Рішення

від 10.04.2024 по справі 672/126/24

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №672/126/24

Провадження №2/672/118/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,

з участю секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», за участю третьої особи: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що під час проходження військової служби позивач дізнався, що з його заробітної плати вираховують кошти на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. Вказаним приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №63216811 на підставі виконавчого напису №52195 від 26.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення зпозивача накористь ТОВ«ІЗІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 36183990, заборгованості в розмірі 35750,00 грн. Вказав, що позивач отримав споживчий кредит у ТОВ«ІЗІ КРЕДИТ», який повністю сплатив. Вважає, що вказана заборгованістьє безпідставною,а приватнийнотаріус ГорайО.С.вчинив виконавчийнапис ізпорушенням установленогопорядку таЗакону України«Про нотаріат»,не перевірившибезспірність вказаноїзаборгованості.Крім тогозазначив,що зпозивача булостягнуто накористь ТОВ«ІЗІКРЕДИТ» 1398,70 грн. в порядку примусового виконання оспорюваного виконавчого напису. Вважає, що на підставі ст.1212 ЦК України вказані грошові кошти підлягають поверненню, оскільки набуті відповідачем безпідставно.

04.03.2024 представник позивача подав позовну заяву в новій редакції, в якій зазначив, що роботодавцем здійснено відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 на підставі виконавчого провадження ВП №63216811 в загальній сумі 5515,95 грн. За таких обставин просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №52195від 26.09.2020 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 5515,95 грн. та судові витрати.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09.02.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, постановлено зупинити стягнення у виконавчому провадженні №63216811 за виконавчим написом №52195, що вчинив 26.09.2020 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ІЗІ КРЕДИТ» заборгованості в розмірі 35750,00 грн., дозаміни його іншим видом заходу забезпечення позову або до його скасування у встановленому законом порядку.

12.02.2024 ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області відкрито провадженняу данійсправі тапостановлено розглянутисправу впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

05.04.2024 представник ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» подала відзив на позов, позовні вимоги визнала частково, а саме: визнала позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання таким, що не підлягає виконання, виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №52195від 26.09.2020 тастягнення безпідставнонабутих коштіву сумі 4105,40 грн. Зазначає, що за вказаним виконавчим написом з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №63216811 стягнуто 5515,95 грн, з яких приватним виконавцем ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» перераховано лише 4105,40 грн. двома платежами: 15.01.2024 на суму 362,45 грн. та 09.02.2024 на суму 3742,95 грн. Різниця у 1410,55 грн. є виконавчим збором, який підлягає поверненню позивачу в порядку ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок приватного виконавця Горая О.С., а не за рахунок товариства.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином.

До суду від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно доч.5ст.279ЦПК Українисуд розглядаєсправу впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленнясторін занаявними усправі матеріалами,за відсутностіклопотання будь-якоїзі сторінпро інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2020 приватний нотаріус Житомирського міськогонотаріального округуГорай ОлегСтаніславович вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №52195, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>,код ЄДРПОУ:36183990, заборгованості за кредитним договором №213462 від 06.11.2018 за період з 24.04.2019 по 11.03.2020 в сумі 35750,00 грн., в тому числі: 13116,71 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 20633,29 грн. прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 2000,00 грн. - строкова заборгованість за штрафами і пенями.

06.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження №63216811 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису.

Також, державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису 24.11.2023 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

В силу вимог частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1ст.39 Закону України «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 рокуз наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №3425-ХІІ) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

За змістомст.87 Закону №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.1ст.88 Закону №3425-ХІІнотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому Переліку.

Із положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, слідує, що таке стягнення здійснюється за нотаріально посвідченими договорами. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

До цього Перелікупостановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, були внесені зміни. Зокрема, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» перелік був доповнений розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Із положень указаного розділу слідує, що до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання такого виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662в частині вказаних змін.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису, яка підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

У свою чергу, боржник у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 червня 2020 року (справа №645/1979/15-ц), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

У зв`язку із набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) про визнання незаконною та нечинноюпостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662в частині змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріус вправі вчинити виконавчий напис про стягнення грошових сум лише за нотаріально посвідченими договорами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі №172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

Під час розгляду справи встановлено, що 06 листопада 2018 року між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №213462.

Спірний виконавчий напис було вчинено на підставі зазначеного договору.

В порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису нотаріально посвідчений кредитний договір та документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого 26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за №52195, таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 5515,95 грн. суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змістустатті 1212ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигід, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізустатті 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно достатті 1212 ЦК України.

Вказаний висновок кореспондується із висновком Верховного Суду, який викладений в постанові від 8 вересня 2021 року № 201/6498/20.

Як видно з копії довідки про доходи №412 від 12 лютого 2024 року, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 , із доходу ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63216811 стягнуто у січні 2024 року 1398,70 грн., у лютому 2024 року 4117,25 грн., а всього 5515,95 грн.

За фактичних обставин справи розмір заборгованості, яка була стягнута з боржника на користь кредитора, становить 4105,40 грн. (15.01.2024 на суму 362,45 грн. та 09.02.2024 на суму 3742,95 грн.), що підтверджується копіями виписок по рахунку, наданими представником відповідача.

Зазначена сума коштів була перерахована виконавчою службою на користь відповідача.

Решта коштів, що були утримані із заробітної плати позивача в процесі примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, становлять виконавчий збір і інші витрати виконавчого провадження, а отже вони не є безпідставно отриманим майном і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Вказані кошти можуть буті повернуті позивачеві у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, враховуючи висновок суду про визнання виконавчого напису, вчиненого 26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за №52195, таким, що не підлягає виконанню, стягнуті з позивача на виконання даного виконавчого напису нотаріуса кошти в розмірі 4105,40 грн. є безпідставно набутим майном, та підлягають поверненню останньому.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 4105,40 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн. (за дві позовні вимоги). Крім того, позивачем сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн. при зверненні із заявою про забезпечення даного позову.

Враховуючи задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за вказану позовну вимогу в розмірі 1211,20 грн..

Враховуючи, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів задоволено частково, у розмірі4105,40грн., на 74,43% (4105,40х100:5515,95), у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору за дану позовну вимогу в розмірі 905,13 грн. (1211,20х74,43%).

Крім того суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023 на користь адвоката Ковальчука А.О. сплачено 5000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.12.2023.

Представник позивача у розрахунку витрат на правничу допомогу зазначає, що вартість усної консультації з вивченням документів становить 500,00 грн, складання процесуальних документів 2500,00 грн, представництво інтересів клієнта в суді І інстанція 2000,00 грн.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зважаючи на складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з врахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.81, 89,141,263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №52195, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>,код ЄДРПОУ:36183990, заборгованості за кредитним договором №213462 від 06.11.2018 за період з 24.04.2019 по 11.03.2020 в сумі 35750,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>на користь ОСОБА_1 4105 (чотири тисячі сто п`ять) грн. 40 коп. безпідставно набутих коштів.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5721 (п?ять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 93 коп., які складаються з 2721,93 грн. сплаченого судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повногосудового рішення до Хмельницького апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»</a>, місце знаходження: Оболонська набережна, буд.15, корпус 4, м.Київ, 04210, код ЄДРПОУ 36183990.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місце знаходження: вул.В.Бердичівська, буд.35, м.Житомир, 10008.

Суддя Л.Е.Пономаренко