Ухвала

від 03.04.2024 по справі 359/7957/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/7957/22

Провадження № 1-кп/359/180/2024

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 квітня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12022000000000994, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2022, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, громадянка України, українка, одружена, має неповнолітню доньку, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 , про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та закриття цього кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності, на підставі ст. 49 КК України,

встановив:

На розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 , будучи сільським головою Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Вишеньківська сільська рада) (код ЄДРПОУ - 04363490), обраною відповідно до рішення Вишеньківської сільської ради 7 скликання від 05.11.2015 № 2 - 1 - VII за підсумками виборів, які відбулись 25.10.2015 та якій присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування, обіймала посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому згідно з приміткою до статті 364 КК України у період з 25.10.2015 до 24.11.2020 була службовою особою. Повноваження ОСОБА_4 , як голови с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, закінчилися 24.11.2020 на підставі рішення пленарного засідання 8 скликання Золочівської сільської ради від 24.11.2020 № 2-1-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон про місцеве самоврядування) сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл).

Згідно з ч. 4 статті 42 Закону про місцеве самоврядування до кола обов`язків ОСОБА_4 як сільського голови серед іншого було віднесено такі:

забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; підписує рішення ради та її виконавчого комітету тощо.

Також, згідно з ч. 5 статті 42 Закону про місцеве самоврядування сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж закону служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; верховенства права, демократизму і законності; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків та інших.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування;

забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до ч. 1 статті 59 Закону про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 2 статті 59 Закону про місцеве самоврядування рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч. 4 статті 59 Закону про місцеве самоврядування рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Однак, всупереч вищенаведеним положенням, ОСОБА_4 будучи посадовою особою місцевого самоврядування, службовою особою до кола повноважень якої відповідно до Закону про місцеве самоврядування входила організація роботи відповідної сільської ради, підписання прийнятих сесією ради рішень, внесення пропозицій та формування порядку денного сесії ради, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них повторно винесла на розгляд VII сесії Вишеньківської сільської ради заяву громадянки ОСОБА_6 від 15.07.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0024 га. для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_3 , не реалізувала передбачені законом повноваженням щодо зупинення відповідного рішення сесії Вишеньківської сільської ради, не внесла це рішення на повторний розгляд вказаної ради із обґрунтуванням зауважень, чим не забезпечила додержання актів земельного законодавства на території громади с. Вишеньки і вчинила службову недбалість, яка завдала істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам територіальної громади села Вишеньки Бориспільського району Київської області та інтересам окремої юридичної особи - Обслуговуючому кооперативу «Золоче» (ЄДРПОУ 38977626).

Так, 17.07.2020 до Вишеньківської сільської ради звернулась ОСОБА_6 із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0024 га. для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_3 та цього ж дня, секретарем Вишеньківської сільської ради ОСОБА_7 зазначена заява була розписана на розгляд сесії та постійної комісії з агропромислового комплексу, земельних питань та екології Вишеньківської сільської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» (у редакції закону зі змінами від 03.07.2020) у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

31.07.2020 постійною комісією з агропромислового комплексу, земельних питань та екології Вишеньківської сільської ради, на якому була присутня ОСОБА_4 , при розгляді згаданої заяви визначено, що земельна ділянка, на яку необхідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 знаходиться в охоронній зоні комунікацій, в прибережній захисній смузі, в межах червоних ліній та на землях загального користування.

03.08.2020 ОСОБА_4 винесла на голосування сесії Вишеньківської сільської ради питання по надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_6 .

Сесією Вишеньківської сільської ради від 03.08.2020, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_6 прийнято не було.

07.08.2020 на ім`я сільського голови Вишеньківської сільської ради ОСОБА_4 було направлено доповідну записку землевпорядником Вишеньківської сільської ради ОСОБА_8 , якою ОСОБА_4 була додатково поінформована про неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки в АДРЕСА_3 , а також надання її у власність останній, оскільки вона знаходиться в охоронній зоні комунікацій, в прибережній захисній смузі, в межах червоних ліній та на землях загального користування.

В подальшому, 07.09.2020 ОСОБА_4 , не перевіривши наявну інформацію про те, що земельна ділянка, яку необхідно виділити у власність ОСОБА_6 , знаходиться в охоронній зоні комунікацій, в прибережній захисній смузі, в межах червоних ліній та на землях загального користування а, відтак, не може бути передана у приватну власність, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», повторно внесла на розгляд Вишеньківської сільської ради питання по надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_6 . Цього ж дня, сесією Вишеньківської сільської ради було прийнято рішення № 2323-65-VII, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_6 .

Після цього, 07.09.2020 ОСОБА_4 , будучи обізнаною про неможливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, в порушення п. 1 ч. 4 ст. 42, ч. 4, 7 ст. 59, Закону про місцеве самоврядування, не зупинивши дію рішення № 2323-65-VII від 07.09.2020 та в подальшому не внісши це рішення на повторний розгляд сільської ради із обґрунтуванням зауважень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у приміщенні Вишеньківської сільської ради Бориспільського району за адресою: вул. Центральна, 79А в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов`язків може бути завдано істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам окремих юридичних осіб, хоча повинна була і могла це передбачити, підписала вказане рішення, і таким чином в порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому ОСОБА_6 для виконання робіт із складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_3 кадастровий номер 3220881301:01:009:1331 залучила землевпорядну організацію ПП «ЗЕМЛЕМІР-2010».

Інженер-землевпорядник ПП «Землемір-2010» ОСОБА_9 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження та скеровано до суду з обвинувальним актом, з метою уникнення погодження проекту землеустрою з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, уникнення обов`язкової державної землевпорядної експертизи та уникнення внесення обмежень щодо наявності охоронних зон на земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:009:1331 до Державного земельного кадастру, виготовив перелік обмежень щодо використання земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів гр. ОСОБА_6 та пояснювальну записку, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, а саме про відсутність у земельної ділянки кадастровий номер 3220881301:01:009:1331 обмежень у її використанні та подав вказаний проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки на погодження до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Після цього, 20.10.2020 погоджений проект землеустрою відповідно до рішення Вишеньківської сільської ради від 20.10.2020 року № 2387-66-VII було затверджено, а земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:009:1331 передано у власність ОСОБА_6 для будівництва індивідуальних гаражів.

28.10.2020 державним реєстратором Ревненської сільської ради Бориспільського району ОСОБА_10 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220881301:01:009:1331 за ОСОБА_6 .

В подальшому, на вказаній земельній ділянці збудовано гараж, під час будівництва якого було зруйновано зелені насадження та систему поливу, облаштовану Обслуговуючим кооперативом «Золоче» (ЄДРПОУ 38977626).

Внаслідок зазначених злочинних дій колишнього сільського голови с. Вишеньки Бориспільського району Київської області ОСОБА_4 із комунальної власності відповідної територіальної громади с. Вишеньки Бориспільського району незаконно вибуло 0,0024 га земель, внаслідок чого територіальній громаді села Вишеньки Бориспільського району Київської області та Обслуговуючому кооперативу «Золоче» (ЄДРПОУ 38977626) завдано збитків на загальну суму 120 596,40 грн., що є істотною шкодою, яка в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам окремої юридичної особи, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України

3 квітня 2024 року під час судового засідання було подано клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000994 від 12.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_4 вказала, що за скоєння кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 367 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з обвинувальним актом кримінальне правопорушення, в скоєнні якого мене обвинувачують, було скоєне 07.09.2020 року.

Перебіг давності не зупинявся і не переривався. Таким чином, з дати вчинення злочину минуло більше трьох років. Враховуючи викладене, з огляду на положення п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК обвинувачена ОСОБА_4 просила звільнити її від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження щодо неї у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала подане нею клопотання.

Адвокат - ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченої та зазначила, що дотримання умов, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однак, наголошував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження на цій підставі не є тотожним щодо визнання особи своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме презумпції невинуватості та доведеності вини.

Прокурор у судовому засіданні проти звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не заперечував. Вважав, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки воно відповідає вимогам закону.

Представник потерпілої сторони в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, підстав відкладення розгляду справи у суду відсутні, так як право приймати участь та подавати будь які клопотання у судовому засіданні, це право а не обов`язок потерпілої сторони кримінального провадження.

Суд, ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в необхідному обсязі, прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , виходячи із такого.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України закріплено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

У ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК закріплено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України тобто вчинила дії які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам та інтересам окремої юридичної особи.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вчинено нею 07.09.2020 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день подання та розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 369 КК України, пройшло 3 роки 6 місяців.

При цьому протягом цього строку ОСОБА_4 не вчинила нового кримінального правопорушення, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

Даних про те, що в зазначені строки ОСОБА_4 ухилялася від слідства чи суду матеріали кримінальних проваджень не містять. Вказаний строк не зупинявся та не переривався.

Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності.

Також суд зазначає, що за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, справа № 552/5595/18, справа № 203/241/17, 730/67/16-к, 552/5595/18).

З огляду на викладене, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Застосування вказаних положень кримінального закону для суду є обов`язковими і носять імперативний характер. В разі встановлення судом закінчення визначеного строку, безпідставної відмови у звільненні від відповідальності не допускається. Незгода потерпілого, не може бути підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням його прав, що є неприпустимим виходячи з позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).

Таким чином, норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його невинуватість, тобто не реабілітує його за вчинені дії.

До того ж сама норма ст. 49 КК України у своєму змісті закріплює те, що від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності особа може бути звільнена, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки.

Тобто, обов`язковою умовою звільнення особи саме від кримінальної відповідальності, а не від покарання, на підставі ст. 49 КК України, є визнання факту, що така особа вчинила кримінальне правопорушення. Лише в такому випадку можливо обчислити відповідні строки давності.

При цьому за умови, що обвинувачений наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, однак не визнає вину за пред`явленим обвинуваченням, не звільняє суд від обов`язку невідкладно розглянути таке клопотання та задовольнити його за наявності для цього підстав, та позбавляє можливості досліджувати докази у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання для суду є першочерговим.

З огляду на те, що на момент розгляду клопотання закінчився строк давності притягнення обвинуваченої ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 369 КК України, та беручи до уваги наявність її беззаперечної згоди, вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за такі кримінальні правопорушення на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченої, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження належить закрити, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз, пов`язані зі здійсненням кримінального провадження № 12022000000000994 від 12.10.2022 року, в розмірі 17 848, 48 грн., слід компенсувати за рахунок держави (Постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21).

Крім того, 23.10.2020 під час обшуку домоволодіння ОСОБА_4 було виявлено та вилучено мобільний телефон IPHONE 5 IMEI: НОМЕР_1 , який належіть ОСОБА_4 . Постановою від 13.01.2022 року слідчим ГСУ НП України, визнано даний мобільний телефон речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000000994 від 12.10.2022.

Суд зобов`язаний відповідно ст. 100 КПК України вирішити питання речових доказів по цьому кримінальному провадженні. Тому на підставі вище зазначених норм ч.9 ст. 100 КПК України, суд повертає речовий доказ володільцю.

Представником потерпілого цивільний позов в даному кримінально провадженні не заявлявся.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Водночас у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК України підставах, суд зобов`язаний роз`яснити цивільному позивачеві його право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства, що закріплено у ч. 7 ст. 128 КПК.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не позбавляє потерпілих можливості звернутися до суду з цивільними позовами про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 49, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України та ст. ст. 124, 128, 129, 284-286, 288, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_11 та закриття кримінального провадження № 12022000000000994 від 12.10.2022, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності, - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000994 від 12.10.2022 року, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні № 12022000000000994 від 12.10.2022, в розмірі 17848,48 грн., віднести на рахунок Держави України.

Речовий доказ, який 23.10.2020 під час обшуку домоволодіння ОСОБА_4 було вилучено, а саме мобільний телефон IPHONE 5 IMEI: НОМЕР_1 , - повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя ОСОБА_1