Ухвала

від 11.04.2024 по справі 212/3247/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3247/24

1-кс/212/456/24

У Х В А Л А

11 квітня 2024 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в місті Кривому Розі скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на постанову слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження № 12023041760000488 від 03 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Через систему «Електронний суд» 28 березня 2024 року до слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася представник заявника АТ «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_4 зі скаргою, у якій просила поновити строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження, скасувати постанову слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження №12023041760000488 від 03 липня 2023 року.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 22 червня 2023 року на 13 км ПК2 станції Рядова невстановлена особа, в період дії воєнного стану таємно викрала кабель типу МКПАБл 7х4+5х2+1 довжиною 30 метрів, чим спричинила АТ «Українська залізниця» матеріальний збиток у розмірі 23 460,86 гривень. Постановою слідчого ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023041760000488 від 03 липня 2023 року закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення. З даною постановою заявник не згоден, вважає її передчасною та такою, що порушує вимоги чинного КПК України. На думку, скаржника слідчим не було проведено всіх необхідних слідчих дій для встановлення дійсних обставин справи, і його висновок є передчасним, адже органом досудового розслідування не проведено усіх необхідних заходів для збирання доказів та забезпечення повного та всебічного досудового розслідування. Вказав, що в постанові про закриття кримінального провадження слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, обґрунтовуючи свій висновок виключно тим, що РВ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» є великим підприємством, а вартість завданого матеріального збитку не є значним для підприємства, при цьому до заяви про кримінальне правопорушення від 23.06.2023 року було надано довідку про розмір збитків, які заподіяні від крадіжки, згідно якої збитки становлять 23460,86 гривень, а не 264,09 гривень, як зазначено слідчим у постанові про закриття кримінального провадження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження зазначила, що постанову про закриття кримінального провадження від 29.02.2024 отримано АТ «Українська залізниця» лише 25.03.2024, а тому строк на оскарження постанови пропущений скаржником з поважних причин.

Представник скаржника АТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, подала заяву в якій просила розглядати скаргу за її відсутності, скаргу підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК Українирозгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності особи, рішення якої оскаржується.

Відповідно до ст. 107 КПК України у зв`язку з неприбуттям в судове засідання учасників справи, фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12023041760000488 від 03 липня 2023 року,за ч. 4 ст. 185 КК України, дійшов висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як встановлено слідчим суддею копію постанови про закриття кримінального провадження № 12023041760000488 від 03 липня 2023 року отримано АТ «Українська залізниця» 25 березня 2024 року, що підтверджується копією журналу реєстрації вхідної документації, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність поновлення заявнику строку на подання скарги.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Слідчим не дотримано зазначених вимог закону, а постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно.

Як вбачається з матеріалів скарги та кримінального провадження, 03.07.2023 ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР за №12023041760000488 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за заявою АТ «Укрзалізниця» структурний підрозділ «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» від 03.07.2023 року та розпочато досудове розслідування, проведення якого доручено слідчому СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3

29 лютого 2024 року постановою слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 кримінальне провадження № 12023041760000488 від 03.07.2023року було закрито у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. У постанові про закриття кримінального провадження слідчий зазначив, що статутний капітал яким юридичної особи АТ «Укрзалізниця» до якої відноситься СП «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» складає 229 879 115 000 гривень, а розмір завданої шкоди внаслідок вчинення даного діяння для підприємства становить 264 гривень 09 копійок та вважається незначним. За таких обставин наявні підстави вважати, що АТ «Укрзалізниця» до якої відноситься СП «П`ятихатська дистанція сигналізації та зв`язку» внаслідок вчинення даного діяння не заподіяна істотна шкода, тому встановлено відсутність об`єктивної сторони складу злочину (суспільно-небезпечні наслідки), а тому слідчий прийшов до висновку про відсутність складу злочину в цілому.

Слідчий суддя зазначає, що слідчий помилково вважав, що діяння за ознаками злочину, передбаченого ч.4. ст. 185 КК України, через малозначність не становить суспільної небезпеки, а тому в цілому відсутній склад кримінального правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства про кримінальну відповідальність, кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

За змістом ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов: формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу кримінального правопорушення, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до ч. 2 ст. 11 КК України; малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Поняття істотної шкоди у контексті ч. 2 ст. 11 КК України носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об`єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається.

Значення ч. 2 ст. 11 КК України полягає в тому, що вона, підкреслюючи важливість такої матеріальної ознаки злочину, як його суттєва суспільна небезпечність, виключає злочин у випадках, коли вчинене діяння лише формально містить ознаки, передбачені в певній статті Особливої частини КК. Положення про малозначність діяння може розцінюватись як законодавчо закріплений засіб подолання колізії між формальною (кримінальна протиправність) і матеріальною (суспільна небезпека) ознаками злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України предметом крадіжки є чуже майно. Цей злочин належить до злочинів з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є суспільно небезпечні наслідки у виді шкоди майнового характеру. У пунктах 2-4 примітки до статті 185 КК України конкретизовані (формалізовані, визначені) такі наслідки, тобто законодавцем встановлено їх мінімальний і максимальний розмір у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Крадіжку, за яку передбачена кримінальна відповідальність (стаття 185 КК), слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна, як адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КУпАП, згідно з якою таємне викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Системне тлумачення статті 51 КУпАП і статті 185 КК України свідчить, що викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, становить предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Таким чином, поняття такої кримінально караної поведінки не є оціночним, воно формалізовано в законі, тобто визначено законодавцем за допомогою вартісних критеріїв.

Оцінка суспільної небезпеки цього діяння не може визначатись за правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 11 КК України. Відповідне положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача. Щодо крадіжки, то суспільно небезпечні наслідки цього складу злочину мають чітко визначену мінімальну межу шкоди, яка може бути завдана власнику майна - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Слідчий суддя звертає увагу, що Законом № 2117-IX внесено зміни до КК щодо посилення відповідальності за злочини за ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК, вчинені в умовах воєнного стану. Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану одразу кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК України.

У постановіВерховного Судувід 13листопада 2018року усправа №401/2807/16-к,провадження №51-2816км18,зокрема,зазначається:"...Упостанові ВерховногоСуду Українивід 24грудня 2015року (справа№ 5-221кс15) викладено такий висновок: закріплене у ч. 2 ст. 11 КК положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду). Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.

Оцінка суспільної небезпеки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК,не може визначатись за правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 11 КК, оскільки суспільно небезпечні наслідки цього складу злочину мають чітко визначену мінімальну межу шкоди, яка може бути завдана власнику майна.

Крім того, в цій постанові Верховного Суду України зазначено, що специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину.Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним;

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, абозаподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.

Відтак, визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло це призвести...".

Представник потерпілого у своїй скарзі заперечив розмір заподіяної шкоди, вказаний слідчим у своїй постанові про закриття провадження і який не відповідає матеріалам досудового розслідування, під час проведення якого визначення матеріальної шкоди шляхом призначення відповідного експертного дослідження не проводилося.

З ч. 1 ст. 40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження слідчими, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

За положеннями ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюючи її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Дослідивши зміст постанови слідчого від 29.02.2024 року, слідчий суддя вважає її такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки в даному випадку рішення слідчого про закриття провадження є передчасним, а досудове розслідування є не повним та не всебічним, оскільки не в повному обсязі з`ясовані всі обставини справи, що мають значення для кримінального провадження, не проведено жодної слідчої дії, спрямованої на встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, не застосовано усіх передбачені законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування, у зв`язку з чим доводи скаржника щодо необґрунтованості постанови слідчого, підтверджуються матеріалами і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Поновити представниці АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» строк подання скарги на постанову слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження №12023041760000488 від 03 липня 2023 року.

Скаргу представниці АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ОСОБА_4 - задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження №12023041760000488 від 03 липня 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Сдічий суддя ОСОБА_1