Рішення

від 11.04.2024 по справі 334/7914/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 334/7914/23

Провадження №: 2/336/569/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі судового засідання Олексієнко С.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , третя особа Федорівська сільська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області як орган опіки та піклування,про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

У вересні 2023 р. ОСОБА_1 ,від імені якої діє представник адвокат Рябко Ю.М.,звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги мотивовані тим,що ОСОБА_3 пербувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 ,вони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2012 р. ОСОБА_3 мешкає окремо від сина,якого з віку 1 рік 2 місяці виховував батько без участі матері.

З 2013 р.позивачка ОСОБА_1 мешкала однією сім`єю з ОСОБА_4 в с.Федорівка Пологівського району,вони виховували сина ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 як рідних дітей,повністю забезпечували їм матеріальне утримання, лікування,дбали про навчання та розвиток,після початку війни у 2022 р.переїхали у м.Запоріжжя,де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

За час з 2012 р.рідна мати ОСОБА_2 -відповідачка ОСОБА_3 жодного разу дитину не навідувала,участі у вихованні сина не приймала та ним взагалі не цікавилась,матеріально дитину не утримувала,фактично ОСОБА_6 з рідною матір`ю не знайомий,між ними немає емоційного зв`язку та почуттів любові,особистої прихильності,притаманних матері і дитині. Мати дитини ніколи не вітала сина із святами,подальшою його долею не переймається, усі зв`язки між матір`ю та дитиною втрачені.

ОСОБА_6 вважає матір`ю ОСОБА_1 ,після смерті батька продовжує мешкати з нею,відповідачка не вживала жодних заходів для повернення сина на проживання у її родину.

Посилаючись на ці обставини,позивачка з підстав,передбачених ст.150,164 СК України просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11.09.2023 р.справу передано до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 16.10.2023 р.

Відповідно до ст.274 ч.4 п.1 ЦПК України,справа розглянута в порядку загального позовного провадження.

Відповідачці за місцем реєстрації проживання копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою, проте конверти були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

З метою недопущення порушення прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про розгляд даної цивільної справи та виклик відповідача у судове засідання.

Відповідачка відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідачки не надходили.

Згідно довідок про доставку СМС-повісток,відповідачка достеменно обізнана про перебування у провадженні суду справи щодо неї,проте жодного разу в суд відповідачка не з`явилась,причин неявки не повідомила.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Рябко Ю.М.заявив клопотання про розгляд справи без участі відповідачки та висловив згоду на ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи за довіреністю надав письмову заяву про розгляд справи без їх участі та постановлення судом рішення з урахуванням висновків органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої дитини.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України,учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи зміст заяв учасників справи та їх представників, суд розглянув справу за їх відсутності та на підстав ст.280 ЦПК України постановив заочне рішення.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності,допитавши свідків,суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано,підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до приписів ст.2 ЦПК України,завданнями цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з встановлених судом обставин,предметом поданого позову є вимога особи,в сім`ї якої фактично мешкає та виховується малолітня дитина,до її матері про позбавлення батьківських прав.

Правовідносини,які виникли між сторонами,регулюються ч.1 п.2 ст.164 Сімейного України,згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З матеріалів справи суд встановив,що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про що надана копія свідоцтва про народження.

Батько дитини ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,про що надана копія свідоцтва про смерть.

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20.06.2023 р.встановлено,що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з жовтня 2013 р.по 10.07.2022 р.мешкали однією сім`єю без укладення шлюбу,спільно виховували двох дітей:дитину позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,та сина її співмешканця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті батька дитина ОСОБА_6 мешкає з ОСОБА_1 за місцем мешкання останньої в АДРЕСА_1 .

Статтею 4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р.передбачено, що дитина повинна рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення. При вихованні дитини повинні бути враховані інтереси дитини, те, що їй дуже потрібна турбота і любов,адже благополуччя дитини залежить від благополуччя родини.

Як встановлено ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»(№2402-ііі від 26.04.2001 р.)виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

При розгляді справи суд встановив,що відповідачка з 2012 р. проживає окремо від дитини,без жодних поважних причин не приймає участі у вихованні сина,не спілкується з ним без жодних перешкод для цього,матеріально не забезпечує.

Вихованням ОСОБА_2 з 2013 р.займається ОСОБА_1 ,з якою у дитини склалися добрі,родинні стосунки,дитина почувається щасливою,вважає позивачку своєю мамою,відповідно до неї ставиться.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в суді показали,що з 2013 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,мешкаючи однією сім`єю ,виховували двох своїх синів у родині без участі матері ОСОБА_2 ,яка покинула дитину у віці 1 рік 2 місяці,з того часу дитиною ніколи не цікавилась,сина не навідувала,матеріально нічим не допомагала,в жоден спосіб не виконувала батьківського обов`язку.

Зі змісту позову та показань свідків вбачається,що мати дитини на час розгляду справи протягом більше 12 років не цікавився її життям,не ОСОБА_12 на свята,не спілкувалася жодним із доступних засобів зв`язку,не запрошувала спільно проводити час,не обізнана про інтереси сина,не зробила ніякого особистого внеску у його виховання та розвиток,взагалі для сина є сторонньою особою.

Навіть після смерті батька,відповідачка не проявила зацікавленості у поверненні сина на проживання у її сім`ю, подальшою долею сина не переймається.

Як вбачається із висновків органу опіки та піклування від 22.11.2023 р.,малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з 2012 р.виховувався батьком ОСОБА_4 ,з 2013р. проживає у сім`ї з ОСОБА_1 ,мати дитини за місцем проживання сина не навідує,ніяким чином про дитину не піклується. Позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 є доцільним з огляду на встановлений факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків,що відповідає інтересам дитини.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України в п.16 Постанови Пленуму N 3 від 30.03.2007р.»Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав,передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце,коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини,її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Встановлені судом обставини переконують у тому,що відповідачка ОСОБА_13 як мати ОСОБА_2 ,2011 р.н., не виконує своїх батьківських обов`язків та свідомо ухиляється від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини,її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини,не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини,не створює умов для отримання дитиною освіти.

Фактично між дитиною та матір`ю не виникло родинних стосунків,притаманних сім`ї,між ними немає почуттів любові,особистої прихильності,емоційного зв`язку.

Відповідачка проживає окремо від дитини більше 12 років, обізнана про смерть батька дитини,однак під час вирішення питання щодо дитини в органах опіки намірів в подальшому змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків не висловлювала та не з`явилася на засідання комісії,куди була викликана з цього питання,не ініціювала повернення сина на проживання у її сім`ю,це вказує на те,що виховання дитини позивачкою та самоусунення від участі у житті сина є для ОСОБА_3 зручним.

Враховуючи тривалість часу,протягом якого відповідачка без жодних об`єктивних перешкод не виконує своїх батьківських обов`язків відносно сина, небажання змінити ставлення до виховання дитини та піклуватися про неї надалі,суд прийшов до висновку,що винна поведінка матері відносно ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження доказами і до відповідачки необхідно застосувати саме такий захід, як позбавлення батьківських прав,який є крайньою мірою впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки,однак є повністю співмірним із характером поведінки матері відносно дитини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного вище суд дійшов до висновку про задоволення позову про позбавлення відповідачки батьківських прав як ґрунтованого на законі та доведеного доказами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки суд стягує на користь позивача судовий збір з вимог немайнового характеру,який сплачений нею при зверненні до суду з позовом,у розмірі 1074 гривень.

На підставі ст.ст.150,164,165 СК України, ст.12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України,суд-

Ухвалив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири )гривень .

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України у рішенні зазначаються відомості про учасників справа:

Позивачка ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених ЦПК України,не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Повний текст рішення складений 11.04.2024 р.

Суддя Ю.А.Галущенко