Рішення

від 31.01.2024 по справі 320/15547/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року № 320/15547/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішенням № 489 від 11.11.2022 року Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про заборону громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання на території України: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.04.2016, дійсний до 13.04.2026, в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що оскаржене рішення прийнято не у відповідності до норм чинного законодавства, без встановлення належних обстави, чим порушено права позивача на перебування останнього на території України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подачу відзив не скористався, проте подав до суду документи, зокрема, постанова про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, на виконання ухвали суду від 18.05.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач проживав на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , орган, що видав: 8011, запис № 19980324-09252, дата видачі: 30.11.2020, підстави видачі: 04/13, дата закінчення строку дії: 31.08.2024, та навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченко.

У зв`язку з тим, що позивач загубив посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої є до 31.08.2024 року, останній неодноразово звертався до Державної міграційної служби з заявою про відновлення втраченої посвідки на тимчасове проживання, однак відповіді не отримував.

В подальшому позивачем подано скаргу до ДМС України щодо винесеного рішення від 09.11.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.

При зверненні до ДМС України з питанням про відновлення посвідки, позивачем надавалася довідка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток, разом з тим останнім повідомлялось що, через військовий стан виникли обставини, що унеможливлюють проживання в гуртожитку у зв`язку з тим, що за вказаною адресою тимчасово були заселені інші люди, в результаті чого позивача з 31.10.2022 було переселено за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ВП№4 від 03.02.2023 дирекції студмістечка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

22.02.2022 співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно позивача складені матеріали про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та 22.02.2022 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення ПН МКМ 010095, у вигляді штрафу розміром 3400 грн. 00 коп.

Після несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1,ст. 307 КУпАП, відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано лист від 04.05.2022 № 8010.8.1-11476/80.4-22 разом з постановою про накладання адміністративного стягнення та заявою про відкриття виконавчого провадження, для стягнення штрафу у примусовому порядку до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Станом на 11.11.2022 інформації щодо виконання постанови про накладання адміністративного стягнення від 22.02.2022 ПН МКМ 010095 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не надходило.

Враховуючи те, що під час попереднього перебування на території України гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав постанову про накладання адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення та ухиляється від її виконання, на виконання положень абз.6 ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись Інструкцією «Про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства», затвердженою наказом МВС №1235 від 17.12.2013, відповідачем прийнято рішення №489 від 11.11.2022, яким вирішено заборонити позивачу в`їзд в України строком на 3 (три) роки. Рішення затверджено Заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області Дмитром Лемеш, підписано Начальником управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київські області Ігорем Семиногом.

Також в матеріалах справи наявні:

-квитанція від 21.02.2023 до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2871864401.1 на загальну суму 7849,00 грн. Платником в квитанції вказано - ОСОБА_2 . Призначення платежу: ВП 89092548, дата ВП 21.02.2023, Кемалов Аллаберді, ЕЦП: bp.5992819837;

-постанова про закриття виконавчого провадження від 22.02.2023 №69092548 у зв`язку з повною сплатою штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині першій статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон У країни з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частиною третьою статті 9 цього Закону передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

У статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.13 цього Закону в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в їзду в Україну, якщо така осо порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Частиною 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачені виключні підстави для перебування іноземців на території України, а саме: іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до п.3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянств затвердженої наказом МВС України від 17 грудня 2013 року №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Судом встановлено, що позивачем при втраті посвідки на тимчасове проживання, позивач неодноразово звертався до відповідача про відновлення втраченої посвідки на тимчасове проживання.

Проте, ні позивачем, ані відповідачем не надано до суду будь-яких документів на підтвердження того факту, що відповідачем було надано або прийнято рішення з даного приводу.

Також судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу інформацію про зміну місця його проживання.

Але не зважаючи на наявність даної інформації відповідачем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем було добровільно сплачено штраф, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, що підтверджується відповідною квитанцією та постановою про закриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення без дотримання норм чинного законодавства, чим порушив право позивача на перебування останнього на території України.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішенням № 489 від 11.11.2022 року Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про заборону громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання на території України: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.04.2016, дійсний до 13.04.2026, в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.