Рішення

від 09.04.2024 по справі 147/56/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/56/24

Провадження № 2/147/99/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бодачевського Р. В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому cудовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

15 січня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 20.03.1998, про що свідчить відповідний актовий запис №1 від 20.03.1998, місце державної реєстрації шлюбу: Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області. Від шлюбу у сторін є малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.10.2023 виданого Виконавчим комітетом Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Спільне життя з відповідачем не складається у зв`язку із різними поглядами на шлюб та сім`ю. Постійні негаразди призвели до подачі позивачем позову про розірвання шлюбу. Фактичні шлюбні відносини між сторонами відсутні, спільне господарство не ведеться, сторін нічого більше не об`єднує. Збереження сім`ї неможливе і суперечить інтересам позивача. Спільна малолітня дитина проживає з позивачем та повністю перебуває на його утриманні, мати участі у вихованні та утриманні дитини не бере і робити цього не бажає, самоусунулась від виховання дитини. Після розірвання шлюбу дитина залишиться проживати з позивачем та буде перебувати на його утриманні. Однак у відповідача по справі з позивачем існує спір щодо того з ким із батьків буде проживати дитина, чи із дружиною чи із позивачем після розірвання шлюбу. Позивач вважає, що дитині буде краще проживати разом із батьком оскільки він забезпечений житлом, є одноособовим власником будинку де з дитиною планує проживати. Позивач стверджує, що за місцем проживання він характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою №4 від 04.01.2024 виданої Четвертинівським старостинським округом. На даний час працює, має постійни й дохід, тому зможе матеріально забезпечити дитину. Таким чином, позивач вважає, що дитині буде краще проживати разом із ним, це буде відповідати її інтересам, тому необхідно у цьому спорі визначити місце проживання спільної малолітньої дитини сторін разом із позивачем.

Ухвалою судді від 23 січня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання; зобов`язано орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області надати суду письмовий висновок щодо можливості та доцільності визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 .

20 лютого 2024 року від відповідача - ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи за її відсутності, висловилась, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а.с. 43-44).

01 березня 2024 року від Служби у справах дітей Тростянецької селищної ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Тростянецької селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради від 16 лютого 2024 року №52 (а.с. 45-50).

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року постановлено відмовити відповідачу ОСОБА_2 у прийнятті визнання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 28 березня 2024 року.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та розірвати шлюб укладений між позивачем та відповідачем зареєстрований 20 березня 1998 року Четвертинівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №1 та визначити місце проживання дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додатково зазначивши, що обставини викладені у позовній заяві підтверджені також компетентним органом, а саме те, що в найкращих інтересах дитини буде визначити місце проживання дитини разом з батьком.

В судовому засіданні відповідач заявила про визнання позову позивача ОСОБА_1 до неї, ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Додатково зазначила, що не заперечує проти розірвання шлюбу укладеного між нею та позивачем, а також не заперечує щодо визначення місця проживання їх спільної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з чоловіком, ОСОБА_1 . Вона з лютого 2024 року проживає окремо тому дитина на неї ображається, і саме з урахуванням думки дитини відповідач визнає позовні вимоги повністю. Стверджує, що це рішення їй далося дуже важко, вона хотіла, щоб дочка проживала з нею, однак наразі вона не може забезпечити належні умови для проживання ОСОБА_4 з нею.

В судовому засіданні 28.03.2024 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_5 підтримала висновок поданий суду раніше. В судове засідання призначене на 09.04.2024 представник третьої особи не прибула, про причини неприбуття суд не повідомила, про дату час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином.

В судовому засіданні 28.03.2024 за участю представника служби у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Савчук С. В. заслухано думку малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка висловилася з приводу того, що вона ображена на маму за те, що вона у лютому цього року їх з татом залишила, а тому бажає проживати разом з батьком у будинку в якому вона виросла. Зазначила, що мати працює в школі учителем молодших класів і дуже мало часу приділяла їй, а батько приділяє їй достатньо часу, водить на гуртки, займається спортом.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, з`ясувавши думку дитини, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що позивач та відповідач по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 березня 1998 року.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданим 20 березня 1998 року Четвертинівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 20 березня 1998 року, про що складено відповідний актовий запис №1. Прізвище після державної реєстрації шлюбу - чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 (а.с. 12).

Від даного шлюбу позивач та відповідач мають, зокрема, малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 16 жовтня 2013 року виконкомом Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (а.с. 13).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2024/000090263 від 04.01.2024 та №2024/000090334 від 04.01.2024 адреса місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 8, 14).

Відповідно до Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 16-23).

Зі змісту довідки про доходи №9487 4741 4641 1461 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за вислугу років. Сума пенсії за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 складає 80592,80 грн (а.с. 24).

Що стосується позовних вимог в частині розірвання шлюбу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 51Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до положень статтей 24, 56Сімейного кодексуУкраїни (далі СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно із ч. 2 ст. 104 СК Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 1 статті 105 СК Українивказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Відповідно до статтей 110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Суд не може примусити позивача зберегти сім`ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі з лютого 2024 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства та бюджету, між ним припинено сімейні відносини, позивач не хоче продовжувати шлюбні відносини з відповідачкою та спільно проживати з нею однією сім`єю не бажає і не згодний на примирення, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, відповідачка заявлені вимоги повністю визнала та просила суд їх задоволити, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно із ч.2 ст.114 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Що стосується позовних вимог в частині визначення місця проживання малолітньої дочки позивача та відповідачки з батьком, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З дослідженого в судовому засіданні висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Тростянецької селищної ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тростянецької селищної ради від 16.02.2024 №52 вбачається наступне: «На розгляді в Тростянецькому районному суді Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року (справа №147/56/24, провадження №2/147/99/24) орган опіки та піклування Тростянецької селищної ради залучено до участі у справі як третю сторону без самостійних вимог та зобов`язано надати суду письмовий висновок щодо можливості та доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 20.03.1998, про що свідчить відповідний актовий запис № 1 від 20.03.1998, місце державної реєстрації шлюбу: Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області.

У 1999 році від шлюбу у них з дружиною народилася перша спільна дитина - син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У 2013 році від шлюбу у них з дружиною народилася друга спільна дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини (серія НОМЕР_1 , видане виконкомом Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, 16.10.2013).

На комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької селищної ради батько дитини ОСОБА_1 повідомив, що спільне життя з матір`ю дитини не складається у зв`язку з різними поглядами на шлюб та сім`ю і тому він вирішив подати на розлучення. На даний час їхня малолітня дитина залишилася ппроживати з ним та повністю перебуває на утриманні батька. Мати участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, усунулася від виховання доньки. Батько дитини ОСОБА_1 повідомив, що після розлучення його малолітня дитина залишиться проживати з ним та буде перебувати на його утриманні. Однак, зі слів батька, мати дитини проти та має бажання щоб дитина проживала з нею після розлучення.

Відповідно до акта обстеження умов проживання дітей від 07 лютого 2024 року, складеного за місцем проживання батька, у помешканні створені належні житлово-побутові умови. Для дитини облаштована окрема спальна кімната. У кімнаті знаходиться ліжко, шафа для зберігання особистих речей та письмовий стіл для виконання домашніх завдань. Зі слів батька, дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, яке відповідає віку та сезону. На момент обстеження умов проживання в будинку було прибрано, санітарно-гігієнічні умови - задовільні. Згідно акта оцінки потреб сім`ї від 12 лютого 2024 року встановлено спроможність батька виконувати батьківські обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Відповідно до довідки про доходи № 9487474146171461 від 04.01.2024 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Вінницькій області і отримує щомісячно пенсію за вислугу років.

Згідно з довідками виданими КНП «Тростянецька лікарня» від 09.02.2024 №40 та №42 ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та під наглядом в психіатричному кабінеті не перебуває.

На запит служби у справах дітей Тростянецької селищної ради від 08.02.2024 № 01-33/78 адміністрація КНП «Тростянецький центр ПМСД» повідомила, що малолітня дитини ОСОБА_3 задекларована у сімейного лікаря, профілактичні щеплення за віком проводяться вчасно. За останні три роки на медичні огляди до сімейного лікаря та з приводу захворювань ОСОБА_3 з`являлась у супроводі матері. Батько, ОСОБА_1 , станом здоров`я дитини не цікавився.

Відповідно до інформації від 08.02.2024 р. № 14 поданої Четвертинівським ліцеєм Тростянецької селищної ради батько дитини ОСОБА_9 обов`язки щодо забезпечення навчання та виховання своєї дитини виконує, цікавиться навчанням, вихованням та розвитком дитини, співпрацює з учителями, батьківські збори відвідує, систематично бере участь в щорічних поточних ремонтах закладу освіти.

Мати дитини, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На комісії з питань захисту прав дитини Тростянецької селищної ради мати дитини, ОСОБА_2 , повідомила, що має на праві власності житловий будинок, але на даний час він потребує ремонту, тому вона проживає у знайомих. Зі слів, ОСОБА_2 , вона ознайомлена із тим, що відкрите у Тростянецькому районному суді цивільне провадження у справі про розірвання шлюбу та визначення місця проживання її доньки біля батька. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти визначення місця проживання ддитини ОСОБА_3 біля батька ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Четвертинівського ліцею Тростянецької селищної ради гр. ОСОБА_2 працює на посаді вчителя з 2003 року по даний час.

Згідно з інформацією поданою Четвертинівським ліцеєм Тростянецької селищної ради (від 08.02.2024 №14) мати дитини ОСОБА_2 обов`язки щодо забезпечення навчання та виховання своєї дитини виконує, цікавиться навчанням, вихованням та розвитком дитини, співпрацює з учителями.

Відповідно до статті 171 Сімейного Кодексу України «Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном». Тому, на комісії з питань захисту прав дитини, ІНФОРМАЦІЯ_6 , була запрошена та заслухана дитини ОСОБА_3 . На засіданні комісії дитина повідомила, що хоче залишитися проживати з батьком тому, що ображена на матір.

Комісія з питань захисту прав дитини розглянула матеріали справи у присутності батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 .

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 16 лютого 2024 року питання надання відповідного висновку до суду було розглянуто та прийнято відповідне рішення.

Відповідно до п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» до повноважень служби у справах дітей відноситься складення висновка про визначення місця проживання дитини біля одного із бахьків та подання його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення, у разі наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву разом з пакетом документів. В ході виконання ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року (справа №147/56/24, провадження №2/147/99/24) службою у справах дітей було зібрано матеріали, з яких встановлено, що під час визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 відсутній спір між батьками. На комісії з питань захисту прав дитини батько дитини ОСОБА_9 висловив бажання, щоб його донька ОСОБА_3 проживала біля нього. Мати, ОСОБА_2 , під час засідання не заперечувала щодо визначення місця проживання дитини біля батька.

Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 19, 141, 151, 155, 161, 171 Сімейного Кодексу України, Цивільним Кодексом України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, виконавчий комітет Тростянецької селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля батька ОСОБА_1 » (а.с.46-50).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14- 327цс18).

У п.6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно дост.160СК Українимісце проживаннядитини,яка недосягла десятироків,визначається зазгодою батьків. Місцепроживання дитини,яка досягладесяти років,визначається заспільною згодоюбатьків тасамої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції.

Аналіз змісту вказаних нормСімейного кодексу Українисвідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, а дитини, яка досягла десяти років - спільна згоду батьків та самої дитини. І тільки у разі наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Тобто зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має перебувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

Разом з тим, суд встановив, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року (а.с.31-32) відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 15 лютого 2024 року, з урахуванням клопотання представника третьої особи від 13.02.2024 (а.с. 37), підготовче засідання відкладено на 11 березня 2024 року, і 20 лютого 2024 року відповідач подала до суду заяву про визнання позову у якій вказала, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43).

В подальшому, відповідачка, як під час підготовчого засідання так і під час проведення судового розгляду по суті заявляла про визнання позову, як в частині розірвання шлюбу так і в частині визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 з батьком, водночас заявлені позові вимоги просила суд задовольнити (а.с. 56-57, 63-65).

Отже, сторони, як це і передбачено положеннями ст.160 СК України, визначили місце проживання дитини з батьком за взаємною згодою батьків та самої дитини, якій виповнилось десять років.

Фактично, не вбачається спору щодо місця проживання малолітньої дочки сторін із зазначених вище обставин з урахуванням позиції відповідачки про визнання позову, як в письмовій заяві поданій нею до суду, так і в усних поясненнях наданих суду, у яких вона сама визнає позовні вимоги позивача. Відповідачка, як мати дитини, не заперечує щодо визначення місця проживання дочки ОСОБА_3 з батьком, що беззаперечно свідчить про відсутність спору між батьками про визначення місця проживання дитини та не потребує втручання з боку органу опіки та піклування, а також будь-якого судового захисту прав позивача, які відповідачем жодним чином не порушуються, не оспорюються або не визнаються.

Отже, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору), зокрема судом.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Спір у цій справі щодо місця проживання малолітньої дочки ініційований батьком дитини (позивачем), з яким дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини (відповідачка) не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька малолітньої дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дочки відповідачка у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду цієї справи про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дочки безпосередньо з нею, як матір`ю, суду не надала.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем у позовній заяві зокрема, зазначено: «…Мати участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, усунулася від виховання доньки… Після розірвання шлюбу дитина залишиться проживати разом зі мною та буде перебувати на моєму утриманні. Однак із відповідачем по справі у нас існує спір щодо того з ким із батьків буде проживати дитина, чи із дружиною чи зі мною після розірвання шлюбу. Проте я вважаю, що дитині буде краще проживати зі мною оскільки я забезпечений житлом, являюсь одноособовим власником будинку де з дитиною і планую проживати…».

Водночас будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме: спору з приводу місця проживання дочки саме з матір`ю, або будь-які інші неправомірні дії відповідачки по відношенню до малолітньої дочки; звернення відповідачки до позивача з метою відібрання дитини та визначення її місця проживання за місцем свого проживання та інших доказів, позивачем подано не було. Натомість, сама ж відповідачка визнала заявлені до неї вимоги в повні мірі та не заперечила, щоб її з позивачем малолітня дочка проживала разом з батьком.

Більше того нормами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини передбачена відповідальність за невиконання батьками обов`язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, стороною позивача таких доказів суду не надано, а також зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Оцінюючи вищезазначене, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини дочки ОСОБА_3 , так і на день розгляду справи в суді, яка і так фактично проживає з ним, між батьками дитини виник спір щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дочки у позивача та не заперечує щодо подальшого проживання дитини з батьком.

Висновком органу опіки і піклування не заперечуються зазначені вище обставини, а саме щодо відсутності спору між батьками стосовно визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже як випливає із висновку на комісії з питань захисту прав дитини батько дитини ОСОБА_9 висловив бажання, щоб його донька ОСОБА_3 проживала біля нього, а мати, ОСОБА_2 , під час засідання не заперечувала щодо визначення місця проживання дитини біля батька.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання і той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір. Ці обставини підлягають перевірці судом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що вимоги про визначення місця проживання малолітньої дочки позивач заявив передчасно, оскільки звернення до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та, принаймі, існувати на час вирішення справи у суді, який у даному випадку - відсутній. Тому, на підставі вищевикладеного, а також у зв`язку з відсутністю між сторонами спору щодо місця проживання малолітньої дочки, у задоволенні позовних вимог позивачу в цій частині потрібно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача варто стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. Решта судових витрат в сумі 1211,20 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстрований 20 березня 1998 року Четвертинівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа- Орган опіки та піклування Служби у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ- 42859572, місцезнаходження: вулиця Соборна, 37, селище міського типу Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2024 року.

Суддя О. Г. Борейко