Рішення

від 26.03.2024 по справі 336/1807/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1807/24

Провадження №: 2/336/1543/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2024 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обгрутнування позову зазначає, що 06.04.2007 року між нею та акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» укладено кредитний договір №317/700751, за умовами якого вона отримала кошти у розмірі 15000 гривень, строком на один рік. Після закінчення дії строку договору у неї залишилася незначна сума заборгованості, з якою вона не була згодна.

У січні 2024 року після накладення арешту на її банківській рахунок стало відомо про існування виконавчого провадження № 66849786, відкритого 17.09.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого напису № 34562, вчиненого 11.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором № 317/700751 від 06.04.2007 року за період з 13.12.2020 року по 11.05.2021 року у розмірі 10242 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за кредитом 10192 грн. 70 коп., плата нотаріусу 50 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню, з таких підстав.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, визнано незаконною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року в частині посилання на те, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу надається, зокрема, оригінал кредитного договору.

У зв`язку з викладеним застосуванню підлягають положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

Так як договір між позивачем та первісним кредитором нотаріально не посвідчувався, вчинення на ньому виконавчого напису є таким, що суперечить вимогам закону.

В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, оспорюваний напис вчинений у відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Позивачем був укладений договір кредитування з акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», проте в порушення вимог цивільного законодавства жодної інформації про заміну кредитора вона не отримувала.

Разом з тим право вимоги за кредитним договором, де позивач є позичальником, неодноразово передавалось наступним кредиторам, останнім в ланцюгу яких є відповідач в справі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Макрет».

За тих обставин, що боржник у випадку заміни кредитора не був письмово повідомлений про цю подію, про обсяг невиконаного зобов`язання, що було прийнято наступним кредитором, виконавчий напис є таким, що не грунтується на законодавстві, а боржник вправі не виконувати свого обов`язку новому кредиторові.

Відсутність інформації про перехід права вимоги до наступного кредитора унеможливлює з`ясування питання, чи наявне у наступного кредитора право пред`явлення вимоги саме в тій сумі, яка є предметом виконавчого напису чи ним було прийняте право вимоги виконання зобов`язань в іншому обсязі.

В порушення статті 88 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, відповідачем нотаріусу не надано доказів того, що вказаний строк не сплив, беручи до уваги дату укладення договору з первісним кредитором, якою є 06 квітня 2007 року.

Відповідачем не дотриманий порядок попереднього врегулювання спору, який зводиться до обов`язкового направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень за договором кредитування, свідченням чого є неотримання нею цієї вимоги та необізнаність про наявність виконавчого напису аж до моменту, коли вона дізналася про відкрите виконавче провадження.

В порушення п. 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України письмова вимога про усунення порушень позивачеві не направлялась.

Всі означені обставини свідчать про протиправність виконавчого напису.

У зв`язку з викладеним позивач просить про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 01.03.2024 року позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення доказів, позову не застосовувались.

В судове засідання позивач не з`явилася, від її представника надійшло письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без участі позиваки та її представника.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з`явився, надавши суду заяву про визнання позову, яка містить прохання про відшкодування позивачеві 50 відсотків сплаченого ним судового збору за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Окрім того, відповідачем надано клопотання в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України про зменшення витрат з отримання професійної правничої допомоги, які належить присудити позивачеві.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися.

Зазначені обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України зумовили розгляд справи без участі представника відповідача, приватного нотаріуса, що вчинив оспорюваний напис, та приватного виконавця.

З`ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 06 квітня 2007 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 317/700751.

11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинений виконавчий напис № 34562 про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, яке у відповідності до договору про відступлення (купівілі-продажу) прав вимоги № 14/12/2020-ФМ від 14.12.2020 року отримало право висування грошової вимоги до позивача за кредитним договом № 317/700751 від 06.04.2007 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор», укладеним між акціонерним товариством «Індустраільно-експортний банк», заборгованості за вказаним договором в сумі 10192 грн. 70 коп. (а. с. 15).

Тобто, право грошової вимоги за кредитним договором передавалось іншому кредитору.

Право нотаріусіввчиняти виконавчінаписи внормованостаттями 87,88Закону України«Про нотаріат»,відповідно дояких для стягненнягрошових сумабо витребуваннявід боржникамайна нотаріусивчиняють виконавчінаписи надокументах,що встановлюютьзаборгованість.Нотаріус вчиняєвиконавчі написи,якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

І хоча постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року у вказаний «Порядок…» внесено зміни в частині посилання на те, що для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, нотаріусу надається, зокрема, оригінал кредитного договору, проте Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили, ці зміни визнані незаконними, що означає необхідність застосування постанови Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.06.1999 року, в якій зазначено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів).

Так як договір між позивачем та первісним кредитором нотаріально не посвідчувався, вчинення на ньому виконавчого напису є таким, що суперечить вимогам закону.

Означений висновок наявний в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року в справі № 910/10374/17, у відповідності до якого кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку, і цей висновок у відповідності до ст. 263 ЦПК України враховує суд при розв`язанні подібних правовідносин.

З наведених судом норм Закону України «Про нотаріат» (ст. ст. 87, 88 Закону) витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Семантика прикметника «безспірна» означає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.

Між тим твердження позивача полягають в тому, що він оспорює розмір заборгованості, наявності якої не визнає.

Про те, що заборгованість позивача не є безспірною, свідчить відсутність інформації у боржника про відступлення права вимоги кредитором у правовідносинах наступним кредиторам, яке (відступлення) характеризується необхідністю дотримання встановленої законом процедури.

Зокрема, новий кредитор отримує права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Ризик настання несприятливих для нового кредитора наслідків у разі неповідомлення боржнику у письмовому вигляді про заміну кредитора встановлений статтею 516 ЦК України.

Право боржника не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні внормовано статтею 517 ЦК України.

Право боржника висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, внормовано статтею 518 ЦК України.

За вказаних обставин суд не вправі констатувати безспірність заборгованості за кредитним договором, у виконання зобов`язань за яким вчинений оспорюваний виконавчий напис, як однієї з передумов для звернення до нотаріуса для отримання виконавчого напису.

Як випливає із змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 року у справі № 6-0158цс15, можна говорити про правильність вчиненої нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умов, що 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; та 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Вирішуючи позов на користь позивача, суд погоджується і з його твердженнями про відсутність доказів про дотримання відповідачем порядку досудового врегулювання спору, а саме: ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень.

Згаданою статтею 88 Закону України «Про нотаріат» внормовано право вчинення виконавчого напису лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Як встановлено судом, договір між позивачем та первісним кредитором укладений 06 квітня 2007 року.

Доказів про те, що останній кредитор не пропустив строк пред`явлення вимоги про видачу виконавчого напису, суду не надано, тому виконавчий напис не підлягає виконанню і з цих підстав.

Таким чином, суд доходить висновку, що сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 ЦК України.

Застосоване позивачем знаряддя захисту відповідає визначеним законом способам захисту цивільних прав та інтересів, таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд може констатувати наявність законних підстав для прийняття визнання позову.

Наслідком прийняття визнання позову є його задоволення в силу наведеної статті 206 ЦПК України, тому, роз`яснивши учасникам справи наслідки прийняття судом визнання позову, суд знаходить всі підстави для задоволення позову.

Що стосується судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Як раніше зазначено судом, представник відповідача подав клопотання у відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України про зменшення витрат на правничу допомогу.

Однак, це питання судом не вирішувалось, оскільки такі вимоги ані позивачем, ані його представником не заявлялись, докази таких витрат суду не надавалися.

Особливості розподілу судових витрат при визнанні відповідачем позову встановлені статтею 142 ЦПК України, у відповідності до якої у разі визнання відповідачем позову суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з наведеною вище нормою ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 50% судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, а 50% судового збору - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-а, оф. 204, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 11 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за номером 34562, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> заборгованості за договором кредитування № 317/700751 від 06.04.2007 року у розмірі 10242 грн. 70 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. що становить 50 % від суми сплаченого судового збору за квитанцією № 1289571228 від 23.02.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Щаслива