Рішення

від 03.04.2024 по справі 757/4282/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4282/24-ц

пр. № 2-329/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвиновій І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсоніка 2» про захист прав споживачів, стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за жіночі черевики (виробник «Santoni», арт. 59569 221/0А2, 37,5 розміру), у розмірі 19 845, 00 грн, моральну шкоду - 10 000, 00 грн та судові витрати по оплаті юридичних послуг - 30 000, 00 грн.

В обґрунтування вказано, що позивач 20 грудня 2021 року придбала у магазині відповідача «Helen Marlen» взуття - жіночі черевики (виробник «Santoni», арт. 59569 221/0А2, 37,5 розміру). Одягнувши черевики у офісі (на вулицю не виходила), через одну годину, вона помітила, що на її колготах «пішла стрілка». Ці черевики псують колготи на рівні вище щиколотки, а саме розривають колготки у декількох місцях, через що «пускаються стрілки». Таке взуття не влаштувало позивачку, у зв`язку з чим, вони віднесла взуття назад до магазину та попросила повернути їй сплачені за них кошти. Вона написала заяву на повернення товару, але отримала відмову викладену у листі ТОВ «САМСОНІКА 2», у якому також вказано, що у взутті виявлено «прихований фабричний недолік, а саме жорсткий шов», про можливість виявити який її не було попереджено, а навпаки її запевняли, що черевики найвищої якості. Не дивлячись на твердження відповідача, що недолік усунений, позивач не має довіри до цього товару, і враховуючи те, що вона має необхідність використовувати щоденно взуття та одягати колготи, вона не має бажання знову так ризикувати, адже порвані колготи завдають масу незручностей та шкоду її діловій репутації.

Позивач вважає, що такими діями було грубо порушено перелік її прав як споживача та законодавчих норм, адже за вимогами законодавства про захист прав споживачів вона має право на заміну неякісного товару на аналогічний, але новий, а не полагоджений, або повернення сплачених за нього коштів.

Представник відповідача у своєму відзиві позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачка при зверненні до магазину надала вказану пару взуття, проте при візуальному досліджені було встановлено, що товар був у використанні, помітні характерні заломи на взутті. У обміні товару або повернені коштів позивачці ТОВ «Самсоніка 2» відмовила. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 звернулась до продавця із товаром, який явно був у використанні нею, не маючи розрахункового документу, поважаючи своїх клієнтів, ТОВ «Самсоніка 2» звернулись до взуттєвої майстерні, та за свій рахунок, провели поліровку шву, який можливо спричинив пошкодження колгот. Але будь-які докази, які б свідчили що саме шов призвів до псування колгот не існує та не надаються позивачкою.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

25 січня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 29 січня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

29 січня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін /а. с. 25-26/.

02 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов та заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 придбала у магазині ТОВ «Самсоніка 2» «Helen Marlen» взуття - жіночі черевики (виробник «Santoni», арт. 59569 221/0А2, 37,5 розміру).

Згодом ОСОБА_1 звернулася до магазину, з метою повернення товару і отримання назад сплачених грошових коштів, однак в обміні товару і у поверненні коштів отримала відмову.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до положень частини одинадцятої ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги споживача розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Факт купівлі пари взуття позивачем відповідач визнає, стверджує, що за товар було сплачено безготівково банківською карткою і покупцю було надано розрахунковий документ - чек про оплату товару, однак позивач стверджує, що такий їй не було видано при здійсненні покупки і, відповідно, до матеріалів позовної заяви не долучила.

Відповідно до положень частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Відповідно до абз. 3 частини першої ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару у продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Отже, обмін товару належної якості проводитися тільки за умови, що він не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості.

Представник відповідача зазначила у відзиві, що при візуальному досліджені встановлено, що товар був у використанні, помітні характерні заломи на взутті.

Позивач визнала у позовній заяві, що, одягала черевики і щонайменше через годину носіння помітила, що її колготи порвалися вище щиколотки - «пішла стрілка». Тобто позивач визнає, що користувалася взуттям і при цьому суд вважає несуттєвою обставину місця, де це відбувалося: у приміщенні чи на вулиці.

За таких умов обмін товару на аналогічний або повернення коштів не виявляється можливим.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до пунктів 12, 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

У частині чотирнадцятій статті 8 цього Закону визначено, що вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

Системний аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що, для встановлення істотності недоліку товару, необхідна наявність таких ознак: неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням; виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно зі статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до частини першої статті 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 679 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 Цивільного кодексу України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Зрештою, позивач придбала пару черевик у магазині відповідача. Тобто, самі черевики були належної якості, з відповідних матеріалів, повністю відповідають заявленим виробником та продавцем експлуатаційним властивостям.

Слушними є доводи сторони відповідача щодо невстановленої причини псування колгот, зокрема це може бути: якість колгот або інші властивості матеріалу колгот, що призводить до швидкого псування у будь-якому взутті; псування колгот внаслідок механічного впливу з іншими предметами, тощо;

Отже, необхідно чітко встановити причинно-наслідковий зв`язок щодо того, що колготи псуються саме внаслідок носіння черевик та впливу шву, або інших елементів взуття.

Однак позивач не надала жодних доказів на підтвердження того, що колготи рвуться саме через шов або інші деталі на черевиках.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог е конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Також слід зауважити, що дійсно ГОСТ 28371-89, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, скасований в Україні з 01 січня 2018 року.

Відповідно до п. 1 наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 187 від 14 грудня 2015 року «Про скасування міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року», скасовано повністю чинність міждержавних стандартів в Україні, що розроблені до 1992 року з 01 січня 2018 року.

За приписами ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи Фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням усіх обставин справи, характеру перенесених позивачкою моральних страждань та інших негативних наслідків, які призвели до порушення її звичайного способу життя.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 pоку, № 1 від 27 лютого 2009 pоку, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення моральної шкоди є наявністю причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки вина відповідача у заподіянні шкоди ніяким чином не доведена позивачем, то вона не може бути компенсована за рахунок відповідача.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований, обставини, на які посилається позивач, як на підставу позову, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, і у задоволенні позову суд відмовляє.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у разі відмови у позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки судовим розглядом не було встановлено порушення прав позивача як споживача, у задоволенні позову суд відмовляє, з позивача підлягає стягненню сума судового збору в дохід Держави у розмірі 1 211, 20 грн.

Також варто зауважити на тому, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (висновок у постанові Великої Палати Верхового Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Тобто, так як юридичні послуги у цій справі позивачеві надавалися особою, яка не має права на здійснення адвокатської діяльності, пов`язані з оплатою витрати не належать до витрат на професійну правничу допомогу.

У свою чергу, з позивача, окрім судового збору, підлягає стягненню на користь відповідача сума витрат на правову допомогу, яку він поніс у зв`язку із розглядом справи, підтверджена належним чином.

Відтак, з позивача підлягає стягненню сума у розмірі 25 000, 00 грн, сплачені адвокату АО «Юридична фірма «Сінтем» ОСОБА_2 , згідно з договором про надання правничої допомоги № 05/03/24 від 05 березня 2024 року, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 05/03/24 від 05 березня 2024 року про надання правничої допомоги і платіжної інструкції від 13 березня 2024 року.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-23, 668, 673, 679, 1167 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-9 Закону України «Про захист прав споживачів»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсоніка 2» про захист прав споживачів, стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід Держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсоніка 2» (код ЄДРПОУ 42040847, вул. Княжий Затон, буд. 2/30, м. Київ, 02055) суму витрат на правову допомогу 25 000, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова