Рішення

від 10.04.2024 по справі 303/12475/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/12475/23

2о/303/408/23 Номер стат. звіту - 8

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Гришка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_2 (заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району та ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 просить встановити, що він є єдиною особою, яка постійно доглядає за батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Покликається на те, що батько є інвалідом 2 групи, потребує стороннього догляду та допомоги через наявність низки захворювань, похилий вік і повну нездатність до самообслуговування. Стверджує, що встановлення цього факту обумовлене необхідністю реалізації ним військових, соціальних і спадкових прав та обов`язків.

Заінтересованими у розгляді цієї справи є ОСОБА_2 , Верхньокоропецька сільська рада, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Батько заявника ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Верхньокоропецька сільрада просила розглянути справу за відсутності її представника.

ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає заяву бездоказовою та необґрунтованою як таку, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 76-79 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від від 30.01.2022 р. (справі № 287/167/18-ц) нагадала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , котрий є особою з інвалідністю ІІ групи.

Батько та син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім них у зазначеному будинку зареєстровані сестра та дружина заявника.

Згідно з доданими до заяви документами ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю 2 групи, має діагноз: стійкі віддалені наслідки ЗЧМТ, осколочного порушення, отриманих під час бойових дій в Афганістані (1980 р.) у вигляді хронічного церебрального арахноїдиту зі стійки вираженим цефалгічним синдромом та порушенням ліквородинаміки, частими судинним кризами (4р./тиджень), двобічною пірамідною недостатністю. Дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу (посттравматична, атеросклеротична) ІІ-ІІІ ст., прогресуючий перебіг з вираженим вести було-актичним синдромом, порушенням функції ходи, помірним когнітивно-мнестичними розладами, стійким вираженим антено-невротичним синдромом та вираженою вегетативною дисфункцією. Поширений остеохондроз хребта переважно шийного та поперекового відділів зі стійким вираженим полірадикулярним синдромом, стійким помірним больовим синдромом, вторинний ангіотрофоневроз.

Звертаючись до суду, заявник зазначив метою встановлення того, що він є єдиною особою, яка доглядає батька, котрий належить до категорії осіб з інвалідністю ІІ групи, необхідність реалізації його військових, соціальних і спадкових прав та обов`язків.

Зокрема, посилаючись на Закону України «Про соціальні послуги» та Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, заявник не вказав реалізація яких з передбачених цими актами прав неможлива без встановлення заявленого ним факту в судовому порядку.

Водночас судзвертає увагуна положеннястатті 19Закону України«Про соціальніпослуги»,згідно зякими підставоюдля розглядупитання наданнясоціальних послугза рахунокбюджетних коштівє поданнядо відповідногоструктурного підрозділуз питаньсоціального захистунаселення заявиособи абоїї законногопредставника пронадання соціальнихпослуг;звернення,повідомлення іншихосіб вінтересах осіб/сімей,які потребуютьсоціальних послуг.Порядок поданнята оформленнядокументів,призначення івиплати компенсаціїфізичним особам,які надаютьсоціальні послугиз доглядуна непрофесійнійоснові,затверджено постановоюКабінету МіністрівУкраїни від23.09.2020р.№ 859.

Тобто чинне законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту постійного надання соціальних послуг (догляду).

В судовому засіданні представник заявника також стверджував, що встановлення факту одноосібного утримання батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи, дозволить йому безперешкодний виїзд за кордон.

Проте Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 р. № 57 визначено, що встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи покладено на органи місцевого самоврядування.

Щодо реалізації заявником спадкових прав, то цей довід є надуманим і вочевидь позбавленим як правового, так і фактичного підгрунття, бо спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (стаття 1220 ЦК України).

Крім того, факт перебування фізичної особи на утриманні має юридичне значення для утриманця як спадкоємця п`ятої черги, тоді як заявник у цій справі є потенційним спадкоємцем майна свого батька першої черги.

Тобто для реалізації заявником своїх спадкових прав заявлений ним факт також не має юридичного значення поготів, що завчасне встановлення такого факту в контексті спадкового права не відповідає змісту закону.

Відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з-поміж інших не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Таким чином, для реалізації заявником права на звільнення від призову на військову службу мають юридичне значення лише наявність у нього батька, котрий є особою з інвалідністю II групи, та відсутності у нього інших, окрім заявника, осіб, які за законом зобов`язані його утримувати.

Водночас сам факт утримання дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II груп юридичного значення для звільнення від мобілізації на підставі наведеної норми закону значення не має, бо її цільовим призначенням є убезпечення зазначеної категорії осіб від втрати єдиної особи зобов`язаної відповідно до закону їх утримувати (потенційного утримувача) незалежно від того, чи здійснюється фактично таке утримання в даний момент.

Обов`язок щодоутримання подружжя,який єнепрацездатним іпотребує матеріальноїдопомоги,покладається надругого зподружжя заумови,що тойможе надаватийому/їйматеріальну допомогу(частина1стаття 75СК України).

Відповідно до частини 2 статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Водночас повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України).

З матеріалівсправи вбачаєтьсяй учасникамипроцесу незаперечується,що батьком заявникає ОСОБА_2 , котрий є особою з інвалідністю II групи, має дочку ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та мешкає разом із батьком і за законом зобов`язана його утримувати.

Одначе представник заявника стверджує, що той має право на увільнення від призову на військову службу на підставі абзаці 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про соціальні послуги» як особа зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317, до компетенції медико-соціальної експертної комісії з-поміж іншого належить визначення потреби осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.

Своєю чергою відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 р. № 407 висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі належить до лікарської комісії.

Отже,необхідність доглядуза особоювирішується медико-соціальноюекспертною комісією(МСЕК)або лікарсько-консультативноюкомісією (ЛКК),а належнимдоказом того,що особапотребує постійногодогляду є довідка МСЕК абовисновок ЛКК форма 080-4/0.

Надані заявником результати обстеження ОСОБА_2 лікарем-неврологом, який при описі скарг пацієнта вказав: «Потребує стороннього догляду у зв`язку з погіршенням стану» зазначених документів не замінюють.

На підставі викладеного суд, керуючись статтями 258, 259, 260, 263-265, 315 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 (заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району та ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району, місцезнаходження с. Верхній Коропець, вул. Шенборна, буд. 16, Мукачівського району.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Головуючий Юрій Мирошниченко