Ухвала

від 04.04.2024 по справі 234/12858/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1270/24 Справа № 234/12858/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110000001105, якою

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Водильці Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110000001105, щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, закрито, звільнено ОСОБА_7 на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов представника потерпілих ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Обгрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів та мав місце у вересні та у період часу з 30 жовтня по 02 листопада 2018 року, а відповідно до ст. 49 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину пройшло більше 5 років. Також суд вказав, що ч.6 ст.49 КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 не може бути застосована, оскільки її положення погіршують положення обвинуваченого. З приводу посилання прокурора на тривалий термін передачі вищезазначеного кримінального провадження з Краматорського міського суду Донецької області до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, суд зазначив, що дана обставина не зупиняє строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, оскільки така підстава зупинення відсутня в КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 49 КК України у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 151-2-156-1, 301-1-303 КК України, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття. Зазначає, що ч. 6 ст. 49 КК України жодним чином не погіршує становище обвинуваченого. Вказує, що в період з 17 листопада 2022 року до кінця 2023 року через неодноразові відмови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська приймати матеріали справ з Краматорського міського суду Донецької області тривалий час провадження не приймалось судом та не було розподілено на жодного суддю, що на переконання прокурора, свідчить про невжиття судом заходів щодо розгляду справи протягом розумного строку.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та представник потерпілих ОСОБА_9 у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду провадження не надходило.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від органу досудового розслідування або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що у підготовчому судовому засіданні захисник заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 155 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відповідальності, суд першої інстанції вказав, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Також судом було взято до уваги відсутність відомостей про ухилення ОСОБА_7 від досудового розслідування та суду.

Враховуючи викладене, а також те, що кримінальне правопорушення обвинуваченим вчинено у вересні 2018 року та у період часу з 30 жовтня 2018 року по 02 листопада 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .

Що стосується тверджень прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому провадженні, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими з огляду на наступне.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (частини 2, 3 ст. 4 КК України).

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України щодо питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії (справи: № 5-1кс13, № 5-32кс13, № 5-6кс14), на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення діяння, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (ст. ст. 4, 6, 7 та 8 КК України). Водночас необхідно враховувати й вимоги ст. 5 КК України, згідно з якою новий закон має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, якщо він скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

При цьому, під законом про кримінальну відповідальність розуміється не тільки Кримінальний кодекс взагалі, але і його окремі структурні елементи (норми), розділи, статті, частини статей, пункти, абзаци, речення, словосполучення, слова і цифри, як Загальної частини, так і Особливої.

Так, апеляційний суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції) № 1256-IX від 18 лютого 2021 року, який набрав чинності 17 березня 2021 року, було доповнено ст. 49 КК України частиною шостою такого змісту: "У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття".

З системного аналізу вищезазначених норм та цього закону України можна дійти висновку, що доповнення КК України ч. 6 ст. 49 КК України є погіршенням становища обвинуваченого з огляду на те, що на час вчинення ним злочину - у вересні 2018 року та у період часу з 30 жовтня 2018 року по 02 листопада 2018 року, статтею 49 КК України щодо обчислення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності у разі вчинення злочину щодо неповнолітньої особи не було передбачено жодних умов й було визначено лише загальне правило щодо відрахування цих строків, а тому застосування вказаної норми на цей час не є можливим.

Викладене також узгоджується з позицією Верховного Суду, що міститься у постонові від 24 жовтня 2023 року у справі №207/124/13-к.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що той факт, що в період з 17 листопада 2022 року до кінця 2023 року через неодноразові відмови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська приймати матеріали справ з Краматорського міського суду Донецької області тривалий час провадження не приймалось судом та не було розподілено на жодного суддю, хоча і має місце, проте відповідно до вимог КПК України не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора, не містять посилань на порушення під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та його звільнення від кримінальної відповідальності, тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2024 року, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4