Рішення

від 29.03.2024 по справі 308/662/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/662/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді- Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Микуланинець О.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників третьої особи Шатров В.В. , ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді у порядку загально позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою адвоката Меженної Вікторії Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради виконавчого комітету, про позбавлення батьківських прав,-

В СТ А Н О В И В :

Адвокат Меженна В.І., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_5 , звернулась до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 15 травня2010року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду, Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 166 , та від зазначеного шлюбу у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 народилась дитина - син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний момент є неповнолітнім і проживає разом з бабусею, позивачкою по справі ОСОБА_1 та перебуває на її вихованні та повному матеріальному забезпеченні.

Батько дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер при виконанні військового обов`язку з захисту Батьківщини від військової агресії російської федерації проти України , а мати дитини, відповідачка по справі, ОСОБА_4 з червня2022року залишила неповнолітнього сина проживати з бабусею, позивачкою по справі та з червня 2022року перестала приймати будь - яку участь у вихованні та розвитку свого неповнолітнього сина, тобто , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. По місцю проживання дитини ОСОБА_4 не проживає, життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє жодного бажання спілкуватися з сином ОСОБА_9 , приймати участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні.

ОСОБА_4 як мати свідомо нехтує та взагалі відмовилася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини.

Окрім цього, відповідачка постійно зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя, що неодноразово бачили діти ОСОБА_6 та донька відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_10 , зустрічаючи матір десь в м.Ужгороді в стані алкогольного спяніння .

За зазначеного у позові , відповідачка фактично не бере жодну участь у вихованні, навчанні та розвитку свого неповнолітнього сина , не забезпечує його всім необхідним для нормального , повноцінного життя, не відвідує дитину, не цікавиться про стан його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток незважаючи на те, що вона жодним чином не була позбавлена інформації стосовно місця проживання сина ОСОБА_9 та з боку позивачки ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю та прийманні її участі, як матері, у вихованні дитини. Навпаки, позивачкою вживались усі можливі заходи впливу на відповідачку щодо спонукання останньої до виконання батьківських обов`язків, однак така, посилаючись на необхідність облаштування власного життя, такими обов`язками свідомо нехтувала.

Зазначені в позові обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання відповідачки виконувати відносно своєї неповнолітньої дитини батьківські обов`язки, покладені на неї законом, тобто, про самоусунення від виконання своїх батьківських прав та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Натомість, позивачка забезпечила дитині гідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення. Між нею та дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному її вихованню, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Дитина відвідує школу, позитивно характеризуються по місцю навчання, бабуся постійно навідує школу та цікавиться успішністю дитини (копія характеристики додаються).

Згідно Висновку органу опіки і піклування Ужгородського міськвиконкому від 22.12.2023року, зробленого на підставі всебічного та повного розгляду зібраних матеріалів, такий, діючи в інтересах неповнолітньої дитини, вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія висновку додається).

Окрім цього, неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 досяг віку коли може бути вислуханий судом щодо предмету позову, тобто є особою, яка здатна сформулювати думку та мати свої особисті погляди щодо якнайкращого забезпечення власних інтересів.

Ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина, створює умови, які шкодять інтересам дитини, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом з вимогою позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останне відоме місце фактичного проживання якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносно її малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2024 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі і призначино підготовче судове засідання .

Згідно Ухвали суду від 8.03.2024року було закрито підготовче провадження та призначино цивільну справу до судового розгляду по суті .

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила такі задоволити з підстав викладних у позовній заяві вимог та проти ухвалення заочного рішення не заперелила.

Представник позивача у судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав та мотивів викладених у ньому та проти ухвалення заочного рішення не заперелила.

Представники третьої особи органу опіки та піклування Ужгородської міської ради виконавчого комітету Шатров В.В. , ОСОБА_3 позовні вимоги просили задоволити та зазначили, що відповідач ОСОБА_4 жодного разу на засідання органу опіки не з`являлась, участі у вихованні свого сина ОСОБА_9 не приймає, у зв`язку з чим, надано відповідний висновок про доцільність позбавити ОСОБА_4 батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляла. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Оголошення щодо виклику відповідачки у судове засідання було розміщено на веб сайті Судової влади України, сторінка Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/1324920/.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, на підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників третьої особи ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , та інших учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи , на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Так, статтею 150 СК Українивстановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно дост. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зіст. 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що 15 травня2010року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 166 .

Від зазначеного шлюбу у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народилась дитина - син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який на даний момент є неповнолітнім , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.06.2010 року виданим Відділом реєстрації актів циільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про що зроблено актовий запис №762 .

Як встановлено в судовому засіанні , неповнолітня дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 на даний час проживає разом з бабусею, позивачкою по справі ОСОБА_1 , і перебуває на її вихованні та повному матеріальному забезпеченні.

Батько дитини ОСОБА_6 - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер при виконанні військового обов`язку з захисту Батьківщини від військової агресії російської федерації проти України , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 06.09.2023року видане Відділом державної реєстрації актів циільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблно відповідний актовий запис №1162.

Як з`ясовано судом в судовому засіданні ? мати дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 -, відповідачка по справі, ОСОБА_4 з червня2022року залишила неповнолітнього сина проживати з бабусею ОСОБА_1 , позивачкою по справі та з того часу перестала приймати будь - яку участь у вихованні та розвитку свого неповнолітнього сина, тобто, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Як встановлено судом , по місцю проживання дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2 , відповідачка не зявляється, життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє жодного бажання спілкуватися з сином, не приймати участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні., що свідчить про те, що відповідачка свідомо нехтує та відмовилася від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини.

Дані обставини також підтвердив і свідок ОСОБА_10 , яка була допитана у судовому засіданні.

Зокрема, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є дочкою відповідачки ОСОБА_4 від першого шлюбу та прожває з позивачкою та рідним братом ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , ,показала,що її мати ОСОБА_12 протягом останнього рокуне проживаєта неприймає жодноїучасті увихованні свогосина ОСОБА_9 ,ніяким чиномне допомагаєїм збратом та бабусею,не відвідуєсвого сина ОСОБА_9 тане цікавитьсяйого анішкільним життям,ні іншимиречами ,як бице маларобити мати .Окрім цього,свідок ОСОБА_10 зазначила,що мати ОСОБА_12 зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя, що дуже негативно впливає як на неї так і на її брата ОСОБА_9 , а тому, вважє за доцільне позбавити ОСОБА_12 батьківських прав щодо ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 в судовому засіднні повідомила, що проживає за адресою в АДРЕСА_2 та є сусідка ОСОБА_4 , Однак, протягом останнього року, вона не бачиа відповіачку за місцем проживання а дитина ОСОБА_6 прожває з сестрою ОСОБА_10 та бабусею ОСОБА_14 , дідусем ОСОБА_15 , які дійсно дбають про дітей та займається їх вихованням , матеріальним забезпеченням.

Окрім цього, неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 досяг віку коли може бути вислуханий судом щодо предмету позову, тобто, є особою, яка здатна сформулювати думку та мати свої особисті погляди щодо якнайкращого забезпечення власних інтересів.

У судовому засіданні також судом за участі практиного психолога, яка працює в Ужгородському ліцеї №9, Ужгородької міської ради Закарпатської області - ОСОБА_16 було заслухано думку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив , що маму ОСОБА_12 не бачив тривалий час, оскільки така зловживає спиртними напоями і він не хоче з нею спілкуватись, коли вона в стані спяніння. Повідомив суду , що мама не проживає з ним за однією адресою , жодного разу протягом останніх шести місяців не приходила додому, не дбає про них з сестрою та це робить виключно бабуся ОСОБА_17 та дідусь ОСОБА_18 .

За зазначеного вище, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 фактично не бере участь у вихованні, навчанні та розвитку свого неповнолітнього сина ОСОБА_9 , не забезпечує його всім необхідним для нормального повноцінного життя, не відвідує дитину, не цікавиться про стан його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток незважаючи на те, що вона жодним чином не була позбавлена інформації стосовно місця проживання дитини, з боку позивачки ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з матір`ю та прийманні її участі, як матері, в вихованні дитини. Навпаки, позивачкою вживались усі можливі заходи впливу на відповідачку щодо спонукання останньої до виконання батьківських обов`язків, однак така, посилаючись на необхідність облаштування власного життя, такими обов`язками свідомо нехтувала.

Зазначені вище обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання відповідачки ОСОБА_4 виконувати відносно своєї неповнолітньої дитини батьківські обов`язки, покладені на неї законом, тобто , про самоусунення від виконання своїх батьківських прав та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Натомість, позивачка ОСОБА_1 забезпечує дитині необхідні умови проживання та гармонійну атмосферу оточення. Між нею та дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному її вихованню, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Дитина відвідує школу, Ужгородський ліцей №9 в м.Ужгороді , позитивно характеризуються по місцю навчання, бабуся постійно навідує школу та цікавиться успішністю дитини, про що свідчить характеристика надана директором Ужгородського ліцею № 9 ОСОБА_19 від 24.11.2023року .

Як встановлено судом , згідно Висновку органу опіки і піклування Ужгородського міськвиконкому від 22.12.2023року за 970/18/01-19, зробленого на підставі всебічного та повного розгляду зібраних матеріалів, такий, діючи в інтересах неповнолітньої дитини, вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухилення відповідачки ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина, створює умови, які шкодять інтересам дитини, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

До матеріалів справи додається висновок ограну опіки та піклування Ужгородського міськвикокому в яком вважає за доцільне: позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останне відоме місце фактичного проживання якої знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відносно її малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зокрема слід, роз`яснити гр. ОСОБА_4 , що на підставі ст.ст. 168, 169 Сімейного Кодексу україни, батьки, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди його життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи, а також мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до вимог ст.150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтями9,18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаноїКонвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогамст. 150 СК України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст.165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідност.12Закону України «Про охорону дитинства»на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Отже, суд вважає доведеним, що відповідачка ОСОБА_4 протягом тривалого часу , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина, не піклується про нього, не забезпечує його матеріально, і в подальшому не має наміру цього робити.

Окрім цього, суд також бере до уваги, пояснення ОСОБА_13 , . ОСОБА_6 , ОСОБА_20 надані у судовому засіданні , згідно яких, останні також підтвердили , що ОСОБА_4 не приймає жодної участі у вихованні свого сина ОСОБА_6 та не цікавиться його життям.

Згідно вимогст.19 Сімейного Кодексу Українипри розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, які подають суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших документів та обставин, які стосуються справи.

Згідно з частиною третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених вище норм права, дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Враховуючи наведене вище, висновок органу опіки і піклування та в інтересах майбутнього дитини суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 ст.141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Просудовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VIвстановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого нею судового збору у розмірі 1211,30 грн. за позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст.10,76-83,142,247,258,259,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.164,165СК Українисуд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 , сплачений останнім судовий збір у розмірі 1211,30 грн.

Позивач : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3 ,, місце реєстрації АДРЕСА_3 .

Відповідач : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради виконавчого комітету юридична адреса: 88000 , м.Ужгород пл.Поштова буд.3 , код ЄДРПОУ 04053699.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено у строк визначений ч. 6 ст. 259 ЦПК України 08.04.2024року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул