Постанова

від 01.04.2024 по справі 463/9682/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/9682/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д. І.

Провадження № 22-ц/811/3758/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представника Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» Бень Т.Т.,

Лисака І.П., його представника ОСОБА_1 ,

представника Залізничного відділу державноївиконавчої службиу м.Львові Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції КомликН.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи: Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

В обгрунтування скарги покликається на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 341596 грн., на виконання якої видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у виконавчому провадженні замінено боржника з Державного авіапідприємства«Львівські авіалінії»на Державнепідприємство «Міжнароднийаеропорт «Львів»імені ДанилаГалицького. Стверджує, що 13 липня 2023 року на його банківський рахунок державним виконавцем перераховано 274984,78 грн. на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року, і державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 64366564 винесено постанову від 22 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу зі сплатою податків, чинність арешту майна припинена. Зазначає, що постанова державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження, є неправомірною, оскільки судове рішення не виконано в повному обсязі, оскільки йому недоплачено 66611,22 грн. Вказує, що виконавчий збір та інші витрати, пов`язані з примусовим виконанням судового рішення, стягуються виключно з боржника, а органам державної виконавчої служби забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на інші цілі, а також звертати стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто, крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні. Вважає, що стягнення будь-яких податків з суми, яку суд стягнув на його користь, є непромірним, оскільки він ніколи не перебував у штаті правонаступника боржника та не перебуває на даний час в штаті боржника, боржник та його правонаступник на надали доказів кому перераховано податки з суми, яку за рішенням суду стягнуто з боржника, а державним виконавцем не надано розрахунків суми податків. Вважає відсутніми підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки судове рішення не виконане в повному обсязі.

З наведених підстав просить:

-визнати незаконними дії державних виконавців щодо стягнення податків з суми за судовим рішенням Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року;

-скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 64366564 від 22 серпня 2023 року, оскільки рішення суду не виконане, зобов`язати виконати рішення Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року в повному обсязі.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення податків з суми за судовим рішенням від 22.07.2020.

Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64366564 від 22.08.2023.

Ухвалу суду оскаржило Державне підприємство«Міжнародний аеропорт«Львів» іменіДанила Галицького»,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що на виконання вимоги державного виконавця від 05 липня 2023 року № 44422 про оплату заборгованості в межах виконавчого провадження № 64366564 сплатив заборгованість на загальну суму 376224,60 грн., однак при виплаті стягувачу сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні склала 274984,78 грн., оскільки зі стягнутої судом суми були вирахувані прибутковий податок та військовий збір. Зазначає, що виплати на підставі ст. 117 КЗпП України обчислюються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, абзацом 3 пункту 3 якого передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Вказує, що з мотивувальної частини постанови Львівського апеляційного суду від 13 листопада 2020 року вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 341596 грн. розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тобто без відрахування обов`язкових платежів і зборів. Вважає, що податки та збори із суми середнього заробітку, стягнутого за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом. Звертає увагу, що саме роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду. Наголошує, що оскільки виплата середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % і військовим збором за ставкою 1,5 %, як інші доходи. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та відмовити повністю у задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» Бень Т.Т., представника Залізничного ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про те. що постанова державного виконавця від 22.08.2023 про закінчення виконавчого провадження №64366564 є передчасною та такою, що порушує права скаржника, а тому вважав наявними підстави для визнання дій державного виконавця незаконними та скасування оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно вимогч.1,2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника.

Статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Судом встановлено, що на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №64366564 щодо примусового виконання виконавчого листа №463/3192/17, виданого Личаківським районним судом м. Львова 31.12.2020.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02.08.2022 у справі №463/3792/17 замінено боржника у виконавчому провадженні №64366564 з ДАП «Львівські авіалінії» на ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького».

04.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На виконання вимоги державного виконавця від 05.07.2023 №44422 про виплату заборгованості у ВП №64366564 на загальну суму 376 224,60грн. ДП «МА «Львів» ім.Данила Галицького» здійснило ОСОБА_2 наступні виплати: 274 984,78грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 61 487,28грн. - прибутковий податок; 5 123,94грн. - військовий збір; 34 159,60грн. - виконавчий збір; 200,00грн. - оплата мінімальних витрат виконавчого провадження; 269,00грн. - оплата мінімальних витрат виконавчого провадження.

22.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням всіх дій.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, щодержавний виконавець не діяв у межах своїх повноважень, відповідно до вимог закону, оскільки боржник виплатив стягувачу не всю суму, яка вказана в рішенні суду та безпідставно виніс постанову про закриття виконавчого провадження, тобто, розглянув скаргу ОСОБА_2 по суті.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що оскаржувані ОСОБА_2 дії державного виконавця щодо стягнення податків, інших зборів з суми, стягнутої на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 13.11.2020 року та постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №64366564 від 22.08.2023 року вчинені та прийняті державним виконавцем 22 серпня 2023 року, а зі скаргою ОСОБА_2 звернувся до суду лише 01 листопада 2023 року.

Зі змістускарги таз матеріалівсправи невбачається,що ОСОБА_2 звертався досуду зклопотаннямпро поновлення строку, не зазначив поважності причин пропуску строку на подання скарги, судом першої інстанції питання про поновлення строку не вирішувалося.

За змістом статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заяво учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи скаргу ОСОБА_2 по суті, вважаючи наявними підстави для визнання незаконними дій державного виконавця щодо стягнення податків з присудженої судом суми та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2023 року, суд першої інстанції не звернув увагу та не перевірив, чи скарга подана скаржником ОСОБА_2 в межах строку, визначеного статтями 449 ЦПК України та частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», та за наявності пропуску зазначеного строку не з`ясував питання, чи звертався скаржник до суду із заявою про поновлення цього строку із зазначенням поважності причин його пропуску, чи зазначив про це в скарзі, чи просив в скарзі поновити цей строк.

Зміст оскаржуваної ухвали свідчить про те, що судом першої інстанції питання про поновлення ОСОБА_2 строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, не вирішувалося.

Колегія суддів звертає увагу на те, що строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця не є строком позовної давності, а процесуальним строком.

Тому навіть у випадку під ставності чи безпідставності скарги, вона мала бути розглянута по суті лише після вирішення питання щодо поновлення цього строку, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №461/1150/19 (провадження №61-11015св21).

А відтак, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, висновок суду по суті вимог скарги є передчасним.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів, приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця щодо стягнення податків з суми, стягнутої на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 13.11.2020 року та скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64366564 від 22.08.2023 року, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 449 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» задовольнити частково.

Ухвалу Личаківськогорайонного судум.Львова від11грудня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_2 на незаконні дії державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 09.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк