Постанова

від 10.04.2024 по справі 500/6001/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6001/23 пров. № А/857/22465/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 500/6001/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії-

суддя у І інстанції ОСОБА_2 ,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце винесення рішення м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області відповідач ) якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.01.2016 року пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64 відсотки відповідних сум грошового забезпечення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки згідно свідоцтва про хворобу №437 від 24.11.2010, військово-лікарською комісією його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, то у позивача з 01.01.2016 виникає право на включення 5% до розрахунку уже призначеної пенсії за вислугу років. Позивач вважає, що визначальним у спірних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність до проходження служби, що було зафіксовану передбачений законодавством спосіб відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку №85.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з 01.01.2016 року пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64 відсотки відповідних сум грошового забезпечення.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що підставою призначення пенсії у розмірі 64 процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до п. «а» ч. 1ст. 13 Закону № 262-XI, є звільнення особи згідно Положення про проходження служби в Збройних Силах України саме у відставку за віком або за станом здоров?я. Скаржник зазначає, що у даному випадку позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас за ст.64 «Б» ( через хворобу ) Положення про проходження служби в Збройних Силах України, тому вимоги його до Головного управління про збільшення відсоткового значення розміру пенсії із вказаних підстав є безпідставними та необґрунтованими. Апелянт зазначає, що вислуга років позивача складає 23 роки 06 місяців 00днів.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовільнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.64 "Б" (через хворобу) Положення, як слідує з Наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 30.11.2010 №317 о/с.

Пенсія позивачу призначена з грудня 2010 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу років в розмірі 59% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та подальшої виплати призначеної йому пенсії за вислугу років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з отриманням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.09.2023 позивача повідомлено про те, що підстави для перерахунку пенсії відсутні. У вказаному листі зазначено, що вислуга років позивача складає 23 роки 06 місяців 00 днів, відповідно пенсія встановлена у розмірі 59 відсотків.

Позивач вважаючи відмову відповідача протиправним, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суд вважає, що юридично визначальним у даних правовідносинах є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку № 85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у пункті 2 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції».

Суд заначив, що наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності до подальшої служби через хворобу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Відповідно до статті 23-1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 рокуза№565-ХІІ(чинного на час призначення позивачу пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За приписами п. «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б» - «д» ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону.

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (п. «а» ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час виникнення спірних відносин) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно пункту 62 Положення № 114 (в редакції чинній на момент призначення пенсії) звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

За змістом підпункту «б» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

При цьому, відповідно до підпункту «б» пункту 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби в запас і у відставку є різними формами звільнення та пов`язані з настанням різних обставин.

Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом № 2232-XIIдля перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

З матеріалів справи вбачається, зокрема з витягу з наказу Управління МВС України в Тернопільській області від 30.11.2010 № 317 о/с, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «б» (через хворобу).

При цьому, на момент призначення пенсії позивачу пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII передбачав, що пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу, який звільнений в запас, правильно встановлено пенсію у розмірі 50 % відповідних сум грошового забезпечення, оскільки розмір 55 % грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров`я. Також, апеляційний суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані зміни застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а відтак, необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов`язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є звільнення у відставку за віком або за станом здоров`я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки позивача звільнено зі служби у запас через хворобу ще 30.11.2010, а не у відставку за віком чи за станом здоров`я на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, то відповідно до наведених вище норм законодавства він не має права на перерахунок пенсії з урахуванням 55 процентів до грошового забезпечення внаслідок отриманого захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 05.02.2021 у справі № 1.380.2019.000262 та від 11.03.2021 у справі № 1.380.2019.002722, від 13.04.2022 у справі №0540/6069/18-а.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, не правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, та підлягає скасуванню.

В силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись 308, 311, 315, 317, 321, 322,325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 500/6001/23 скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10 кітня 2024 року