Вирок

від 09.04.2024 по справі 631/1267/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/1267/23

провадження № 1-кп/631/60/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

з боку сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 червня 2023 року під № 12023220000000700, щодо обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця міста Попасна Луганської області, громадянина України,

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,

який має на утриманні двох малолітніх дітей:

сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та

доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

працює начальником дільниці ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД»,

зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та фактично мешкає за адресою:

АДРЕСА_2 ;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Згідно із частиною 3 статті 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до примітки 1 статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 Кримінального кодексу України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13 квітня 2022 року ОСОБА_8 призначено на посаду командира взводу охорони та патрульно-постової служби третьої роти ВСП ВЧ НОМЕР_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 195 від 29 серпня 2022 року на підставі бойового розпорядження командувача оперативного угруповання військ «Харків» № 1869/дск від 13 липня 2022 року, розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23 серпня 2022 року, посвідчення про відрядження № 314 від 26 серпня 2022 року ОСОБА_8 залучено до складу сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі оперативного угруповання військ «Харків».

У відповідності до Положення та обов`язків за структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_4 , затверджених наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25 грудня 2022 року, командир взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_7 і є прямим начальником усього особового складу взводу охорони та патрульно-постової служби роти

ІНФОРМАЦІЯ_8 взводу охоронита патрульно-постовоїслужби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 в воєнний час зобов`язаний, зокрема:

?підтримувати особовий склад взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 , озброєння в постійній бойовій готовності;

?проводити з особовим складом взоду охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 заняття з бойової підготовки і керувати навчанням солдат, що проводять начальники груп, вести облік бойової підготовки взводу;

?неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундируванням, взуття та за додержанням правил особистої гігієни;

?забезпечувати дотримання комендантської години в гарнізонах;

?здійснювати охорону військових об?єктів, військових містечок та їх населення, сприяння його евакуації;

?за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виконувати інші завдання та функції, покладені Законом України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

Командиру взводу охоронита патрульно-постовоїслужби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання покладених на нього завдань надаються права, визначені у статті 7 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та статтях 18 - 25 Статуту внутрішньої служби Збройних Силах України.

Отже, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді командира взводу охорони та патрульно-постової служби роти НОМЕР_4 є службовою особою.

19 червня 2023 року близько о 06 години 00 хвилин командир взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов`язки на блокпосту, встановленому на 67-му кілометрі автошляху «М-18» (Харків-Сімферополь-Алушта- Ялта) Нововодолазької ОТГ Харківського району Харківської області, зупинив автомобіль марки «DAF», держаний номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом «DONBUR», держаний номерний знак НОМЕР_6 . В ході перевірки документів та вмісту напівпричепу ОСОБА_8 були виявлені розбіжності, а саме: за документами товари, які перевозяться водієм, оформлені як металобрухт, а фактично в напівпричепі знаходяться запчастини до військової техніки: коробки щеплення гусінь танку і траку у кількості 2 штуки; ведучі зірочки направлення траку у кількості 2 штуки; траки танку, кількість яких не встановлено у зв`язку із хаотичним навантаженням; катки з танку Т-72 у кількості 2 штуки; катки з танку Т-80 у кількості 4 штуки; катки з БМП близько 26 штук; амортизатори у кількості 3 штук.

Виконуючи свої службові обов`язки, ОСОБА_8 попросив водія надати документи щодо транспортування саме запчастин до військової техніки, однак не отримавши їх відразу, тимчасово заблокував проїзд вищевказаного автомобіля, який рухався у напрямку міста Сміла Черкаської області.

В подальшому 19 червня 2023 року близько 07 годин 00 хвилин до вищевказаного блокпоста приїхав ОСОБА_3 , який організовував супроводження вказаних запчастин до військової техніки у місто Сміла Черкаської області, й під час бесіди, знаходячись у автомобілі марки «Volkswagen Т-4», державний номерний знак НОМЕР_7 , попросив ОСОБА_8 , який виконував свої службові обов`язки на блокпосту, встановленому на 67-му кілометрі автошляху «M-18» (Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта) Нововодолазької ОТГ Харківського району Харківської області, використовуючи надане йому службове становище, не повідомляти жодному державному органу про незаконне транспортування запчастин до військової техніки, а також забезпечити безперешкодний проїзд автомобіля марки «DAF», держаний номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом «DONBUR», держаний номерний знак НОМЕР_6 , в якому знаходились запчастини до військової техніки, через блокпост в напрямку міста Сміла Черкаської області.

При цьому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення будь-якої відповідальності за транспортування запчастин до військової техніки без відповідних документів на їх транспортування та походження, а також з метою безперешкодного проїзду вищевказаного автомобіля із запчастинами через блокпост, ОСОБА_3 , надав командиру взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 40000,00 гривень, поклавши їх на переднє пасажирське сидіння автомобіля, в якому вони знаходились.

Однак, виконавши усі дії, які ОСОБА_3 вважав за необхідне для доведення кримінального правопорушення до кінця, не закінчив його вчинення з причин, що не залежали від його волі, оскільки службова особа - командир взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 відмовився від їх прийняття та відразу повідомив командиру роти НОМЕР_4 , якому він підпорядковується, про надану йому неправомірну вигоду ОСОБА_3 , а командир роти повідомив про даний факт правоохоронні органи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно 19 червня 2023 року близько о 06 години 00 хвилин командиром взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 на блокпосту, встановленому на 67-му кілометрі автошляху «М-18» Нововодолазької ОТГ Харківського району Харківської області, було зупинене автомобіль марки «DAF», держаний номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом «DONBUR», держаний номерний знак НОМЕР_6 , в якому вони із ОСОБА_3 перевозили запчастини до військової техніки, а саме: коробки щеплення гусінь танку і траку; ведучі зірочки направлення траку; траки танку; катки з танку Т-72 і Т-80; катки з БМП, а також амортизатори. В ході перевірки документів та вмісту напівпричепу ОСОБА_8 були виявлені розбіжності та заблоковано проїзд їх автомобіля. З метою домовитись про безперешкодний проїзд їх автомобіля із запчастинами до військової техніки через блокпост в напрямку міста Сміла Черкаської області, цього ж дня близько 07 години 00 хвилин він приїхав до блокпоста, почав спілкуватися з ОСОБА_8 та знаходячись в автомобілі марки «Volkswagen Т-4», державний номерний знак НОМЕР_7 , попросив його, використовуючи надане йому службове становище, нікому не повідомляти про незаконне транспортування запчастин до військової техніки, а також забезпечити безперешкодний проїзд затриманого автомобіля марки «DAF», держаний номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом «DONBUR», держаний номерний знак НОМЕР_6 , у зв`язку із чим поклав на переднє пасажирське сидіння автомобіля, в якому вони знаходились грошових коштів в сумі 40000,00 гривень і якості неправомірної вигоди, проте ОСОБА_8 відмовився від їх прийняття та повідомив свого командира роти, а той правоохоронні органи про надану йому ним неправомірну вигоду. Вказав, що повністю розуміє протиправність своїх дій. Зазначив, що інших злочинів та проступків не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся. Звернув увагу суду на те, що від його дій ніяких тяжких наслідків не настало, будь-якої шкоди державним інтересам та/або фізичним та юридичним особам не завдано, матеріальної шкоди не заподіяно.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для сомообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним їх фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши покази обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Так, з копії паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_8 , виданого 12.08.2020 року органом 6317, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Попасна Луганської області та має реєстрацію платника податків за номером НОМЕР_1 (а. с. 60, 177, 182).

Зі Свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_9 ), виданого 13.02.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Попаснянського районного управління юстиції Луганської області, убачається, що громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженець міста Попасна Луганської області, та громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженка міста Попасна Луганської області, 13.02.2010 року зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів в цей день зроблено відповідний актовий запис № 9, та прізвище подружжя після реєстрації шлюбу є «Козаченко» (а. с. 122, 180).

Згідно зіСвідоцтвом пронародження (серії НОМЕР_10 ), виданим 20.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Попаснянськогорайонногоуправління юстиції Луганськоїобласті, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , про що 20.07.2010 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № НОМЕР_11 , та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а. с. 123, 183).

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_12 ), виданого 11.01.2022 року Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_13 , про що 11.01.2022 року складено відповідний актовий запис № 58, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а. с. 124, 184).

Наказом № 89, виданим 17.05.2023 року директором ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» ОСОБА_11 , прийнято обвинуваченого на роботу на посаду начальника дільниці з 18.05.2023 року (а. с. 125).

З електронної трудової книжки, сформованої на веб-порталі 08.04.2024 року об 11 годині 21 хвилину 06 секунд, убачається, що ОСОБА_3 дійсно працює в ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» згідно з наказом № 89 від 17.05.2023 року (а. с. 126).

Згідно з довідкою про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру № 520687-2020, сформованої 18.08.2020, обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 128 129, 178, 181).

Відповідно до відомостей, наданих КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ОБЛАСНИЙ НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ за вихідним № 6019 від 22.06.2023 року та КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «МІСЬКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР № 3» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ за вихідним № 5396 від 22.06.2023 року, обвинувачений на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра не перебуває, за наданням психіатричної та наркологічної допомоги не звертався (а. с. 173, 174).

Довідкою № 175-21062023/63210, виданою станом на 21.06.2023 року, підтверджено, що ОСК ГУНП в Харківській області та ОСК МВС України не має відомостей про судимість та притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності (а. с. 175 зворот).

Як зазначено у характеристиці, виданій старшим ДОП СДОП ВП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , ОСОБА_3 за місцем мешкання за адресом: АДРЕСА_2 ,- характеризується задовільно, скарг та заяв від громадян та родичів за місцем мешкання у відношенні ОСОБА_13 не надходило (а. с. 179).

Відтак, з наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване та фактичне місце мешкання, за останнім характеризується позитивно, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за психіатричною й наркологічною допомогою не звертався, утримує двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований із самого початку вчинення кримінального правопорушення почав співпрацювати зі слідчими органами, давати правдиві та послідовні пояснення, чим активно сприяв розкриттю та розслідуванню цього злочину, а також щиро покаявся у вчиненому.

Оцінюючи усі надані та безпосередньо досліджені судом письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають буди покладені в основу судового рішення, що ухвалюється.

Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частинами 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченої, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Отже, частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Абзац 1 примітки 1 до статті 364 кримінального кодифікованого закону України визначає, що службовими особами у статті 369 цього Кодексу тощо, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тобто, кримінально караним є пропозиція чи обіцянка надати службовій особі Військової службиправопорядку неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої цій службовій особі влади чи службового становища.

Крім того, для даного складу злочину під неправомірною вигодою слід розуміти як роз`яснює примітка до статті 364-1 Кримінального кодексу України грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Також, згідно з приписом частин 1 і 2 статті 15 Кримінального кодексу України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Одночасно із цим, суд покладається на правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 20.05.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 753/21723/16-к (провадження № 51-1406 км 19),- в якій суд касаційної інстанції зауважив, що злочин, передбачений частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, є закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди. Якщо службова особа відмовилась прийняти запропоновані, обіцяні чи надані їй гроші, цінності, послуги або з якихось причин не отримала неправомірну вигоду, дії того, хто намагався її надати, належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину.

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» закінченого замаху на вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, оскільки він 19.06.2023 року надав командиру взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 40000,00 гривень, за вчинення службовою особою в його інтересах дій з використанням наданої йому влади чи службового становища, проте вказана службова особа відмовилася від їх прийняття та повідомила правоохоронні органи про надану неправомірну вигоду обвинуваченим.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_3 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, та правильно кваліфіковані як закінчений замах на надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин його вчинення, й ураховуючи санкцію інкримінованої йому частини 1 статті 369 Кримінального кодексу України та приписів частини 4 статті 12 цього ж кодифікованого закону, приходить до висновку, що обвинуваченим вчинений нетяжкий злочин.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше не судимий (а. с. 175 зворот), одружений (а. с. 122), утримує двох малолітніх дітей сина ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 123, 124), працює начальником дільниці ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (а. с. 125), на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за психіатричною й наркологічною допомогою не звертався (а. с. 173, 174), має постійне місце реєстрації (а. с. 128 129, 178, 181), за фактичним місцем мешкання характеризується позитивно (а. с. 179), на шлях вчинення кримінальних правопорушень став вперше, проте у вчиненому щиро розкаялася й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

З досудової доповіді, складеної представником персоналу органу пробації Київського районного відділу філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області провідним інспектором ОСОБА_14 , вбачається, що орган пробації, досліджуючи інформацію, що характеризує обвинуваченого за місцем його проживання (навчання, роботи), умови його життєдіяльності, відносини у суспільстві, результати ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення а також рівень ймовірності небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення порушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 цієї ж статті, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації (а. с. 106 - 111).

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом`якшують ОСОБА_3 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в яких наведений перелік таких обставин та зазначено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), від якої до сих пір Верховний Суд не відступив, та яка роз`яснює, що наведені у частині 1 статті 66 Кримінального кодексу України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

- та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

За викладених обставин, в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В силу приписів частини 3 статті 67 Кримінального кодексу України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий судом у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанову у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Окрім цього, згідно із частинами 1 і 3 статті 68 кримінального кодифікованого закону України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65 67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, й за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання за вчинений злочин у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказаної позиції повністю притрималась й сторона захисту, вважаючи таку міру покарання цілком справедливою.

Відтак, обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд ураховує як позицію сторони обвинувачення, так і позицію сторони захисту, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а також той факт, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання винному шире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, бере до уваги його особу, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідно до яких будь-якої шкоди державним та громадським інтересам заподіяно не було, а також те, що на шлях злочинної діяльності він став вперше, його поведінку під час та після вчинення кримінально-карної дії, зокрема, щодо наявності у обвинуваченого постійного доходу, який ОСОБА_3 отримує за місцем роботи.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе шляхом призначення йому покарання, обумовленого санкцією інкримінованого кримінального правопорушення, що передбачає відповідальність за вчинений нетяжкий злочин.

Отже, за таких обставин, а також ураховуючи санкцію кримінального правопорушення, що закидається ОСОБА_3 у провину, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства саме шляхом накладення грошового стягнення, а тому обвинуваченому слід призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 369 Кримінального кодексу України з урахуванням вимог частини 3 статті 68 цього ж кодексу, у виді штрафу, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Приходячи до такого, суд керується принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, й вважає, що саме така міра покарання сприятиме вихованню його в дусі додержання законів України, формуванню в нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати діяння, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

З огляду на усе вище наведене, суд вважає, що висновок про міру покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Ухвалюючи вирок ОСОБА_3 , суд не знаходить підстав й для застосування положень статті 75 і 96 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Також суд не знаходить підстав задля обрання засудженому міри запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з огляду на принцип диспозитивності процесу, так як жодна із сторін кримінального провадження не клопотала про це перед судом.

Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був, процесуальних витрат не має.

Згідно з пунктом 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:

-товарно-транспортну накладну № 134 від 16.06.2023 року, виготовлену відповідно до форми № 1-TH, ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935); Акт приймання металів чорних (вторинних) № 134/1 від 16.06.2023 року постачальника ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935) і Акт № 134/2 про походження брухту кольорових та чорних металів ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935),- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а. с. 143 147);

-запчастини для військової техніки, а саме: коробки щеплення гусінь танку і траку у кількості 2 штук; ведучі зірочки направлення таку у кількості 2 штуки; траки танку, кількість яких не встановлено у зв`язку із хаотичним навантаженням; катки з танку Т-72 у кількості 2 штуки; катки з танку Т-80 у кількості 4 штуки; катки з БМП близько 26 штук; амортизатори у кількості 3 штуки, які виявлені у спеціалізованому напівпричепі марки «DONBUR», модель PM38GC, державний номерний знак НОМЕР_6 ,- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а. с. 148 150),-

підлягають поверненню власникові (законному володільцю).

Відповідно до пункту 6 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: грошові кошти, номіналом по 200 гривень кожна купюра, загальною сумою 40000,00 гривень, а саме: ЕА 0873784; ЕЗ 8735050; ДБ 0753512; ДБ 4024949; ПА 9874883; ВЕ 4842846; СК 6959560; СЛ 9451045; ДБ 9868218; УХ 2958725; ЄИ 1095982; ГА 1968749; ДД 2630514; УЖ 7787152; СК 1548734; ЗЄ 7758360; ДЕ 5456044; Д3 6988210; УA 0617749; CH 2024417; ЄГ 3994854; ПЕ 4559276; УЕ 3628065; УН 8783431; ГЖ 1927206; УТ 1617636; KЗ 8110931; TЄ 9468811; XB 3160549; ВЕ 0842756; ВД 5132813; ПБ 6652417; ЄЄ 6771335; ЕБ 9560003; BЗ 1171880; ЗБ 1871932; ТЗ 3227647; ХГ 6241680; ХИ 1442559; ЄА 7523856; СЖ 6289780; XЗ 2766254; ДБ 4104531; ЗГ 4550460; AC 6548146; ДЕ 1009125; ТВ 9693911; ДГ 4169410; BЗ 9765812; ГЄ 4568002; ГД 6847219; ЗБ 6744344; ГВ 6297933; ЄА 2849199; ГИ 0593475; УФ 8626503; ЕИ 9114904; ВД 8933386; ЄА 3499346; ГД 7303947; ДА 8057643; УА 7265459; AC 4556004; EБ 1616468; ЗВ 3699234; ГИ 6059267; ЄЗ 2246230; KM 8105501; УИ 3262720; ЄИ 2893875: ГЕ 2052644; ХЕ 8994443; ДА 9473525; АТ 0045958; ГЖ 8654350; ВИ 3192877; ДГ 8702687; ДД 6369392; TA 0122116; ГГ 4282419; ДВ 8400822; УP 9873943; BЄ 8006211; TЗ 2090075; АМ 7817150; ГA 6591827; СЖ 0997990; AB 9192128; TB 1209818; ДА 6273928; ЄБ 3163529; ГГ 6311711; ЕЄ 4507864; ЦА 3256304; XЄ 9226842; ЗБ 9111346; УП 7139281; УЄ 5990234; ЄЧ 9592970; УП 4957660; ЦА 7759842; ДД 7694836; ГГ 9869582; BЖ 8496660; CГ 3985175; TB 4160110; ПБ 9679697; УА 4326398; ГА 1969457; ДЄ 6117984; ЕА 6922108; ЕЗ 5209454; ГВ 4644896; ДЄ 8865432; TB 6879642; TИ 5881534; СА3143218; УФ 8117529; УМ 5677128; ВД 6111576; КЄ 8297981; ДЄ 0671656; ЗБ 2728868; ЕБ 6088993; ВЄ 1540012; ГВ 7507856; УН 5661829: УР 8254314; ТБ 6611164; КМ 7723852; ТЖ 1762642; ЕЕ 3594507; ЄИ 8011440; УФ 6498137; ГЗ 2278016; ЕБ 9880475; УЖ 4037545; ДА 2884595; УЛ 2981316; СБ 7658173; КЖ 8738996; ЕЦ 3150533; СИ 8915772; АТ 2028288; ХА 8528125; ГГ 5589939; ЗБ 1633963; ЄЄ 1077891; ЗБ 0438091; CH 5295023; ЄБ 2349799; ВЗ 6106857; ЄИ 9619156; ВД 4402065; ЄИ 4890205; АС 3122946; ВЕ 6235546; УЛ 5564279; АТ 3222897; ПД 9408558; ПД 3655893; ЕЗ 5976763; ДГ 2144700; EE 5726986; УБ 7033751; ДЄ 6174950; СН 7289538; УД 2091111; ХЗ 7356175; ПЄ 6928581; УГ 6955523; ХБ 5818501; ГД 5771874; СЛ 6130326; ГА 5899746; ВБ 7213069; ЄИ 5634044; ЕБ 4592880; ЕЗ 7735497; ДА 0484309; ЄЄ 1095148; УЗ 0199059; XЄ 5353074; ГВ 1148281; ВЕ 8420738; ГЄ 3481597; ХГ 8765516; ВЕ 9536232; АН 0934283; УР 9792252; МА 7939608; АН 9218696; ЕЗ 3316540; ЄА 1534439; СЗ 0219008; ЄИ 6151846; УБ 5678042; ДГ 1560555; ДД 4167620; ГИ 0725502,- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та передані на відповідальне зберігання у відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 143 147, 197), - підлягають конфіскації.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 28.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 953/5005/23 (провадження № 1-кс/953/4860/23) слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_16 , арешт тимчасово вилученого 19.06.2023 року майна у виді грошових коштів, номіналом по 200 гривень кожна купюра, загальною сумою 40000,00 гривень, а саме: ЕА 0873784; ЕЗ 8735050; ДБ 0753512; ДБ 4024949; ПА 9874883; ВЕ 4842846; СК 6959560; СЛ 9451045; ДБ 9868218; УХ 2958725; ЄИ 1095982; ГА 1968749; ДД 2630514; УЖ 7787152; СК 1548734; ЗЄ 7758360; ДЕ 5456044; Д3 6988210; УA 0617749; CH 2024417; ЄГ 3994854; ПЕ 4559276; УЕ 3628065; УН 8783431; ГЖ 1927206; УТ 1617636; KЗ 8110931; TЄ 9468811; XB 3160549; ВЕ 0842756; ВД 5132813; ПБ 6652417; ЄЄ 6771335; ЕБ 9560003; BЗ 1171880; ЗБ 1871932; ТЗ 3227647; ХГ 6241680; ХИ 1442559; ЄА 7523856; СЖ 6289780; XЗ 2766254; ДБ 4104531; ЗГ 4550460; AC 6548146; ДЕ 1009125; ТВ 9693911; ДГ 4169410; BЗ 9765812; ГЄ 4568002; ГД 6847219; ЗБ 6744344; ГВ 6297933; ЄА 2849199; ГИ 0593475; УФ 8626503; ЕИ 9114904; ВД 8933386; ЄА 3499346; ГД 7303947; ДА 8057643; УА 7265459; AC 4556004; EБ 1616468; ЗВ 3699234; ГИ 6059267; ЄЗ 2246230; KM 8105501; УИ 3262720; ЄИ 2893875: ГЕ 2052644; ХЕ 8994443; ДА 9473525; АТ 0045958; ГЖ 8654350; ВИ 3192877; ДГ 8702687; ДД 6369392; TA 0122116; ГГ 4282419; ДВ 8400822; УP 9873943; BЄ 8006211; TЗ 2090075; АМ 7817150; ГA 6591827; СЖ 0997990; AB 9192128; TB 1209818; ДА 6273928; ЄБ 3163529; ГГ 6311711; ЕЄ 4507864; ЦА 3256304; XЄ 9226842; ЗБ 9111346; УП 7139281; УЄ 5990234; ЄЧ 9592970; УП 4957660; ЦА 7759842; ДД 7694836; ГГ 9869582; BЖ 8496660; CГ 3985175; TB 4160110; ПБ 9679697; УА 4326398; ГА 1969457; ДЄ 6117984; ЕА 6922108; ЕЗ 5209454; ГВ 4644896; ДЄ 8865432; TB 6879642; TИ 5881534; СА3143218; УФ 8117529; УМ 5677128; ВД 6111576; КЄ 8297981; ДЄ 0671656; ЗБ 2728868; ЕБ 6088993; ВЄ 1540012; ГВ 7507856; УН 5661829: УР 8254314; ТБ 6611164; КМ 7723852; ТЖ 1762642; ЕЕ 3594507; ЄИ 8011440; УФ 6498137; ГЗ 2278016; ЕБ 9880475; УЖ 4037545; ДА 2884595; УЛ 2981316; СБ 7658173; КЖ 8738996; ЕЦ 3150533; СИ 8915772; АТ 2028288; ХА 8528125; ГГ 5589939; ЗБ 1633963; ЄЄ 1077891; ЗБ 0438091; CH 5295023; ЄБ 2349799; ВЗ 6106857; ЄИ 9619156; ВД 4402065; ЄИ 4890205; АС 3122946; ВЕ 6235546; УЛ 5564279; АТ 3222897; ПД 9408558; ПД 3655893; ЕЗ 5976763; ДГ 2144700; EE 5726986; УБ 7033751; ДЄ 6174950; СН 7289538; УД 2091111; ХЗ 7356175; ПЄ 6928581; УГ 6955523; ХБ 5818501; ГД 5771874; СЛ 6130326; ГА 5899746; ВБ 7213069; ЄИ 5634044; ЕБ 4592880; ЕЗ 7735497; ДА 0484309; ЄЄ 1095148; УЗ 0199059; XЄ 5353074; ГВ 1148281; ВЕ 8420738; ГЄ 3481597; ХГ 8765516; ВЕ 9536232; АН 0934283; УР 9792252; МА 7939608; АН 9218696; ЕЗ 3316540; ЄА 1534439; СЗ 0219008; ЄИ 6151846; УБ 5678042; ДГ 1560555; ДД 4167620; ГИ 0725502,- які передані на зберігання у відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 169 171, 197),- слід залишити без змін до вирішення питання щодо конфіскації, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Застосований настадії досудовогорозслідування західзабезпечення,а саме:на підставіухвали,постановленої 28.06.2023року вмежах справиз єдинимунікальним №953/5005/23(провадження№ 1-кс/953/4860/23)слідчим суддеюКиївського районногосуду містаХаркова ОСОБА_16 ,арешт тимчасововилученого 19.06.2023року майна,а саме:товарно-транспортноїнакладної №134від 16.06.2023року,виготовленої відповіднодо форми№ 1-TH,ТОВ «МЕТЛОМЛТД» (кодЄДРПОУ 43548935);Акт прийманняметалів чорних(вторинних)№ 134/1від 16.06.2023року постачальникаТОВ «МЕТЛОМЛТД» (кодЄДРПОУ 43548935)і Акт№ 134/2про походженнябрухту кольоровихта чорнихметалів ТОВ«МЕТЛОМ ЛТД»(кодЄДРПОУ 43548935) (а. с. 169 171),- необхідно скасувати, оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 28.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 953/5005/23 (провадження № 1-кс/953/4859/23) слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_16 , арешт тимчасово вилученого 19.06.2023 року майна, а саме: запчастин для військової техніки (коробки щеплення гусінь танку і траку у кількості 2 штук; ведучі зірочки направлення таку у кількості 2 штуки; траки танку, кількість яких не встановлено у зв`язку із хаотичним навантаженням; катки з танку Т-72 у кількості 2 штуки; катки з танку Т-80 у кількості 4 штуки; катки з БМП близько 26 штук; амортизатори у кількості 3 штуки) (а. с. 172),- необхідно скасувати, оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» та від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства»; статтями 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 і 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 15, 50, 56, 65 69-1 і частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18) і 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18); постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятою 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18); постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятою 20.05.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 753/21723/16-к (провадження № 51-1406 км 19), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 86, 91, пунктом 3 частини 9 статті 100, статтями 131 132, 349, 368 371, 373 376, 392, 393, 395, 532 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 2 статті 15 і частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази:

-товарно-транспортну накладну № 134 від 16.06.2023 року, виготовлену відповідно до форми № 1-TH, ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935); Акт приймання металів чорних (вторинних) № 134/1 від 16.06.2023 року постачальника ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935) і Акт № 134/2 про походження брухту кольорових та чорних металів ТОВ «МЕТЛОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43548935),- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а. с. 143 147);

-запчастини для військової техніки, а саме: коробки щеплення гусінь танку і траку у кількості 2 штук; ведучі зірочки направлення таку у кількості 2 штуки; траки танку, кількість яких не встановлено у зв`язку із хаотичним навантаженням; катки з танку Т-72 у кількості 2 штуки; катки з танку Т-80 у кількості 4 штуки; катки з БМП близько 26 штук; амортизатори у кількості 3 штуки, які виявлені у спеціалізованому напівпричепі марки «DONBUR», модель PM38GC, державний номерний знак НОМЕР_6 ,- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а. с. 148 150),-

повернути власникові (законному володільцю).

Речові докази: грошові кошти, номіналом по 200 гривень кожна купюра, загальною сумою 40000,00 гривень, а саме: ЕА 0873784; ЕЗ 8735050; ДБ 0753512; ДБ 4024949; ПА 9874883; ВЕ 4842846; СК 6959560; СЛ 9451045; ДБ 9868218; УХ 2958725; ЄИ 1095982; ГА 1968749; ДД 2630514; УЖ 7787152; СК 1548734; ЗЄ 7758360; ДЕ 5456044; Д3 6988210; УA 0617749; CH 2024417; ЄГ 3994854; ПЕ 4559276; УЕ 3628065; УН 8783431; ГЖ 1927206; УТ 1617636; KЗ 8110931; TЄ 9468811; XB 3160549; ВЕ 0842756; ВД 5132813; ПБ 6652417; ЄЄ 6771335; ЕБ 9560003; BЗ 1171880; ЗБ 1871932; ТЗ 3227647; ХГ 6241680; ХИ 1442559; ЄА 7523856; СЖ 6289780; XЗ 2766254; ДБ 4104531; ЗГ 4550460; AC 6548146; ДЕ 1009125; ТВ 9693911; ДГ 4169410; BЗ 9765812; ГЄ 4568002; ГД 6847219; ЗБ 6744344; ГВ 6297933; ЄА 2849199; ГИ 0593475; УФ 8626503; ЕИ 9114904; ВД 8933386; ЄА 3499346; ГД 7303947; ДА 8057643; УА 7265459; AC 4556004; EБ 1616468; ЗВ 3699234; ГИ 6059267; ЄЗ 2246230; KM 8105501; УИ 3262720; ЄИ 2893875: ГЕ 2052644; ХЕ 8994443; ДА 9473525; АТ 0045958; ГЖ 8654350; ВИ 3192877; ДГ 8702687; ДД 6369392; TA 0122116; ГГ 4282419; ДВ 8400822; УP 9873943; BЄ 8006211; TЗ 2090075; АМ 7817150; ГA 6591827; СЖ 0997990; AB 9192128; TB 1209818; ДА 6273928; ЄБ 3163529; ГГ 6311711; ЕЄ 4507864; ЦА 3256304; XЄ 9226842; ЗБ 9111346; УП 7139281; УЄ 5990234; ЄЧ 9592970; УП 4957660; ЦА 7759842; ДД 7694836; ГГ 9869582; BЖ 8496660; CГ 3985175; TB 4160110; ПБ 9679697; УА 4326398; ГА 1969457; ДЄ 6117984; ЕА 6922108; ЕЗ 5209454; ГВ 4644896; ДЄ 8865432; TB 6879642; TИ 5881534; СА3143218; УФ 8117529; УМ 5677128; ВД 6111576; КЄ 8297981; ДЄ 0671656; ЗБ 2728868; ЕБ 6088993; ВЄ 1540012; ГВ 7507856; УН 5661829: УР 8254314; ТБ 6611164; КМ 7723852; ТЖ 1762642; ЕЕ 3594507; ЄИ 8011440; УФ 6498137; ГЗ 2278016; ЕБ 9880475; УЖ 4037545; ДА 2884595; УЛ 2981316; СБ 7658173; КЖ 8738996; ЕЦ 3150533; СИ 8915772; АТ 2028288; ХА 8528125; ГГ 5589939; ЗБ 1633963; ЄЄ 1077891; ЗБ 0438091; CH 5295023; ЄБ 2349799; ВЗ 6106857; ЄИ 9619156; ВД 4402065; ЄИ 4890205; АС 3122946; ВЕ 6235546; УЛ 5564279; АТ 3222897; ПД 9408558; ПД 3655893; ЕЗ 5976763; ДГ 2144700; EE 5726986; УБ 7033751; ДЄ 6174950; СН 7289538; УД 2091111; ХЗ 7356175; ПЄ 6928581; УГ 6955523; ХБ 5818501; ГД 5771874; СЛ 6130326; ГА 5899746; ВБ 7213069; ЄИ 5634044; ЕБ 4592880; ЕЗ 7735497; ДА 0484309; ЄЄ 1095148; УЗ 0199059; XЄ 5353074; ГВ 1148281; ВЕ 8420738; ГЄ 3481597; ХГ 8765516; ВЕ 9536232; АН 0934283; УР 9792252; МА 7939608; АН 9218696; ЕЗ 3316540; ЄА 1534439; СЗ 0219008; ЄИ 6151846; УБ 5678042; ДГ 1560555; ДД 4167620; ГИ 0725502,- визнанні постановою, прийнятою слідчим СУ ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_15 20.06.2023 року, та передані на відповідальне зберігання у відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 143 147, 197), - конфіскувати.

Залишити без змін до вирішення питання щодо конфіскації застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 28.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 953/5005/23 (провадження № 1-кс/953/4860/23) слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_16 , арешт тимчасово вилученого 19.06.2023 року майна у виді грошових коштів, номіналом по 200 гривень кожна купюра, загальною сумою 40000,00 гривень, а саме: ЕА 0873784; ЕЗ 8735050; ДБ 0753512; ДБ 4024949; ПА 9874883; ВЕ 4842846; СК 6959560; СЛ 9451045; ДБ 9868218; УХ 2958725; ЄИ 1095982; ГА 1968749; ДД 2630514; УЖ 7787152; СК 1548734; ЗЄ 7758360; ДЕ 5456044; Д3 6988210; УA 0617749; CH 2024417; ЄГ 3994854; ПЕ 4559276; УЕ 3628065; УН 8783431; ГЖ 1927206; УТ 1617636; KЗ 8110931; TЄ 9468811; XB 3160549; ВЕ 0842756; ВД 5132813; ПБ 6652417; ЄЄ 6771335; ЕБ 9560003; BЗ 1171880; ЗБ 1871932; ТЗ 3227647; ХГ 6241680; ХИ 1442559; ЄА 7523856; СЖ 6289780; XЗ 2766254; ДБ 4104531; ЗГ 4550460; AC 6548146; ДЕ 1009125; ТВ 9693911; ДГ 4169410; BЗ 9765812; ГЄ 4568002; ГД 6847219; ЗБ 6744344; ГВ 6297933; ЄА 2849199; ГИ 0593475; УФ 8626503; ЕИ 9114904; ВД 8933386; ЄА 3499346; ГД 7303947; ДА 8057643; УА 7265459; AC 4556004; EБ 1616468; ЗВ 3699234; ГИ 6059267; ЄЗ 2246230; KM 8105501; УИ 3262720; ЄИ 2893875: ГЕ 2052644; ХЕ 8994443; ДА 9473525; АТ 0045958; ГЖ 8654350; ВИ 3192877; ДГ 8702687; ДД 6369392; TA 0122116; ГГ 4282419; ДВ 8400822; УP 9873943; BЄ 8006211; TЗ 2090075; АМ 7817150; ГA 6591827; СЖ 0997990; AB 9192128; TB 1209818; ДА 6273928; ЄБ 3163529; ГГ 6311711; ЕЄ 4507864; ЦА 3256304; XЄ 9226842; ЗБ 9111346; УП 7139281; УЄ 5990234; ЄЧ 9592970; УП 4957660; ЦА 7759842; ДД 7694836; ГГ 9869582; BЖ 8496660; CГ 3985175; TB 4160110; ПБ 9679697; УА 4326398; ГА 1969457; ДЄ 6117984; ЕА 6922108; ЕЗ 5209454; ГВ 4644896; ДЄ 8865432; TB 6879642; TИ 5881534; СА3143218; УФ 8117529; УМ 5677128; ВД 6111576; КЄ 8297981; ДЄ 0671656; ЗБ 2728868; ЕБ 6088993; ВЄ 1540012; ГВ 7507856; УН 5661829: УР 8254314; ТБ 6611164; КМ 7723852; ТЖ 1762642; ЕЕ 3594507; ЄИ 8011440; УФ 6498137; ГЗ 2278016; ЕБ 9880475; УЖ 4037545; ДА 2884595; УЛ 2981316; СБ 7658173; КЖ 8738996; ЕЦ 3150533; СИ 8915772; АТ 2028288; ХА 8528125; ГГ 5589939; ЗБ 1633963; ЄЄ 1077891; ЗБ 0438091; CH 5295023; ЄБ 2349799; ВЗ 6106857; ЄИ 9619156; ВД 4402065; ЄИ 4890205; АС 3122946; ВЕ 6235546; УЛ 5564279; АТ 3222897; ПД 9408558; ПД 3655893; ЕЗ 5976763; ДГ 2144700; EE 5726986; УБ 7033751; ДЄ 6174950; СН 7289538; УД 2091111; ХЗ 7356175; ПЄ 6928581; УГ 6955523; ХБ 5818501; ГД 5771874; СЛ 6130326; ГА 5899746; ВБ 7213069; ЄИ 5634044; ЕБ 4592880; ЕЗ 7735497; ДА 0484309; ЄЄ 1095148; УЗ 0199059; XЄ 5353074; ГВ 1148281; ВЕ 8420738; ГЄ 3481597; ХГ 8765516; ВЕ 9536232; АН 0934283; УР 9792252; МА 7939608; АН 9218696; ЕЗ 3316540; ЄА 1534439; СЗ 0219008; ЄИ 6151846; УБ 5678042; ДГ 1560555; ДД 4167620; ГИ 0725502,- які передані на зберігання у відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 169 171, 197),- оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Скасувати застосованийна стадіїдосудового розслідуваннязахід забезпечення,а саме:на підставіухвали,постановленої 28.06.2023року вмежах справиз єдинимунікальним №953/5005/23(провадження№ 1-кс/953/4860/23)слідчим суддеюКиївського районногосуду містаХаркова ОСОБА_16 ,арешт тимчасововилученого 19.06.2023року майна,а саме:товарно-транспортноїнакладної №134від 16.06.2023року,виготовленої відповіднодо форми№ 1-TH,ТОВ «МЕТЛОМЛТД» (кодЄДРПОУ 43548935);Акт прийманняметалів чорних(вторинних)№ 134/1від 16.06.2023року постачальникаТОВ «МЕТЛОМЛТД» (кодЄДРПОУ 43548935)і Акт№ 134/2про походженнябрухту кольоровихта чорнихметалів ТОВ«МЕТЛОМ ЛТД»(кодЄДРПОУ 43548935) (а. с. 169 171),- оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Скасувати застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 28.06.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 953/5005/23 (провадження № 1-кс/953/4859/23) слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_16 , арешт тимчасово вилученого 19.06.2023 року майна, а саме: запчастин для військової техніки (коробки щеплення гусінь танку і траку у кількості 2 штук; ведучі зірочки направлення таку у кількості 2 штуки; траки танку, кількість яких не встановлено у зв`язку із хаотичним навантаженням; катки з танку Т-72 у кількості 2 штуки; катки з танку Т-80 у кількості 4 штуки; катки з БМП близько 26 штук; амортизатори у кількості 3 штуки) (а. с. 172),- оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1