Постанова

від 11.04.2024 по справі 161/6113/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6113/21 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/404/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» (надалі - ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27.06.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» було укладено кредитний договір № 0512/08/22-CLN, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 350000,00 грн. зі сплатою 22 % річних. Банк виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у вказаній вище сумі. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань, між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № від 27.06.2008.

26.09.2019 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0512/08/22- CLN від 27.06.2008 та Договором поруки № від 27.06.2008. 06.08.2019 ТОВ «ФК «Веста» було перейменовано на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору станом на 05.02.2021 становить 774373,81 грн., з яких: 271241,00 грн. заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) та 503132,81 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Внаслідок невиконання боржником зобов`язань, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 05.02.2021 становить 77760,32 грн., з яких 3 % річних за період з 05.02.2018 по 05.02.2021 24433,98 грн., пеня за період з 05.02.2020 по 29.02.2020 4076,03 грн. та інфляційні збитки за період 05.02.2018 по 05.02.2021 49250,31 грн.

08.11.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну підстав позову/збільшення розміру позовних вимог.

Заява мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 у справі № 2-3980/11 за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, позов задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно 311057,06 грн. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 у справі № 2-3980/11 замінено стягувача на ТОВ «ФК «Веста». Постановою приватного виконавця Пироги С.С. від 22.11.2019 відкрито виконавче провадження № 60650778 із виконання виконавчого листа № 2-3980/11. 13.09.2021 вказане виконавче провадження завершено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

У зв`язку з невиконанням рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань проведено на суму боргу, стягнутого на підставі рішення суду- 311057,06 грн. за період з із 05.02.2018 (дата початку розрахунку за поданим позовом) до 11.09.2021 (за один день до закінчення виконавчого провадження).

Просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 100391,29 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» заборгованість за кредитним договором № 0512/08/22-CLN від 27 червня 2008 року в сумі 100391 гривня 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2270 гривень по 1135 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 накористь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в сумі 10000 гривень по 5000 гривень з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи відповідачів про безпідставність нарахування Фінансовою компанією відсотків, інфляційних втрат та пені відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки період такого нарахування припав на час дії картину та введення воєнного стану. Також вказує на помилковість визначення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зазначив, що судом залишено поза увагою той факт, що діюче цивільне законодавство, численна судова практика та позиція Верховного Суду свідчать, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (100391,29 грн) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 11.04.2024, тобто дата складення повного судового рішення.

28.03.2024 через систему Електронний суд представник відповідача ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» 08.4.2024 подало заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення првадження у справі з таких підстав.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Відповідно до п.2 частини першої ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п.2 частини першої ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 частини першої ст.251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Питання наявності правових підстав для зупинення провадження у справі неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду, який у своїх постановах звернув увагу на те, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи (Постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15, від від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 ), та що обов"язок суду зупинити провадження у справі виникає, зокрема, у випадку, якщо сторона подала докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій (Постанова Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19, від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17, від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19.

Отже, процесуальний закон пов`язує виникнення обов"язку суду про зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан та виконання бойових завдань у зоні бойових дій.

До поданого клопотання про зупинення провадження у справі представник відповідача долучив довідку Військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2024 № 685/301/578/пс, відповідно до якої відповідач ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11 грудня 2023 року, проте вказана довідка не містить відомостей про те, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.

Ураховуючи викладене, а також тураховуючи ту обставину, що свої процесуальні права відповідач реалізовує через представника, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

27.06.2008 між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» було укладено кредитний договір № 0512/08/22-CLN, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 350000,00 грн. зі сплатою 22 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № від 27.06.2008.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання за кредитним договором позивач використав своє право на вимогу дострокового повернення кредиту та звернувся до суду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 у справі № 2-3980/11 задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , стягнуто з них солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 311057,06 грн.

26.09.2019 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі зз Договором кредиту № 0512/08/22- CLN від 27.06.2008 та Договором поруки № від 27.06.2008. 06.08.2019 ТОВ «ФК «Веста» було перейменовано на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Ухвалою суду від 29.08.2019 у справі № 2-3980/11 замінено стягувача на ТОВ «ФК «Веста».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 22.11.2019 відкрито виконавче провадження № 60650778 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором в сумі 311057,06 грн.

13.09.2021 вказане виконавче провадження завершено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочили виконання свого зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості, стягнутої з них на підставі рішення суду суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підставні та підлягають до задоволення.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Згідно з поданим позивачем розрахунком, розмір 3 % річних становить 33619,72 грн. (за період з 05.02.2018 по 11.09.2021), а інфляційні втрати за цей самий період 66771,57 грн., всього 100391,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підчас розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача звернувся з заявою про застосування строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат 02.04.2021, тому його вимога про стягнення коштів обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто періодом з 02.04.2018 по 02.04.2021.

Проте, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 у справі № 2-3980/11 на підставі якого у відповідачів виникло зобов`язання щодо сплати 311057,06 грн. фактично виконане 12.09.2021 (постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.09.2021).

Тому, період за який позивач вправі стягнути грошові кошти в порядку статті 625 ЦК України становить з 02.04.2018 (три роки які передували подачі позову) по 11.09.2021 (кінцева дата нарахування визначена позивачем в межах строку існування заборгованості з моменту пред`явлення даного позову до повного погашення заборгованості), оскільки зобов`язання щодо сплати боргу існувало і після звернення позивача з даним позовом до фактичного виконання рішення суду в справі № 2-3980/11, тому вимога про стягання 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02.04.2018 по 11.09.2021 підлягає до задоволення.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на положення пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення зобов`язання, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

З наведених вище приписів ЦК України вбачається, що вони стосуються випадків звільнення від відповідальності у вигляді неустойки, штрафу, пені, проте у даній справі предметом спору є стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, які за своєю правовою природою носять компенсаційний характер, а не штрафний.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняють від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, з 24 лютого 2022 року, проте в даному випадку період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат закінчується 11 вересня 2021 року.

Представник відповідача помилково вважає, що позивачем нараховано 3 % річних на суму нарахованих раніше відсотків, оскільки як зазначено вище, в даному випадку вимога позивача стосується стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку із не виконанням грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 у справі № 2-3980/11 про стягнення 311057,06 грн.

Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення позивачем обставин справи та норм матеріального права, не спростовують висновків суду, які зроблені на підставі правильного застосування норм матеріального права, виходячи із встановлених судом обставин справи з урахуванням правових висновків Верховного Суду

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в межах заявленої позивачем суми та стягнення з відповідачів в його користь 100391,29 грн.

Щодо розподілу судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.06.2020, платіжного доручення № 2518 від 18.02.2021 на суму 100000,00 грн., заявки на надання юридичної допомоги № 92 від 02.02.2021, витягу з акту № 9 приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.06.2020.

Згідно з копією заявки на надання юридичної допомоги № 92 від 02.02.2021 та копією витягу з акту № 9 приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.06.2020 позивачу ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» надано такі послуги: надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку тривалість 1 год., вартість 1500грн., надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку тривалість 1 год., вартість 1500 грн., надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти тривалість 3 год., вартість 9000 грн., складання позовної заяви про стягнення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів - тривалість 4 год., вартість 8000 грн.

У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідач вказав, що вважає розмір витрат вказаних представником позивача завищеним, необґрунтованими, не підтвердженим належними доказами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Виходячи з вищевказаного, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачів на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції зменшив заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу з 20000 грн до 10000 грн, беручи до уваги, що надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку та надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку - є тотожними послугами, а надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти та складання позовної заяви про стягнення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів - послугами, які охоплюється поняттям підготовка позовної заяви.

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: