ним отримані від відповідача зі звіту Єдиного соціального внеску за 2022 рік.

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік нараховано відповідачу пеню у сумі 5 108,40 грн, про що зазначено у розрахунку пені станом на 14.07.2023, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи відповідачем не виконало усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплачено адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів категорично не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюютьсяКонституцією України,Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженогонаказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129передбачено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.1ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч.2ст.19 вказаного Законувизначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.20 наведеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів..

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»визначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, відповідач, як юридична особа, що використовує найману працю, у якої середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ч.1, 2ст.218 ГК Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70«Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», абз.3 п.2 якого визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Відповідно до п.4 ч.3ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення»роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Питання подання підприємством звітів за формою 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженимНаказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Наказ № 316).

Згідно із п.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (до 07.02.2017 було 10 робочих днів). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою № 3-ПН не пізніше 3-х (10-ти) робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Так, у постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством встановлено, що звітність за формою 3-ПН подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено обов`язкове одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, судом встановлено, що Позивач дійшов висновку, що Відповідач норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році не виконав у кількості 1 особа з інвалідністю, у зв`язку з чим розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 72561,28 грн, окрім того, за несвоєчасну сплату Відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік нараховано відповідачу пеню в сумі 5108,40 грн.

Разом із тим, колегією суддів встановлено, що у січні 2022 року за штатною чисельністю у приватного підприємства "ПК Форвард" рахувалося 26 працівників. В тому числі працювала одна особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , інвалід 2 групи, загальне захворювання, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу підприємства за 1 квартал 2022 року.

Згідно наказу № 6 від 21.01.2022 року ОСОБА_1 був звільнений посади підсобного робітника на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується відомістю про трудові відносини за 1 квартал 2022 року.

Незважаючи на наявність вакантних посад (в тому числі таких, на яких могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю) у період з лютого по вересень 2022 року особи з інвалідністю для працевлаштування у ПП "ПК Форвард" не направлялись та не звертались, хоча про наявність відповідних вакансій позивачу було достеменно відомо.

Колегія суддів наголошує, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку, що передбачено п.4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та діяв до 07.07.2022 року.

Аналогічна норма міститься і у Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що затверджений Наказ Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за №565/37901 (далі Наказ № 827-22).

Даний Наказ № 827-22 вступив в законну силу із 07.07.2022 року та дійсний на даний час.

У подальшому, у період із жовтня по грудень 2022 року, на підприємстві знову був працевлаштований інвалід, а саме ОСОБА_2 , РНОКП НОМЕР_2 , інвалід 2 групи, загальне захворювання, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу за 4 квартал 2022 року та відомостями про нарахування заробітної плати за 3 місяці 4 кварталу 2022 року.

Таким чином, висновок Позивача про те що Відповідач норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році не виконав у кількості 1 особа з інвалідністю, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

У зв`язку з цим нараховані Позивачем суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 72561,28 грн та пеня за несвоєчасну сплату Відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік у сумі 5108,40 грн є неправомірними та у задоволенні позовних вимог про їх стягнення з Відповідача слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного підприємства "ПК Форвард" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.