Рішення

від 25.03.2024 по справі 369/12498/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12498/20

Провадження № 2/369/139/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/12498/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс»</a>, про стягнення заробітної плати і пов`язаних виплат, та відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" про стягнення заробітної плати та пов"язаних виплат, а також моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що працював з 01.11.2019 року по 31.05.2020 року в ТОВ «Грузовиктранс-Сервіс». За цій час він жодного раз не отримував заробітну плату. Він звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс"з заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням. Дана заява була задоволена. Його було звільнено, але ні наказу про звільнення, ні трудову книжку ні розрахунку при звільнені Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" не здійснило. Згідно виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 12.06.2020 загальний розмір заробітної плати становить 36 491 грн. 11 коп. (у листопаді 2019 року 5204 грн. 71 коп., з грудня 2019 року по травень 2020 року 5214 грн. 40 коп. щомісяця). Крім того, позивачу не було виплачено вомпенсацію за невикористану відпутку в сумі 2405, 90 грн. Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 № 100. Заробітна плата ОСОБА_1 за 6 місяців (з листопада 2019 року по квітень 2020 року) становить 31 276 грн. 71 коп. Ця сума ділиться на кількість календарних днів за 6 відпрацьованих місяців (182 дні) = 171грн. 85 коп. Невикористані 14 днів відпустки Х 171 грн. 85коп. = 2 405, 90 коп. Крім того, позивач вважає що має право на отримання відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, передбачене ст. 117 КЗпП України, у розмірі 21 105 грн. 50 коп. Відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати останніми 2-ма календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, є березень та квітень 2020 року. Заробітна плата у кожному з цих місяців становила 5214 грн. 40 коп. Таким чином, загальна сума заробітної плати за останні відпрацьовані місяці складає 5214 грн. 40 коп + 5214 грн. 40 коп = 10428 грн. 80 коп. Загальна кількість робочих днів становила у березні 2020 року 21, квітні 2020 року 21. Таким чином, середньоденна (годинна) заробітна плата складає 10428 грн. 80 коп / 42 = 248 грн. 30 коп. Станом на дату подання цієї позовної заяви (1 жовтня 2020 року) оспорювана сума відповідачем не виплачена. Таким чином, станом на день подачі позову, позивач має право на отримання відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, у розмірі 276357,90 грн. Позовач вважає, що відбулося порушення відразу двох його прав: за затримку виплати заробітної плати працівник не може скористатися своїми коштами, які заробив ще до звільнення. Це є порушенням його майнових прав. А через затримку видачі трудової книжки він не може реалізувати своє право на працю. Для поновлення обох порушених прав працівника роботодавець повинен вчинити різні дії виплатити заборгованість по зарплаті та видати трудову книжку. При цьому, виконання лише одного з обов`язків не означає повного поновлення обох порушених прав працівника. Відповідальність роботодавця за обидва порушення має компенсаційний характер, оскільки стягується на користь працівника. А оскільки у працівника порушено два види прав одночасно, то і компенсація за такі порушення повинна відбуватися окремо за кожне з таких порушень. Також позивач вказує на наявність завданої йому моральної шкоди, та з урахуванням глибини душевних страждань, позбавлення його можливості працевлаштуватися, ступеня вини директора ТОВ «Грузовиктранс-Сервіс», який послідовно та навмисно завдавав йому моральної шкоди, просить стягнути розмір грошового відшкодування за її заподіяння у розмірі 12000 грн. Крім цього, Позивачем було надано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 20500 грн.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс»</a> (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 41123974) невиплачену заробітну плату за період з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 36 491 грн. 11 коп.; вихідну допомогу (тримісячний середній заробіток) в сумі 15 146 грн. 30 коп.; компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 405 грн. 90 коп.; компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату за весь час затримки з дня звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 276357,90 грн.; середній заробітокза часвимушеного прогулуза періодз 01червня 2020року подень прийняттярішення усправі всумі 240851 грн.; компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 12 000 грн.; витрати на правничу допомогу у сумі 20500 грн.; судовий збір у сумі 2942 грн. 80 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.10.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. від 10.10.2023 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/12498/20 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою суду від 11.10.2023 справу № 369/12498/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс»</a> про стягнення заробітної плати і пов`язаних виплат, та відшкодування моральної шкоди прийнято до свого провадження, признчено розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наведених нижче підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Грузовиктранс-Сервіс» з 01.11.2019 по 31.05.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпПУ країни визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Однак, в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство не провело остаточний розрахунок з позивачем за виконану ним роботу, чим порушено його трудові права, які підлягають відновленню шляхом стягнення з ТОВ «Грузовиктранс-Сервіс`на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в суми 36 491 грн. 11 коп.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 березня 2020 року по справі № 569/6583/16-ц виклав правовий висновок, згідно якого закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки форми ОК-5 та вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати останніми 2-ма календарними місяцями роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, є березень та квітень 2020 року. Заробітна плата у кожному з цих місяців становила 5214 грн. 40 коп.

Сума невиплачену заробітну плату за період з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року становить: 5204,71 грн. (листопад 2019)+ 5214,40Х6 місяців= 36 491 грн. 11 коп.

Загальна сума заробітної плати за останні відпрацьовані місяці складає 5214 грн. 40 коп + 5214 грн. 40 коп = 10428 грн. 80 коп.

Загальна кількість робочих днів становила у березні 2020 року 21, квітні 2020 року 21. Таким чином, середньоденна (годинна) заробітна плата складає 10428 грн. 80 коп / 42 = 248 грн. 30 коп.

Відповідачем даний факт не спростовано, іншого розрахунку середньоденної заробітної плати позивача суду не надано.

Середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (3 місяці) становить 61 день. Таким чином, розмір вихідної допомоги (тримісячний середній заробіток) становить 248 грн. 30 коп Х 61 = 15 146,30 грн.

Відповідно до статті 24 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 № 100. Заробітна плата ОСОБА_1 за 6 місяців (з листопада 2019 року по квітень 2020 року) становить 31 276 грн. 71 коп. Ця сума ділиться на кількість календарних днів за 6 відпрацьованих місяців (182 дні) = 171грн. 85 коп. Невикористані 14 днів відпустки Х 171 грн. 85коп. = 2 405, 90 коп.

Таким чином, сума компенсації за невикористану відпустку становить 2405 грн. 90 коп.

Станом на 01.10.2020 року, дату подання позовної заяви, оспорювана сума відповідачем не виплачена.

Відповідачем даний факт не спростовано, іншого розрахунку середньоденної заробітної плати позивача суду не надано.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу заробітної плати за період з 01.06.2020 по 25.03.2024 (включно) становить 240851 гривня із розрахунку 248 грн. 30 коп. (середньоденна заробітна плата) х на 970 робочих днів.

Таким чином, за невчасно вплачену заробітну плату за весь час затримки за період з 01.11.2019 по 25.03.2024 (включно) становить 276357,90 гривень із розрахунку 248 грн. 30 коп. (середньоденна заробітна плата) х на 1113 робочих днів.

Пунктом 6 (абз. 5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» передбачено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який стягується з роботодавця на користь працівника зазначається судом без виключення з них податків й інших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем при виконанні рішення суду, однак згідно вказаних вище роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення та вказується, що податок та інші обов`язкові платежі підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 12 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з ТОВ «Грузовиктранс-Сервіс» на користь позивача підлягає стягненню невиплачену заробітну плату в сумі 36 491,11 грн,; вихідну допомогу в сумі 15 146,30 грн., компенсацію за невикористану відпустку 2 405,90 грн.; компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 276 357,90 грн.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.06.2020 по 25.03.2024 (включно) в розмірі 240851 грн; компенсацію за моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.; витрати на праничу допомогу в сумі 20 500 грн; судові витрати по справі.

Розподіл судових витрат здійснюється судом у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає задовленню з урахуванням складності та тривалісті розгляду справи майже три роки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грузовиктранс-Сервіс" про стягнення заробітної плати та пов"язаних виплат, а також моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс»</a> на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 36 491 грн. 11 коп., вихідну допомогу (тримісячний середній заробіток) в сумі 15 146 грн. 30 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 405 грн. 90 коп., компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату за весь час затримки з дня звільнення в сумі 276 357грн. 90 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2020 року по день прийняття рішення у справі в сумі 276 357 грн. 90 коп., компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 12 000 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 20 500 грн. та судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Грузовиктранс-Сервіс»</a> ЄДРПОУ 41123974, адреса: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 13.

Повне рішення складено: 11.04.2024 року.

Суддя А.В. Янченко