Рішення

від 28.03.2024 по справі 514/1274/23

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1274/23

Провадження по справі № 2/514/44/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мельниченко Н.М.,

за участю учасників судового провадження:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт Тарутине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, мотивуючи свої вимоги тим, що він працює в органах Державної митної служби України з липня 1995 року, на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці з серпня 2020 року. Дружина - ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, працювала на посаді головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» Південного міжрегіонального головного управління державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, в період з 01.01.2021 року по 15.03.2023 рік. Дружина - ОСОБА_4 не працює та перебуває на обліку в Пенсійному фонді України. Син ОСОБА_5 є аспірантом Державного податкового університету. 09.05.2023 року ОСОБА_3 звернувся до Державної митної служби України з повідомленням відносно ОСОБА_1 , його дружини та сина, в якому зазначив, що «У період плідної сумісної праці на посаді державних службовців, а саме контроль та надання дозволів на перевезення вантажів через пункт пропуску «Серпневе», статки родини швидко збільшились: а саме дружина ОСОБА_4 має нерухоме майно земельну ділянку та квартиру; син ОСОБА_5 має нерухоме майно, а саме земельні ділянки, квартиру та будинок. Крім того у власності родини є два дорогих позашляховика та статки родини не відповідають заробітної платі державних службовців. Оремо зловживаючи власним службовим становищем ОСОБА_1 спільно з дружиною ОСОБА_4 організовували перетин державного кордону сина ОСОБА_5 , який є офіцером української армії та ухиляється від виконання військових обов`язків і знаходиться у розшуку за ухилення від військової служби. Вважає, що інформація, яка була поширена ОСОБА_3 у повідомленні від 09.05.2023 року до Державної митної служби,є фактичним твердженням, та недостовірною інформацією, яка має негативний характер, яка ганьбить не тільки його честь, гідність та ділову репутацію, а і честь, гідність та ділову репутацію членів його сім`ї. При розгляді повідомлення він був викликаний до керівництва Одеської митниці, де надав пояснення відносно можливих корупційних діянь з підтверджуючими документами, щодо недостовірності вказаним фактам відповідачем у повідомлені, які не підтвердилися, мусив виправдовуватися за те, чого не вчиняв. Підставою звернення відповідача з вказаним повідомленням є наявність неприязливих стосунків відповідача з його дружиною ОСОБА_4 , які сталися через те, що за заявою його дружини до правоохоронних органів відносно колишнього голови Серпневської селищної ради Добровольського В.Є. за фактом розкрадання бюджетних коштів було відкрито кримінальне провадження № 12021162270000040 від 12.02.2021 року. Вищевказана кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 28, ч.2 ст. 191 КК України наразі перебуває розгляді у Тарутинському районному суді Одеської області. Раніше відповідач вже звертався з аналогічними зверненнями, та його дії не ґрунтуються на громадській позиції нагляду за органами державної влади, а спрямовані на помсту за заяву його дружини до правоохоронних органів. Вони є сусідами та живуть на одній вулиці, між ними виникли неприязні стосунки у зв`язку з чим, відповідач і розповсюджує недостовірну інформацію. Крім того, вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, у зв`язку з тим, що він був ображений та принижений перед керівництвом Одеської митниці та його колег, внаслідок чого був примушений виправдовуватись перед ними за обставинами, яких ніколи не існувало. Вищевказана недостовірна інформація відносно нього та членів його сім`ї, негативно вплинула на стан здоров`я його дружини ОСОБА_4 , внаслідок чого її здоров`я суттєво погіршилось та стало підставою для лікування його дружини в Києві в ДУ інституті серця МОЗ України з 29.05.2023 року по 06.07.2023 року, вважає, що сума у розмірі 10 000 гривень є мінімальною для відшкодування душевних страждань, є розумною та справедливою.

Ухвалою суду від 31 серпня 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Під судового розгляду позивач підтвердив доводи зазначені у позовній заяві, вказав, що відповідач раніше також був державним службовцем і йому відомо, що зазначена у зверненні інформація є недостовірною, причиною звернення відповідача слугували виключно неприязні стосунки, що виникли між ним та дружиною позивача. Поширена відповідачем недостовірна інформація, особливо в частині організації ним перетину його сином безпідставно державного кордону є інформацією, що має ознаки вчинення кримінального правопорушення, та створює негативне враження про нього, та порушує особисті немайнові права.

Під час судового розгляду відповідач не заперечував наявність неприязних стосунків з позивачем, та вказав, що інформація про наявність земельних ділянок у нього з`явилась від мешканців, кадастрові номери він не перевіряв. Щодо контролю та безпідставності надання дозволу на перевезення вантажів відповідач вказав, що це можливо і вплинуло на збагачення статків позивача, який неналежним чином виконує своє функціональні обов`язки. При з`ясуванні інформації про сина позивача, якому було організовано незаконний перетин та який перебуває у розшуку, зазначив, що йому стало відомо, що син позивача незаконно перетнув кордон за організації і сприяння батьків та ухиляється від служби.

Представник відповідача зазначив, що позов не може бути задоволений, оскільки позивач є державним службовцем, є відкритим для критики та відповідач діяв правомірно, виражаючи таким чином свою суб`єктивну думку, припущення і погляди.

Суд, заслухавши позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам сторін та доказами, які містяться в матеріалах справи прийшов на наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09.05.2023 року ОСОБА_6 звернувся з повідомленням до Державної митної служби України, відносно інспектора Державної митної служби, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його родини, а саме, зазначив, що у період плідної та сумісної праці на посаді державних службовців інспектор державної митної служби ОСОБА_1 надавав дозволи на перевезення вантажів через, що статки родини швидко збільшились, дружина ОСОБА_4 має земельні ділянки та квартиру, син ОСОБА_5 також, має значу кількість земельних ділянок.Окремо зловживаючи власним службовим становищем ОСОБА_1 сумісно з дружиною ОСОБА_4 організували перетин державного кордону їх сина ОСОБА_5 , який є офіцером української армії та ухиляється від виконання військових обов`язків і знаходиться у розшуку за ухилення від військової служби (а.с.7).

Державною митною службою Одеської митниці розглянуто та перевірено повідомлення ОСОБА_3 , та надано відповідь, що порушені у зверненні питання відносяться до сфери запобігання протидії корупції та відносяться до компетенції та повноважень НАЗК (а.с. 8).

ОСОБА_1 працює на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці.

Наказом 01.03.2023 року №40-к, звільнено ОСОБА_4 , головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, 15 березня 2023 року, відповідно до частини першої (за власним бажанням) статті 86 Закону України «Про державну службу» (а.с.11).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, щодо наявності реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами зазначеними у зверненні, а саме 5124755900:02:002:0217, 5124755900:02:001:0642, 5124755900:02:001:0643, 5124755900:02:001:0745, 5124755900:02:001:0053, відділі №3 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Книги реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 р. земельні ділянки із кадастровими номерами зазначеними у заяві не реєструвались та державні акти на право власності, або користування на земельні ділянки не видавалися. Згідно даних Державного земельного кадастру (далі -ДЗК) за запитуваними кадастровими номерами наявна наступна інформація: 5124755900:02:002:0217 земельна ділянка площею 0.1296 га, за цільовим призначенням: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації земельної ділянки 07.12.2013 р. Право власності зареєстровано за гр. ОСОБА_7 ; 5124755900:02:001:0642, 5124755900:02:001:0643, 5124755900:02:001:0745, 5124755900:02:001:0053 - у ДЗК відомості відсутні.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 341959752, реєстраційний номер майна: 17231915, тип майна: будинок, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 110.8, Житлова площа (кв.м):63,2, матеріали стін: саман, Площа земельної ділянки (кв.м): 2500, Відсоток зносу: 60, Загальна вартість нерухомого мана (грн): 75674. Номер запису: 129 в книзі:1. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 21.02.2007 року: дата внесення запису: 21.02.2007 ПІБ: ОСОБА_8 форма власності: приватна підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу,ВЕМ №398396, 08.02.2007, ОСОБА_9 , приватний нотаріус Тарутинського районного нотаріального округу Одеської області, реєстр № 474 (а.с.13).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 343790020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2479129651000; тип об`єкта: земельна ділянка: кадастровий номер: 5124755900:01:002:0217; опис об`єкта: площа (га): 5.6398; номер відомостей про речове право: 46943672; тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 30.05.2022; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63725658 від 30.05.2022 15:18:28, приватний нотаріус Бєлобров Павло Петрович, Болградський районний нотаріальний округ, Одеська обл.; документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №529, виданий 30.05.2022, видавник: Бєлобров П.П., приватний нотаріус Болградського районного нотаріального округу Одеської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 55484976, виданий 30.05.2022, видавник: Державний земельний кадастр; розмір частки 1/1; власники: ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно витягу з інформаційно аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», видана про те, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Серпневе, Україна на території України станом на 08.08.2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.15).

Дружина позивача ОСОБА_4 , згідно пенсійного посвідчення є інвалідом 2 гр. Загальне захворювання; термін дії: довічно (а.с.16).

Згідно заяви ОСОБА_10 про злочин відносно голови Серпневської селищної ради Добровольського В.Є., було внесено відомості до ЄРДР, повідомлення про початок досудового розслідування, що підтверджується матеріалами долученими до справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своі?х поглядів і переконань, вільне поширення інформації, зокрема письмово.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людеи? (частина перша статті 68 Конституції України).

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеі? без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`і недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з пунктами 6, 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа уразі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Тобто, така інформація повинна містити факти, які можна перевірити на їх дійсність, правдивість чи неправдивість, тощо.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №278/1638/19 (провадження №61-3525св21).

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, №9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (постанова Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 341/1988/21).

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Отже, слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна, і це буде порушенням самої свободи поглядів

Інформація, викладена у зверненні, щодо посадових обов`язків, саме контролю за перевезенням вантажів через митний контроль та наявності майна у позивача, яке, як з`ясувалось, фактично не перебуває у власності його та членів сім`ї, на думку суду, є оціночною інформацією та не є такою, що потребує спростування та ганьбить гідність позивача, чи завдала шкоди діловій репутації. Позивачем не доведено, що вказані інформація призвела до негативних наслідків та дискредитує його.

Щодо інформації поширеної у зверненні про організацію перетину державного кордону позивачем його дружиною їх сина, який перебуває у розшуку та ухиляється від служби суд вважає зазначити наступне.

Стаття 11 КК України встановлено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Стаття 16 КК України встановлюєкримінальну відповідальність за готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчене кримінальне правопорушення.

З огляду на зміст та характер повідомленої про позивача інформації, а саме про організацію позивачем перетину державного кордону без законних підстав особи, що усиляється від служби у збройних силах України, суд приходить до висновку про те, що оспорювана інформація не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти, які можна перевірити на достовірність, оскільки поширена інформація про причетність позивача до діянь, які є кримінальними правопорушеннями, відповідальність за які передбачена КК України.

Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналогічні норми закріплені п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.

З метою ідентифікації особи, як такої, що має відношення до кримінального провадження в силу своєї можливої причетності до вчинення злочину, КПК України передбачено такі процесуальні статуси, як підозрюваний та обвинувачений (ст. 42 КПК України).

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Жодних інших учасників кримінального провадження та іншого процесуального статусу, який би особа могла мати до повідомлення їй про підозру і який би одночасно підтверджував хоч якийсь її правовий зв`язок з досудовим розслідуванням, в КПК України не існує.

Відповідачем не доведено правдивість поширеної інформації, у тому числі наявність наявність будь-якого процесуального документу.

Суд погоджується з доводами позивача, що неправдивість оспорюваної інформації, яка ґрунтується на відсутності жодних документів пов`язаних з фактами організації незаконного перетину, ухилення від служби та перебування у розшуку.

Таким чином, поширена відповідачем зазначена інформація, не відповідає дійсності та не може бути підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Отже спірна інформація є фактичним твердженням, а звинувачення будь-якої особи не може ґрунтуватись вимислах, чутках та домислах, а мають містити доказове фактичне підгрунття та не повинні поширюватись до отримання підтверджуючих документів, доказів і перевірки її на достовірність.

Суд зауважує, що поширена відповідачами інформація порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального Кодексу України, п. 2 ст. 6 Європеисько їконвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини.

Суд погоджується з доводами позивача, що незалежно від професійної діяльності та повідомленої третіми особами інформації, будь-яка особа, яка поширює інформацію, повинна пересвідчитися в її достовірності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Таким чином вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).

Згідно із ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, у розмірі 1000 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформацію, яка викладена у повідомленні до Державної митної служби України від 09 травня 2023 року, а саме, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем разом з ОСОБА_4 організували перетин державного кордону сина ОСОБА_5 , який ухиляється від виконання військових обов`язків і знаходиться у розшуку за ухилення від військової служби.

Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом направлення листа спростування до Державної митної служби України, не пізніше десяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1 000 ( одна тисяча) гривень 00 копійок.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04 квітня 2024 року.

Суддя П.А. Кравченко