Постанова

від 09.04.2024 по справі 275/55/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/55/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 16 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/55/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. у смт. Брусилові,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1820983000:01:000:0094 площею 3,8498 га та припинити державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку.

Позов мотивував тим, що у його приватній власності знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1820983000:01:000:0094, площею 3,8498 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брусилівської селищної ради (колишньої Новоозерянської сільської ради) Житомирського району Житомирської області. При виготовленні витягу з Державного земельного кадастру було встановлено, що зазначена земельна ділянка помилково зареєстрована за іншою особою, а саме за ОСОБА_2 . Державним реєстратором йому було відмовлено у скасуванні державної реєстрації за відповідачкою та рекомендовано звернутися до суду.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, позивач просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення суд невірно визначив предмет спору, і взяв за основу прийнятого рішення законність набуття у власність відповідачем земельної ділянки, успадкованої після смерті ОСОБА_3 , хоча предметом спору було присвоєння земельній ділянці відповідача кадастрового номеру, який вже був присвоєний земельній ділянці, яка перебувала у його власності.

Так, кадастровий номер 1820983000:01:000:0094 був присвоєний його земельній ділянці 06 серпня 2007 року Брусилівським районним відділом земельних ресурсів та зазначений в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №793466.

05 грудня 2011 року кадастровий номер 1820983000:01:000:0094 був присвоєний земельний ділянці, що на даний час перебуває у власності відповідача, та зазначений в Державному акті ЯК №084327.

Присвоєння дублюючого кадастрового номера земельній ділянці не було передбачено діючим на момент видачі сторонам Державних актів законодавством та також не передбачено і нині діючим законодавством.

З врахуванням того, що кадастровий номер земельній ділянці відповідача був присвоєний набагато пізніше, саме відповідач порушила його права та повинна була усунути зазначену помилку, однак цього не зробила як до звернення до суду так і під час судового розгляду.

Прийнятим рішенням суд не тільки не усунув порушення його права на володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном, а навпаки прийшов до висновку що саме він повинен усунути порушення його законних прав, понести певні витрати на усунення порушених його прав.

Таким чином, не застосування до спірних правовідносин зазначених норм матеріального права в сукупності з порушеннями норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, послужили причиною прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, судове рішення, яке ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального прва, - залишити без змін

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Враховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню частини 2статті 247 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається із матеріалів справи відповідно до Державного акту на про власності на земельну ділянку серії ЯГ № 793466 від 06.08.2007 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,8498 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брусилівської селищної ради (колишньої Новоозерянської сільської ради) Житомирського району Житомирської області номер 1820983000:01:000:0094 (т. 1 а.с.7).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2022 номер НВ -000117602022, земельна ділянка кадастровий номер 1820983000:01:000:0094 площею 3,8498 га з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брусилівської селищної ради (колишньої Новоозерянської сільської ради) Житомирського району Житомирської області належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с.11-13).

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 320514892 від 18.01.2023 (т. 1 а.с.14).

Також встановлено, що зазначену земельну ділянку відповідачка отримала як спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи № 79/2021, дослідженої судом ( а.с.46-54).

Положення частини 4 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачають, що державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Таким чином, саме до повноважень державного кадастрового реєстратора входить здійснення присвоювання кадастрового номера земельним ділянкам.

Судом встановлено, що земельній ділянці, що була успадкована відповідачкою ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 ( остання набула права власності, як спадок на підставі державного акту від 05.12.20112 після смерті ОСОБА_4 ( т. 1 а.с.54, 69), ще при житті ОСОБА_4 було надано право на пай з земель КСП за № 90 ( т. 1 а.с.112, 75).

ОСОБА_1 також набув право на два паї з земель КСП «Прогрес», №№ НОМЕР_1 та 104 та вказане право власності на одну з яких підтверджено державним актом від 06.08.2007 ( т. 1 а.с.114, 7).

Таким чином, досліджені матеріали справи свідчать про те, що у спадкодавців позивача та у відповідачки виникло право власності нарізні земельні ділянки (паї). Вказані земельні ділянки мають різну площу, розташування та конфігурацію ( т. 1 а.с.187).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що земельні ділянки з кадастровим номером 1820983000:01:000:0094, право на яких підтверджено державним актом серії ЯГ № 793466 від 06.08.2007 за позивачем, та серії ЯК № 084327 від 05.12.2011 за спадкодавцем відповідача є фактично різними земельними ділянками,яким помилково присвоєно однакові кадастрові номери,а не однією ділянкою, на яку незаконно існують правовстановлюючі документи на двох осіб.

За приписами частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускаєтьсявиключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються неможливістю укладення договору оренди належної йому земельної ділянки у зв`язку із її помилковою реєстрацією за відповідачкою, тобто фактично, як вже встановлено судом, саме помилковим присвоєнням однакового кадастрового номеру різним земельним ділянкам, які набуті сторонами на законних підставах.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення);присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки.

Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Сторони у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок,і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму висновку про те, що позивач не позбавлений можливості внести відповідні відомості щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру у разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства. Також останній не був позбавлений можливості з метою врегулювання вказаного питання у встановленому законом порядку звернутися до відповідачки у позасудовому порядку.

Доказів вчинення таких дій ОСОБА_1 не надано, сам він цього не заперечував і такі докази не встановлені судом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 10 квітня 2024 року.