Постанова

від 10.04.2024 по справі 460/28788/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28788/23 пров. № А/857/5196/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

позивача Мовчун А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м.Рівне) у справі № 460/28788/23 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 20.12.2023 №ВП73519365 про стягнення виконавчого збору.

Позов обгрунтовує тим, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 20.12.2023 є протиправною, оскільки виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Позивач зазначає, що судове рішення виконане ним, як боржником, у повному обсязі до моменту відкриття виконавчого провадження, а тому правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору не було.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому стягнення виконавчого збору в даному випадку є необгрунтованим, а постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є неправомірною та порушує майнові права виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №460/52298/22 постановлено, зокрема: визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради та Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо зволікання з процесом передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований у АДРЕСА_1 ; зобов`язати Рівненську міську раду вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.; зобов`язати Виконавчий комітет Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.

21 вересня 2023 року судом виданий виконавчий лист №2 щодо зобов`язання Виконавчого комітету Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.12.2023 ВП №73519365 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2023: боржник Виконавчий комітет Рівненської міської ради; стягувач ОСОБА_1 ; про зобов`язання Виконавчого комітету Рівненської міської ради вжити невідкладних заходів щодо передачі у власність територіальних громад гуртожитку, що розташований по вул. Відінській, 10 у м. Рівне, Рівненської обл.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.12.2023 ВП №73519365 вирішено стягнути з боржника Виконавчого комітету Рівненської міської ради виконавчий збір у розмірі 26800,00 грн (Постанова про стягнення виконавчого збору) (оскаржувана).

Позивач вважає дану постанову протиправною, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (Закон №1404-VIII) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до пункту 5 Розділу III Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802) (Інструкція №512/5) у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що при винесенні Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73519365, державний виконавець зазначив про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 8 Розділу III Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Апеляційний суд вказує, що на виконання вказаних норм відповідачем винесена оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн, тобто у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Вказуючи на протиправність Постанови про стягнення виконавчого збору, апелянт зазначає, що Виконавчий комітет Рівненської міської ради виконав рішення суду до моменту винесення оскаржуваної постанови. Правовою підставою для обґрунтування даної позиції, апелянт визначив норми статті 27 та статті 39 Закону №1404-VIII: «Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження» (частина дев`ята статті 27 Закону №1404-VIII); «Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом» (пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII).

Щодо даних тверджень апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач отримав Постанову про відкриття виконавчого провадження 26.12.2023.

08 січня 2024 року позивач подав до виконавчого органу заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі судового рішення

Суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на дату розгляду справи виконавче провадження №73519365 не закінчене, тобто підстави для застосування правових наслідків, визначених частиною дев`ятою статті 27 та пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII (на які посилається апелянт) відсутні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції вказує, що оцінку заяві позивача від 08.01.2024 про закінчення виконавчого провадження надає виключно державний виконавець шляхом перевірки та установлення обставин щодо виконання боржником у повному обсязі судового рішення. У разі установлення державним виконавцем обставин фактичного виконання боржником судового рішення у повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, перший виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. І лише у такому випадку сума виконавчого збору не стягується з боржника.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що норми частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII стосуються саме порядку «стягнення» виконавчого збору, а не порядку визначення суми виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження, що є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження в силу вимог статті 27 Закону №1404-VIII. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору в межах даної адміністративної справи є Постанова про стягнення виконавчого збору, яка винесена при відкритті виконавчого провадження, а не дії чи бездіяльність виконавчого органу щодо не закінчення виконавчого провадження на підставі заяви позивача від 08.01.2024; або ж дії / бездіяльність виконавчого органу щодо фактичного стягнення суми виконавчого збору у випадку застосування норм частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII.

Враховуючи наведене, апелянтом на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 460/28788/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 10 квітня 2024 року.