Рішення

від 11.04.2024 по справі 473/1815/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1815/24

РІШЕННЯ

іменем України

"11" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судових засідань Багрін І.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Самолюка В.В., представника відповідача Мельника М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доЦентральногоміжрегіонального управлінняДержавної міграційноїслужби умісті Києвіта Київськійобласті про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ

05 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Самолюком Василем Васильовичем, до відповідача Центрального міжрегіональногоуправління Державноїміграційної службиу містіКиєві таКиївській областіпро визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України.

В обґрунтування позову зазначено, що 21 листопада 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення, відповідно до якого громадянина російської федерації ОСОБА_1 примусово видворено до за межі території України.

Підставою для видворення слугувало те, що позивач нелегально перетнув державний кордон України та не має документів, що дозволяють йому на законних підставах перебувати на території України.

Проте позивач просить визнати оскаржуване рішення протиправним та скасувати його, оскільки представником відповідача під час винесення спірного рішення не було враховано, що позивач має чітку проукраїнську позицію та надавав матеріальну допомогу підрозділам ЗСУ, в зв`язку з чим існує ризик його переслідування в країні походження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Самолюк В.В. позовні вимоги підтримали. При цьому, позивач додатково пояснив, що був змушений залишити територію країни походження з метою уникнення переслідування з боку влади.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити. Також зазначав, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону та обумовлене передбаченою законом підставоюв зв`язку з незаконним перетинанням позивачем, який є громадянином російської федерації та не має законних підстав для перебування на території України, державного кордону України. При цьому, позивач з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, з 2019 року не вчинив жодних спроб для легалізації власного становища.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 21 листопада 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення, відповідно до якого громадянина російської федерації ОСОБА_1 примусово видворено до країни походження або до третьої країни. Підставою для видворення слугувало те, що позивач нелегально перетнув державний кордон України та не має документів, що дозволяють йому на законних підставах перебувати на території України. В зв`язку з чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1ст. 203 КУпАП. При цьому з пояснень, наданих позивачем, було встановлено, що останній незаконного перетнув державний кордон України в 2019 році, документів, що посвідчують особу, надають право перетину державного кордону України в напрямку виїзду, не має. З заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до компетентних органів позивач не звертався. Про існування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування даного позову, останнім зазначено не було. Рішення про примусове видворення від 21 листопада 2023 року підписано позивачем без зауважень.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаєтьсяЗаконом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон).

Ч. 3Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1ст.9Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 5ст.26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

З викладеного слідує, що іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у його діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Обставини за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн визначені ч.1ст. 31 Закону.

Водночас наявність таких обставин у розумінні ч.1ст. 31 Закону має бути доведена та підтверджена належним чином.

Відповідно до положень п. 14 ч. 1ст. 1 Закону іноземець, особа без громадянства, які перетнули кордон поза пунктами пропуску з уникненням прикордонного контролю, повинні невідкладно звернутися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні. В іншому випадку такі особи визнаються нелегальними мігрантами та несуть передбачені закономнаслідки.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин.

Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч.ч. 2,4ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

З пояснень учасників та матеріалів справи вбачається, що позивач незаконно перетнув державний кордон України в 2019 році. З цього часу та до часу його виявлення органом міграційної служби 21 листопада 2023 року як особи, що перебуває в Україні нелегально, не вчинив жодних дій для своєї легалізації на території України, з заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні не звертався.

Водночас, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б унеможливлювали виконання ним вимог Закону, або поважності причин такого порушення.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач знаходився на території України нелегально, що є грубим порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, у зв`язку з чим суд вважає, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийняло оскаржуване рішення.

При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, настання яких передбачає застосування положень ч.1 ст. 31 Закону.

Доводи позивача стосовно небажання проживати на території країни походження через його політичні переконання та надання ним допомоги підрозділам ЗСУ (як пояснив позивач за рахунок власних коштів, проте не зміг пояснити конкретно чим саме займався на території України, на яких підставах та щодо джерел існування), суд оцінює критично, адже вказане не підтверджується жодними належними чи допустимими доказами.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.2,5-6,8-10,77,241-246,271,288 КАС України, суд

УХВАЛИВ

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доЦентральногоміжрегіонального управлінняДержавної міграційноїслужби умісті Києвіта Київськійобласті про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан