Ухвала

від 27.03.2024 по справі 712/2437/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/2437/24

Провадження № 2о/ 712/97/24

У Х В А Л А

19 березня 2024 року Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ТОКОВА С.Є., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Черкаська міська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

14лютого 2024року досуду надійшлазаяваОСОБА_1 , заінтересована особа: Черкаська міська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Просить суд встановити факт її постійного проживання з бабою ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.3ст.294 ЦПК Українисправи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбаченихст. 318 ЦПК України.

Дослідивши вказану заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Частиною 1 ст.293ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними упостанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленимст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченимст.274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно дост.139 ЦПКпостановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є виникнення спадкових прав, тобто оформлення права на спадщину.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат».

Частиною 1 ст.1вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Так, згідно ч. 2 ст. 2-1 Закону, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 1 глави 13 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Пунктом 3 глави 13 Наказу № 296/5 від 22.02.2012 визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно п. 1 глави 14 Наказу № 296/5 від 22.02.2012, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов`язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.

Згідно з положеннями ст.66,67 Закону, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону, на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою, у тому числі й про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченомузакономпорядку.

В пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику в справах про спадкування"роз`яснено, що при розгляді справ про спадкування слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У матеріалах справи відсутні докази звернення заявника до нотаріальної контори та відповідно, відсутня постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, оскільки встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, безпосередньо породжує для неї юридичні наслідки, а саме: надає їй право на отримання свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , заявниці на виконання вищевказаних вимог законодавства, необхідно надати суду постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину (вчинення нотаріальних дій) яка передує даті звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177цьогоКодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Таким чином, вище викладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогамзакону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Черкаська міськарада провстановлення фактупостійного проживанняіз спадкодавцемна моментвідкриття спадщини - залишити без руху, надавши заявнику строк у десять календарних днів із дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.Є. Токова