Рішення

від 09.04.2024 по справі 389/904/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.04.2024

ЄУН 389/904/24

Провадження №2-а/389/11/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Чуканової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до

Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністратвине правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Банах І.В., 18.03.2024 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серія ЕНА №1640381 від 12.03.2024 про притягнення до адміністратвиної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення закрити. Також просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Вимоги обгрунтовані тим, що 12.03.2024 приблизно о 13:00 год. ОСОБА_1 , рухався по вул.Віктора Голого у м.Знам?янка на автомобілі ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить його дружині ОСОБА_2 . Після проїзду перехрестя вул.Віктора Голого та вул.Вячеслава Чорновола, позивач помітив, що позаду нього рухається поліцейський автомобіль з ввімкненим проблисковим маячком синього кольору. Через декілька метрів працівниками поліції було увімкнено звуковий сигнал, після чого позивачем було виконано вимоги п.3.2 ПДР, прийнято вправо та зупинено автомобіль, щоб надати можливість поліцейському транспортному засобу безперешкодно здійснити об?їзд автомобіля. Проте, службовий автомобіль працівників поліції також зупинився. Після чого, працівниками поліції було запропоновано позивачу надати документи на вищевказаний транспортний засіб та повідомлено про те, що він порушив ПДР, оскільки керований ним транспортний засіб не обладнаний бризковиками. На що позивач повідомив, що вищевказаний автомобіль конструктивно не обладнаний бризковиками.

Зважаючи на те, що позивач не є фахівцем у галузі права, він попросив капрала поліції ОСОБА_3 надати йому можливість скористатися правовою допомогою адвоката. Капрал поліції ОСОБА_4 дозволив зателефонувати адвокату (розмова з адвокатом зафіксована на бодікам). Однак, адвокат повідомив, що зможе прийняти участь у розгляді справи лише наступного дня. Тоді позивач запропонував капралу поліції ОСОБА_4 надати йому безкоштовного двоката, оскільки він є учасником бойових дій та має право на отримання безкоштовної правничої допомоги. Однак, працівник поліції відмовив позивачу у надані можливості скористатися безоплатною правовою допомогою і виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА 1640381.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водія ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за керування ТЗ, у якого були відсутні задні захисні пристрої «бризковики», та накладено адміністративне стягнення у вигляді трафу у розмірі 340 грн. за нібито порушення п.31.4.7.е ПДР, а саме за керування транспортним собом, у якого відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій.

Однак позивач з таким помилковим висновком працівника поліції не згоден через те, що керований ним автомобіль ВАЗ 21093 (Балтика) 1997 року, виготовлений у Республіці Фінляндія і у ньому конструктивно не передбачено наявність бризковиків. Вказане твердження узгоджується з інструкцією по експлуатації автомобіля, яка була передана від попереднього власника інструкції по експлуатації автомобіля. Згідно зі вказаною інструкцією автомобілі ВАЗ 2108 передбачають конструктивну наявність бризковиків, а конструкція автомобілів ВАЗ 2109 (до якого відноситься ВАЗ 21093 «Балтика») та ВАЗ 21099 не мають бризковиків. Вказане підтверджується аркушами 1, 12, 23 інструкції із технічної експлуатації.

Зазначені обставини виключають наявність вини ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, яке йому інкримінується.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, при цьому представник позивача подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглядати справу за її відстуності.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 12.03.2024 поліцейським відділу поліції №1 (м.Знам`янака) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Петровим М.С. винесено постанову про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіяЕНА №1640381, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , 12.03.2024 о 13:04 в м.Знам`янка, по вул.Віктора Голого (Фрунзе), 9, керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого були відсутні задні захисні пристрої - бризговики, чим порушив п.31.4.7.е, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог, посилається на те, що 12.03.2024 під час керування транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , вимоги п.31.4.7«е»,ПДР України ним порушено не було, оскільки конструкцією транспортного засобу ВАЗ 21093 не передбачена наявність бризковиків. На обгрунтування своїх доводів долучив до позовної заяви витяг з інструкції (керівництво) по ремонту та експлуатації автомобіля ВАЗ 2109/ВАЗ 21099, в якій міститься забраження автомобіля ВАЗ-21093 на якому відсутній такий елемент конструкції (комплектації) транспортного засобу як бризковик.

Відповідачем доказів порушення позивачем п.31.4.7.е Правил дорожнього руху України, суду не надано.

Згідно з положенням статті 41 Закону України «Про дорожній рух», зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.3«а»та «б»ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п.31.1ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.31.4.7.еПравил дорожньогоруху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи та бризковики.

Вимоги щодо безпечності технічного стану колісних транспортних засобів встановлюються Національним стандартом України «Колісні транспортні засоби» ДСТУ 3649:2010.

Згідно з п.п.6.8.13 ДСТУ 3649:2010 колісні транспортні засоби мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс транспортних засобів сторонніх предметів і бруду. Ширина цих присторіїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.

Частиною 1 ст.121КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Отже, відсутність грязезахисних фартухів і бризговиків віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП.

При цьому, зміст п.31.4.7.еПДР дає підстави для висновку, що словосполучення «відсутній передбачений конструкцією» відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою, так і до грязезахисних фартухів і бризговиків.

Таким чином, якщо конструкцією транспортного засобу грязезахисні фартухи та бризговики не передбачені, то це не являється порушенням вимог п.31.4.7.е Правил дорожнього руху України.

Настання відповідальності за порушення наведеного п.31.4.7.е Правил дорожнього руху можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризговики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.

Відповідно ст.251КУпАП доказамив справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже,саме відповідачзобов`язанийдовести правомірністьскладання нимпостанови,зокрема,шляхом доведенняналежними тадопустимими доказами,що конструкція транспортного засобу яким керував позивач передбачає наявність бризговиків.

Разом з тим, з оскарженої постанови не вбачається, чим передбачено наявність бризговиків і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього транспортного засобу їх передбачає (посилання на ДСТУ тощо). Доказів, що конструкцією даного транспортного засобу передбачені призковики суду також не надано. Доводи позивача не спростовані.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 по справі № 524/9843/16-а.

Згідно зі ст.62Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на те, що суду не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КупАП, оскільки жодного доказу, на спростування доводів позивача, відповідачем не надано, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Разом з цим, суд вважає недоведеними твердження позивача про те, що відповідачем не вжито дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, оскільки письмового клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення за участю адвоката позивач відповідачу не подавав та не зазначив про це в самій постанові.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.132КАС України судовівитрати складаютьсяіз судовогозбору тавитрат,пов`язанихз розглядомсправи. До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 139КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., що підтверджується відповідною квитанцією.

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Щодо питання про розподіл судових витрат, а саме правничої допомоги, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 134КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першоїЗакону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19цього жЗакону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15.05.2018 по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Так, до позовної заяви в якості доказів витрат на правничу допомогу представником позивача адвокатом Банах І.В. додано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 18.11.1994; ордер від 18.03.2024; копію договору про надання правничої допомоги №11 від 15.03.2024; додаток до договору №1 від 15.03.2024; акт приймання передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 15.03.2024 з детальним описом виконаних робіт та розміром гонорару в сумі 5000 грн.; квитанцію від 18.03.2024 на суму 5000 грн., з призначенням платежу «гонорар».

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Дослідивши матеріали справи та вказані вимоги позивача щодо стягнення на користь позивача судових витрат, суд вважає, що витрати у сумі 5000 грн. є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, зазначена справа є малозначною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Зрештою і сума накладеного на позивача штрафу є незначною.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., які є співмірними в межах наданих послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову серія ЕНА №1640381 від 12.03.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. - скасувати, а провадження по цій справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2605 (дві тисячі шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: вул.Віктора Чміленка, 41, м. Кропивницький.

Суддя Г.В. Берднікова