Постанова

від 09.04.2024 по справі 120/2231/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2231/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

09 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

31 січня 2024 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 лютого 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ТОВ "ПК "Зоря Поділля" є юридичною особою, зареєстроване Гайсинською районною державною адміністрацією 15.03.2006 № 11501020000000297.

На підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 11.01.2023 року №106к, направлень від 11.01.2023 року №180, №181, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, проведена фактична перевірка ТОВ "ПК "Зоря Поділля" з питань обігу та обліку пального терміном 10 діб з 12.01.2023, період, що перевіряється з 01.02.2020, за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, м. Погребище, вул. Київська 48.

Відповідно до Акту, направлення на проведення перевірки пред`явлено та копію наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області про проведення перевірки вручені 12.01.2023 року начальнику служби складського обліку ТОВ "ПК "Зоря Поділля" - ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складений акт фактичної перевірки від 20.01.2023 №766/03-32-09-01/34009449, у якому зафіксовані наступні порушення ТОВ "ПК "Зоря Поділля" вимог законодавства:

- статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме, ТОВ "Продовольча Компанія "Зоря Поділля" на акцизному складі №1001962 у період з 01.09.2022 по 30.12.2022 року здійснювало операції із реалізації дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібного продажу пального.

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України на акцизному складі №1001962 товариство здійснювало відпуск дизельного пального та бензину споживачам, через два витратоміра-лічильника (ПРК) без позитивного результату повірки або оцінки відповідності в періоді з 31.07.2020 по 06.08.2020.

Позивач не погодився із висновками акту і подав заперечення, однак Головну управління ДПС у Вінницькій області заперечення позивача відхилили та 24.02.2023 прийняло рішення від 24.02.23р. №2119/02-32-09-01/ НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250 000 грн., за здійснення господарської діяльності із роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії.

Вважаючи рішення від 24.02.23р. №2119/02-32-09-01/34009446 протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу приписів п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що наказ про проведення перевірки та направлення мають бути врученими посадовим (службовим) особам платника податків, його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

В постанові від 25.10.2022 у справі №826/4107/18 Верховний Суд вказав, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 6.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 1.08.2018 (справа №821/1667/16).

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки до її початку.

Так, позивач в межах спірних правовідносин вказує, що перевірка проведена без дотримання вимог Податкового кодексу, оскільки наказ на проведення перевірки та направлення вручені ОСОБА_1 , яка обіймає посаду начальника диспетчерського-логістичної служби ТОВ "ПК "Зоря Поділля". При цьому зазначає, що права та обов`язки начальника диспетчерсько-логістичної служби регламентуються відповідною посадовою інструкцією, копія якої додається. Водночас, вказана посадова інструкція не передбачає повноважень начальника диспетчерсько-логістичної служби на представництво у відносинах з податковим органом під час проведення податкових перевірок.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі №808/1827/17 щодо доводів Товариства стосовно того, що керуюча магазином не є уповноваженою особою позивача на отримання чи ознайомлення з будь-якою документацією від третіх осіб, в тому числі від контролюючих органів, відтак у неї відсутні повноваження щодо ознайомлення з відповідним наказом про проведення перевірки та вчинення дій щодо допуску контролюючого органу до перевірки, зазначив:

"31. Пунктами 80.1. та 80.2 статті 80 Податкового кодексу встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав визначених цим пунктом.

32. Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

33. Пункт 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначає перелік документів за умови пред`явлення або надіслання посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

34. Цією ж нормою визначено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

35. Стаття 80 Податкового кодексу України в частині проведення фактичних перевірок є спеціальною по відношенню до статті 81 цього Кодексу, з огляду те, що стаття 81 Кодексу регулює питання проведення, як документальної виїзної, так і фактичної перевірки, тоді як стаття 80 Кодексу регулює питання проведення лише фактичної перевірки.

36. Відтак аналіз зазначених норм свідчить про те, що фактичну перевірку можна провести за наявності двох обов`язкових умов:

- наявності рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки;

- наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 Податкового кодексу України.

37. При цьому податковим законодавством передбачений обов`язок вручення оформленого наказу перед проведенням перевірки уповноваженим особам, а саме:

- безпосередньо платнику податків;

- уповноваженому представнику;

- або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

39. Суд звертає увагу на тому, що уповноваженою особою Товариства може бути особа, уповноважена платником податків представляти його інтереси у контролюючих органах на підставі статутних документів, договору та виданої на виконання договору довіреності, посадових інструкцій працівників цього Товариства.

Здійснення трудової діяльності (працюючи) у Товаристві не означає автоматичне набуття цією особою статусу уповноваженої особи Товариства в розрізі пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України".

З матеріалів справи встановлено, що направлення на проведення перевірки пред`явлене та копія наказу про проведення перевірки вручена 12.01.2023 начальнику складського обліку ТОВ "ПК "Зоря Поділля" - ОСОБА_1 та особу якої встановлено згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 19.01.2022, що зазначено в Акті перевірки.

Проте, дана особа обіймає посаду начальника диспетчерсько-логістичної служби товариства, що підтверджується матеріалами справи, а її посадова інструкція не передбачає повноважень на представництво у відносинах з податковим органом під час проведення податкових перевірок.

Відтак, начальник диспетчерсько-логістичної служби уповноважений здійснювати представництво товариства у відносинах з контролюючими органами, в т.ч. органами податкового контролю, лише у разі видачі йому Директором товариства довіреності з відповідними повноваженнями.

Натомість така довіреність під час проведення податкових перевірок, ОСОБА_1 не видавалася, що не спростовано відповідачем та підтверджується даними Акту перевірки.

Надання ОСОБА_1 посадовим особам відповідача доступу до майна та документів товариства не є підставою для визнання даної особи такою, що уповноважена здійснювати представництво від імені позивача у відносинах з контролюючими органами.

Згідно з ч. 1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва (ч. 1-3 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-УІІІ від 06.02.2018).

Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності (ч. 10 ст.39 Закону №2275-УІІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво за довіреністю врегульовано статтею 244 ЦК України, відповідно до якої представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (ч.2 ст.244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. №755-ІУ в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як, зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що представляти інтереси юридичної особи перед третіми особами, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, без довіреності уповноважені керівники підприємств або інші особи, визначені в установчих документах підприємства та відомості, про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Інші особи можуть вважатися уповноваженими представниками юридичної особи лише за наявності належним чином оформленої довіреності.

ТОВ "ПК "Зоря Поділля" діє на підставі Статуту в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ПК "Зоря Поділля" №20-09/22-01 від 20.09.2022.

Пунктом 7.3.1 Статуту ТОВ «ПК «Зоря Поділля» передбачено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор (одноособовий орган).

Згідно п.7.3.2 Статуту Директор вирішує усі питання з управління поточною діяльністю Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів. Директор має право без доручення здійснювати дії від імені Товариства.

Пунктом 11.1 Статуту передбачено, що трудовий колектив товариства становлять фізичні особи, що беруть участь в його діяльності на основі трудового договору, а також інших документів, які регулюють трудові відносини працівників з Товариством.

Відомості про посадових осіб та представники товариства у правовідносинах з третіми особами, що можуть вчиняти дії без довіреності, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими.

Враховуючи вищенаведені обставни, колегія суддів вважає, шо оскільки ОСОБА_1 не має довіреності, тому податковий орган не мав можливості проводити позапланову перевірку, оскільки у нього були відсутні належні докази отримання направлення про проведення перевірки уповноваженою на те особою.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №812/2100/17 у подібних правовідносинах.

У разі відсутності належних доказів вручення направлення про проведення перевірки уповноваженій особі платника податків, у податкового органу відсутні повноваження на проведення перевірки (постанова Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №812/2100/17).

Таким чином, порушення порядку призначення та/або проведення податкової перевірки є безумовною підставою для скасування прийнятих за її наслідком рішень.

Разом з тим, надаючи оцінку встановленого відповідачем порушення позивачем вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР колегія суддів вказує слідуюче.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95-ВР.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною сьомою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з частинами восьмою, десятою, шістнадцятою, дев`ятнадцятою та двадцять першою статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до частини тридцять першої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР.

Частиною сорок третьою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (частина сорок шоста статті 15 Закону №481/95-ВР).

Верховний Суд у постанові від 31.05.2020 у справі №540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано порядок отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв`язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК, виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК виключають кваліфікацію його як «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», у суб`єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Слід також зазначити, що не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

В абз. тринадцятому ст.1 Закону №481/95 надається визначення терміну роздрібна торгівля: [...] роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95: [...] Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. [...] Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Стаття 17 Закону №481/95 встановлює відповідальність за порушення його норм. Відповідно до абз. другого цієї статті: До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: [...] роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для прийняття рішення від 24.02.2022 №2119/02-32-09-01/34009446 про застосування фінансових санкцій став висновок контролюючого органу, що в період з 01.09.2022 по 30.12.2022 ТОВ « ПК «Зоря Поділля» здійснювало роздрібну торгівлю пальним без отримання ліцензії на право роздрібного продажу пального.

В Акті перевірки зазначено, що в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ «ПК «Зоря Поділля» залучає для перевезення урожаю (цукрових буряків), мінеральних добрив, насіння рослин тощо, на підставі договорів перевезення, перевізників та у відповідності до умов таких договорів здійснює заправку транспортних засобів перевізників дизельним пальним. Така заправка здійснюється з використанням паливороздавальних колонок. Після заправки баку транспортного засобу перевізника, формується електронна лімітно-забірна відомість отриманого пального по кожному автомобілю перевізника, що зазначений в додатку до договору на перевезення цукрових буряків. Перевіркою встановлено, що при здійсненні операцій по відпуску пального в баки автомобілів перевізників, товариство складає та реєструє в ЄРАН акцизні накладні із зазначенням кодів операції на дані операції з ознакою - 3 «Реалізація пального суб`єкту господарювання-неплатнику», а в розділі акцизної накладної «особа - отримувач пального» ТОВ «ПК «Зоря Поділля» зазначається суб`єкт господарювання перевізник.

Крім того, в Акті зазначено, що перевіркою господарських операцій з отримання пального у відповідності наданих до перевірки договорів поставки нафтопродуктів, видаткових накладних, бухгалтерської довідки про рух пального №84 від 17.01.2023 р. встановлено, що ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" у період з 01.02.2020 р. по 11.03.2023 р. отримувало на акцизний склад №1001962 дизельне паливо, бензин:

Дизельне паливо - 3 842 342,08 кг. в т.ч. в розрізі періодів:

- лютий- грудень 2020 р. - 1 069 300,00 кг.;

- січень - грудень 2021 р. - 1 428 649,72 кг.;

- січень - 29 грудня 2022 р. - 1 344 392,36 кг.

Бензин 301 915,44 кг. в т.ч. в розрізі періодів:

- лютий- грудень 2020 р. - 118 086,00 кг.;

- січень - грудень 2021 р. - 105 570,00 кг.;

- січень - листопад 2022 р. - 782 59,44 кг

Перевіркою господарських операцій з відпуску пального з акцизного складу №1001962 на підставі наданих до перевірки лімітно-забірних карток, бухгалтерської довідки про рух пального №84 від 17.01.2023 р. встановлено, що ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" протягом перевіряємого періоду проводило відпуск пального зі складу ПММ (АЗС), через паливнороздавальні колонки для заправки паливних баків власних транспортних засобів і техніки, а також транспортних засобів сторонніх суб`єктів господарювання, які надавали транспортні послуги товариству. Протягом перевіряємого періоду з акцизного складу №1001962 відвантажено пального:

Дизельне паливо - 3 704 566,36 кг. в т.ч. в розрізі періодів:

- лютий- грудень 2020 р. - 1 359 866,00 кг.;

- січень - грудень 2021 р. - 1 280 741,72 кг.;

- січень - 29 грудня 2022 р. - 1 172 350,36 кг.

Бензин - 293 045,26 кг. в т.ч. в розрізі періодів:

- лютий- грудень 2020 р. - 114 136,00 кг.;

- січень - грудень 2021 р. - 90 885,00 кг.;

- січень - 11 січня 2022 р. - 88 024,26 кг

На підставі наданих до перевірки Договорів на перевезення вантажів, лімітно-забірних відомостей на отримання пального та акцизних накладних встановлено, що ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" в господарській діяльності використовує транспортні послуги сторонніх суб`єктів господарювання та здійснює заправку пального у баки транспортних засобів суб`єктів господарювання, які надають послуги товариству по перевезенню мінеральних добрив, насіння рослин, тощо. Відпуск пального (дизельне паливо) у баки транспортних засобів перевізників, здійснюється з використанням паливороздавальних колонок з акцизного складу ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ".

В Акті також зазначено, що у відповідності до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами та доповненнями), розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця. Перевіркою встановлено, що ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" згідно підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (із внесеними змінами та доповненнями), щоденно формує дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби, тому на думку відповідача товариством цілеспрямовано виконуються вимоги податкового законодавства, які передбачені для суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію пального.

Податковим органом, на підставі наданих до перевірки договорів на перевезення вантажів автотранспортом зокрема №Г2.1.5.9.1000048 від 02.06.2022 р. - ФОП ОСОБА_2 , лімітно-забірних відомостей на відпуск пального перевізникам за період з 01.09.2022 р. по " 30.12.2022 р. по автотранспорту ФОП ОСОБА_2 та інших суб`єктів господарювання встановлено факт, що ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" на акцизному складі №1001962 у період з 01.09.2022 р. по 30.12.2022 р. здійснювало операції із реалізації дизельного пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібного продажу пального.

Разом з тим, як слідує із матеріалів справи, у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» наявна ліцензія, яка видана ГУ ДПС у Вінницький області на право зберігання пального терміном дії з 06.09.2019 по 06.09.2024, реєстраційний номер 02170414201900038.

Згідно матеріалів справи, позивач зазначив, що процесі здійснення господарської діяльності у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» існує потреба в перевезенні урожаю (цукрових буряків) з поля на бурякоприймальний пункт Товариства, а також перевезення інших вантажів (мінеральні добрива, насіння рослин тощо). З цією метою між ТОВ «ПК «Зоря Поділля» та третіми особами укладаються договори на перевезення вантажів автотранспортом.

Зокрема, між ТОВ «ПК «Зоря Поділля» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) укладено Договір № Г2.1.5.1000048 на перевезення вантажів від 02.06.2022.

Згідно п.2.1 Договору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Перевізник) за замовленням ТОВ «ПК «Зоря Поділля» (Замовник) зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів на визначені об`єкти. При цьому, Перевізник зобов`язується використовувати для виконання перевезень за цим Договором автомобілі згідно з переліком, наведеним в Додатку до цього Договору.

Замовник замовляє, приймає та оплачує перевезення, виконані Перевізником, на умовах, визначених в додатку до цього договору (п.2.2 Договору).

Остаточна ціна визначається на підставі складених сторонами актів приймання-передачі послуг (п.2.2.1 Договору).

Рухомий склад Перевізника разом з водіями на об`єктах (полях) Замовника знаходиться в повному оперативному управлінні Замовника, тобто Замовник на власник розсуд визначає конкретне місце виконання перевезень конкретним автомобілем (п.2.13 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний забезпечити за власний рахунок, на весь строк виконання перевезень, заправку дизельним пальним рухомого складу Перевізника, що виконує перевезення за цим Договором. При цьому, Замовник забезпечує для Перевізника можливість отримати від Замовника пальне в кількості, необхідній йому для виконання умов цього Договору, в будь-який момент часу протягом строку дії цього Договору. Право власності на отримане відповідно до цього пункту пальне до Перевізника не переходить.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснення передачі (відпуску) пального від замовника до виконавця послуг, є операцією з реалізації пального у розумінні пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, у зв`язку з чим товариство (замовник) зобов`язане зареєструватися платником акцизного податку та виписувати акцизну накладу при здійсненні операції із заправки паливом автомобільного транспорту перевізника.

Так, при заправці ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» пальним перевізників така операція є реалізацією пального та передбачає складання акцизної накладної.

Однак, складання акцизної накладної, на виконання вимог пунктів 231.1, 231.3 ст.231 ПК України, не є свідченням здійснення ТОВ «ПК «Зоря Поділля» операцій саме з продажу (торгівлі) пальним, оскільки в розумінні цілей оподаткування акцизним податком, у відповідності до пп. 14.1.212 п. 14.1 ст.212 ПК України, реалізація пального для цілей розділу VI ПК України - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: - до акцизного складу; - до акцизного складу пересувного; - для власного споживання чи промислової переробки; - будь-яким іншим особам.

Тобто операції з реалізації пального для цілей розділу VI ПК України не є тотожними операціям з продажу (торгівлі) пальним, оскільки є ширшими за змістом та передбачають як операції з продажу пального (передачу покупцю за плату права власності на пальне), так і операції з безоплатної передачі пального чи без передачі права власності на пальне третім особам, а також включають операції з власного споживання чи промислової переробки пального безпосередньо самим платником акцизного податку.

Тому ототожнення податковим органом операцій з реалізації пального для цілей розділу VI ПК України з операція роздрібного продажу (торгівлі) пальним є помилковим.

Роздрібна торгівля пальним регламентується Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97р. №1442 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.19р. №1159) (далі - Правила №1442).

Пункт 9 Правил №1442 визначає, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обоє язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Тобто оптова чи роздрібна торгівля передбачає відчуження пального на користь покупців за договорами поставки або купівлі-продажу з переходом права власності на пальне і компенсацією покупцем його вартості продавцю/постачальнику, тобто сплатою ціни за отримане пальне.

ДФС України в листі №9132/7/99-99-19-03-03-17 від 18.03.15р. вказала, що при роздрібній торгівлі пальним в обов`язковому порядку має місце операція з продажу пального кінцевим споживачам з проведенням розрахункової операції між сторонами.

Згідно із ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У відповідності до розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281):

талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номінал, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;

платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п.2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 №620).

Отже, якщо пальне відпускається (передається) Товариством суб`єкту господарювання за договором без проведення розрахункових операцій в розумінні абзацу шостого статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки, то такі колонки є лише засобами вимірювання пального, а отже отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним не потрібно.

Вказане також підтверджується положеннями статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95- ВР.

Так, статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що в заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться в місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

В додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Аналіз положень ст. 15 Закону №481/95-ВР підтверджує, що обов`язковою умовою роздрібної торгівлі пальним є проведення розрахункової операції між продавцем та покупцем пального, тобто сплата покупцем ціни за пальне продавцю.

Таким чином, у разі, якщо пальне відпускається (передається) суб`єктом господарювання для власного споживання через паливороздавальні колонки та/або паливороздавальні колонки, що розташовані на акцизних складах, розпорядником яких є такий суб`єкт господарювання, без проведення при цьому розрахункової операції в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не потрібне, оскільки відсутній факт продажу пального третім особам.

Враховуючи викладене, передача ТОВ «ПК «Зоря Поділля» пального перевізникам, на виконання умов договорів перевезення вантажів, без передачі їм права власності на це пальне і без проведення розрахункової операції не є роздрібною торгівлею пальним та не вимагає отримання ліцензії на цей вид діяльності.

Більше того, відповідачем не заперечується факт наявності у позивача ліцензії на право зберігання пального, яка є дійсною на момент проведення перевірки, а доводи щодо здійснення господарської діяльності із роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та під час проведення перевірки.

Таким чином, згідно умов договору на перевезення вантажів, укладеного між ТОВ «ПК «Зоря «Поділля» та ФОП ОСОБА_2 , при заправці товариством їхніх транспортних засобів до перевізників не переходить право власності або розпорядження дизельним пальним, тобто власником пального після заправки залишається ТОВ «ПК «Зоря Поділля»; перевізники зобов`язані використовувати пальне виключно для виконання своїх зобов`язань за договорами на перевезення вантажів, що належать ТОВ «ПК «Зоря Поділля»; пальне використовується перевізниками в межах норм витрат пального, встановлених в договорі; фактично використане перевізником пальне під час перевезення вантажів списується згідно акту наданих перевізником послуг.

Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що пальне використовується виключно для власних потреб і товариство не укладало будь-яких договорів, спрямованих на продаж пального, що відповідачем не спростовано.

Тобто відпуск пального здійснювався не з метою переходу права власності або права розпорядження ним на користь третіх осіб. Мета відпуску (передачі) перевізникам пального полягає в його використанні для власної господарської діяльності ТОВ «ПК «Зоря Поділля».

Згідно з правовим висновком КАС Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №580/4479/20, суд зазначив, що суб`єкту господарювання необхідно отримати ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі пальним у разі придбання та подальшої реалізації пального (продажу) у розумінні Закону України від 19.12.1995року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій №2119/02-32-09-01/34009446 від 24.02.2023 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в даному випадку відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягутих витрат на правовничу допомогу, тому колегія суддів не надає оцінку даним обставинам.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.