Постанова

від 19.03.2024 по справі 947/32860/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/476/24

Справа № 947/32860/20

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грицак Катерини Василівни на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2021 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Страхова компанія «Гардіан», про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 34 625 грн. 40 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 34 625 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок та витрати пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 1000 (тисячі) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Грицак Катерина Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 19.03.2024 року на 15-00 годину не з`явились, причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені про розгляд справи на 19.03.2024 року на 15:00 годину і із заявами про відкладення розгляду справи не звертались, підстав для перенесення судового засідання не має.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи у повному обсязі заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем матеріальна шкода у розмірі 34625,40 грн. являє собою різницю між сплаченою сумою страхового відшкодування та фактичною вартістю шкоди і підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів у повній мірі погодитися з такими висновками районного суду не може.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №075413, відповідач 06.02.2020 року о 16 год. 10 хв., керуючи автомобілем HONDA CR-V, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по просп. Маршала Жукова 111 у с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області, заднім ходом допустила зіткнення з автомобілем TOYOTA Camry, н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду.

Овідіопольським районним судом Одеської області у справі №509/678/20 було визнано винною відповідачку у порушені правил дорожнього руху та притягнуто її до адміністративної відповідальності. Рішення набрало законної сили.

07.02.2020 року позивач звернулася до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» за відшкодуванням завданої внаслідок ДТП шкоди, відповідно до Договору страхування цивільно-правової відповідальності. Внаслідок цього, платіжними дорученнями від 10.03.2020 року №13181, від 18.05.2020 року №15172 позивачу виплачено відшкодування у розмірі 27 369,92 грн. з ПДВ та пеню за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування у розмірі 65,07 грн.

Проте, відповідно до висновку №200505 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 від 06.05.2020 року, складеним судовим експертом Момот А.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 61 995,32 грн., а вартість матеріального збитку, що визначається як сума вартості відновлювального ремонтно-відновлювальних робіт, матеріалів, запас частин з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 36 545,32 грн.

Різниця між сплаченою сумою страхового відшкодування та фактичною вартістю шкоди складає 34 625,40 грн.(тридцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять гривень сорок копійок).

Колегія суддів виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

У справі, яка переглядається, відсутні півдстави для ствердження, що шкода (вартість відновлювального ремонту автомобіля) покрита в повному обсязі страховою виплатою.

Разом з тим слід враховувати, що правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в ст.22 закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п.22.1 якої в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі ст.29, п.32.7 ст.32 цього закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Відповідно до вимог п.8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де: Ср вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; ЕЗ коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ТОВ «Страхова компанія «Гардіан») відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справах № №910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі №910/22886/16.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться:

- аварійний сертифікат № 87-D від 15.02.2020 року, складений аварійним комісаром ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу та з ПДВ становить 16209,97 грн., а з урахуванням зносу та без ПДВ 13837,81 грн.;

- рішення ТОВ «Страхова компанія «Гардіан» від 10.03.2020 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 13837,81 грн.

Оскільки позивач не погодилась з таким розміром матеріальної шкоди, яка була їй виплачена страховиком у відповідності до аварійного сертифікату № 87-D від 15.02.2020 року, вона подала заяву до страховика про доплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим страховиком було замовлено автотоварознавче дослідження, яким розмір матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту зносу) визначений у розмірі 31760,91 грн. (в тому числі ПДВ 4390,98 грн.).

Оскільки позивачем не представлено страховику документальне підтвердження оплати ПДВ у складі вартості послуг з відновлення транспортного засобу суб`єкту господарювання, який є платником ПДВ, страховиком з урахуванням доплати виплачено позивачці розмір матеріальної шкоди, визначеної в автотоварознавчому дослідженні з урахуванням коефіцієнту зносу та за вирахуванням ПДВ 27 369,92 грн. (31760,91- 4390,98).

Позивач будучи незгодною з розміром вартості відновлювального ремонту її автомобіля, яка визначена страховиком замовила у судового експерта ОСОБА_5 експертне автотоварознавче дослідження з визначенням матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з висновком № 200505 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.05.2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 61995,32 грн., а вартість матеріального збитку, що визначається як сума вартості відновлювального ремонтно-відновлювальних робіт, матеріалів, запас частин з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 36 545,32 грн.

Оскільки підставоюдля зверненняпозивача досуду виходячиз наведениху позовіобґрунтувань ідоданих допозову документівє саменезгода позивачаз визначеноюстраховиком вартістю відновлювальногоремонту автомобіляToyotaCamryреєстраційний номер НОМЕР_2 і виплаченимстраховим відшкодуванням,то встановленависновком №200505експертного автотоварознавчогодослідження від06.05.2020року вартістьматеріального збитку,що визначаєтьсяяк сумавартості відновлювальногоремонтно-відновлювальнихробіт,матеріалів,запас частинз урахуваннямзначення коефіцієнтафізичного зносу-36545,32грн.не перевищує межи ліміту страхового відшкодування і тому належним відповідачем в межах оспорюваного позивачем розміру матеріального збитку 36545,32 грн. буде страховик, який однак залучений позивачем лише в якості третьої особи без самостійних вимог.

В межах оспорюваної позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка перевищує вартість матеріального збитку, що визначається як сума вартості ремонтно-відновлювальних робіт, матеріалів, запас частин з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 36 545,32 грн. належним відповідачем є завдавач шкоди ОСОБА_1 до якої позивачем і були заявлені відповідні вимоги.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається відсутність належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, остання не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі і копію позовної заяви для подання відзиву і тому була позбавлена можливості спростувати докази, які надані позивачем в обґрунтування обставин, якими та обґрунтовувала заявлені вимоги.

При цьому апелянт в якості доводів апеляційної скарги вказує на неналежне повідомлення її про розгляд справи, що на думку апелянта є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача, про відкриття провадження у справі та вручення їй копії позовної заяви для подання відзиву на позовну заяву, рішення підлягає скасуванню.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Ухвалюючи власне судове рішення колегія суддів враховує, що відповідач через неналежне її повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції була позбавлена процесуальної можливості спростувати обставини, якими позивач обґрунтовувала позов і зокрема спростувати висновок № 200505 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.05.2020 року, в якому вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 61995,32 грн.

За клопотанням відповідача Одеським апеляційним судом 02.02.2023 року була призначена судова транспортно-товарознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Проте 15.05.2023 року до Одеського апеляційного суду надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення ухвали апеляційного суду про призначення експертизи без виконання через не оплату рахунку № 22-963 (51) від 22.02.2023 року на суму 7169 грн. 40 коп.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2023 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.10.2023 року на 12-00 г., про що судова повістка доставлена в електронному вигляді до електронної скриньки адвоката Грицак К.В.

Після повторного розподілу справи 19.10.2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , справа прийнята до провадження складом суду під головуванням судді Таварткіладзе О.М. та призначено судове засідання на 19.03.2024 року на 15-00 г.

Судова повістка повідомлення доставлена до електронної скриньки всіх учасників справи 26.01.2024 року.

При цьому від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грицак К.В. не надходило повідомлення до Одеського апеляційного суду про припинення нею представництва інтересів відповідача ОСОБА_1 , яка у свою чергу також не повідомляла апеляційний суд про припинення представництва її інтересів адвокатом Грицак К.В.

Оскільки будучи повідомленими про розгляд справи апелянт та її представник не виявили інтересу взяти участь у розгляді апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 та не виявили ініціативи щодо вирішення питання про повторне направлення справи до експертної установи для проведення експертизи та вжиття заходів щодо оплати рахунку за проведення експертизи відповідно до рахунку № НОМЕР_3 (51) від 22.02.2023 року на суму 7169 грн. 40 коп., колегія суддів виходить з висновку № 200505 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.05.2020 року, яким обґрунтовані вимоги позивача, який доданий позивачем до позовної заяви.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне позов ОСОБА_2 задовольнити частково в межах різниці між встановленою висновком № 200505 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.05.2020 року вартістю ремонтно-відновлювальних робіт 61995,32 грн. та розміром матеріального збитку - 36 545,32 грн., що визначений, як сума вартості відновлювального ремонтно-відновлювальних робіт, матеріалів, запас частин з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 25450 грн. (61 995,32 - 36 545,32).

Такий висновок набутий колегією суддів виходячи з того, що розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу охоплюється лімітом відповідальності страховика, до якого відповідних вимог у цій справі позивачем не заявлено, а процесуальний статус страхової компанії позивачем визначений в якості третьої особи без самостійних вимог, а не відповідача (співвідповідача).

Проте дані обставини не є підставою для покладення відповідальності яка припадає на страховика (в межах ліміту відповідальності) на страхувальника (завдавача шкоди).

Тому в решті позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, у розмірі 9175,40 грн. (34625,40 - 25 450) слід відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Внаслідок апеляційного перегляду справи та ухвалення нового судового рішення, позов задоволений у розмірі 25450 грн., що становить 74% від заявлених вимог 34625, 40 грн.

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору 840,80 грн., правової допомоги 6000 грн. та витрат на проведення експертизи 1000 грн. пропорційно задоволеним вимогам, тобто 840,80 +6000 + 1000 = 7840,80*74% = 5802,19 грн.

Відповідачем за подання заяви про перегляд заочного рішення та за подання апеляційної скарги сплачено відповідно 454 грн. та 1261,20 грн., а всього 1715,20 грн.

Апеляційну скаргу задоволено на 26%, внаслідок чого з позивача на користь відповідача слід стягнути 445,95 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому остаточно з урахуванням вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 5356,24 грн. (5802,19 - 445,95).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Грицак Катерини Василівни задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Страхова компанія «Гардіан», про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 25450 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у загальному розмірі 5356 грн. 24 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 10.04.2024 року

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова