Справа № 489/2562/24
Провадження №2/489/1308/24
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
10 квітня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі: судді Костюченко Г.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП,
ВСТАНОВИВ:
Позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРК СІДЗ УКРАЇНА» матеріальні збитки, заподіяні у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 679 778,66 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу.
В позовній заяві представник позивача просила вжити заходи щодо забезпечення даного цивільного позову, а саме: накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може продати майно. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Штучне затягування розгляду справи, а також передумови створення позивачу перешкод у користуванні майном порушуватиме розумність строків розгляду справи, що негативно впливатиме на ефективність захисту прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями частини 1 статті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, тощо.
Частина 8 статті 153ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.
Пункт 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від22грудня2006року«Пропрактику застосуваннясудамипроцесуальногозаконодавства прирозглядізаявпро забезпеченняпозову» зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРК СІДЗ УКРАЇНА» матеріальні збитки, заподіяні у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 679 778,66 грн.,
Звертаючись з заявою про забезепечення позову, позивач не надає жодних доказів належності відповідачу ОСОБА_1 будь якого рухомого та нерухомого майна.
Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не є належним чином обґрунтованою.
Керуючись ст. 150 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ТОВ «Ларк Сідз Україна» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бутиподана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «10» квітня 2024 року.
Суддя Г.С.Костюченко
Суд | Ленінський районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2024 |
Оприлюднено | 12.04.2024 |
Номер документу | 118277580 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Ленінський районний суд м. Миколаєва
Костюченко Г. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні