Постанова

від 10.04.2024 по справі 535/1963/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1963/22 Номер провадження 22-ц/814/1516/24Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сідько Світлани Іванівни

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2023 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ«Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про зобов`язання списати з особового рахунку заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

02.11.2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 124,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу, з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, зокрема, надання підписаної заяви приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. З 01.01.2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ як товар та оплату за послугу з його розподілу. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об`єктом за попередній газовий рік. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Станом на 01.10.2022 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 8 124,45 грн. АТ «ОГС «Полтавагаз» виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а відповідач ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу, тому позивач вважає, що його права порушені і є такими, що підлягають захисту в судовому порядку.

23.11.2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сідько С.І. подала до суду в інтересах відповідача зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про відмову у задоволенні позову позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 8 124,45 грн. та про зобов`язання списати з особового рахунку ОСОБА_1 по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у сумі 8 124,45 грн. за оплату послуг з розподілу природного газу (а.с. 29-56).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що первісна позовна заява АТ «ОГС «Полтавагаз» не підлягає задоволенню, оскільки первісним позивачем не додано жодного договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, які б підтверджували наявність між ОСОБА_1 та АТ «ОГС «Полтавагаз» договірних правовідносин, за якими пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; а також позивачем не надано будь-яких, у тому числі, розрахункових документів, в якості належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання і отримання послуг з розподілу природного газу; відсутні чіткі розрахунки щомісячних нарахувань заборгованості за розподіл природного газу; відповідач вважає картку заборгованості неналежним і не допустимим доказом, так як враховуючи Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, постанови КМУ №296 від 26.04.2017 року, АТ «Полтавагаз» щомісячно отримує від постачальника природного газу свою частку від коштів, сплачених українським народом за транспортування та розподіл природного газу, яку він сплатив роздрібній ціні за показниками лічильників газу; на думку відповідача припущення про укладання з ОСОБА_1 договору про розподіл газу шляхом споживання природного газу вводить в оману суд, так як АТ «ОГС «Полтавагаз» ніякого законодавчо-встановленого договірного відношення до постачання природного газу не має; споживання природного газу, на яке посилається позивач у позовній заяві про стягнення заборгованості за розподіл природного газу як на доказ існуючих договірних взаємовідносин між ним й відповідачем, стосується виключно постачальника, тобто ТОВ «Полтавагаззбут»; фактом згоди споживача про приєднання до Типового договору постачання (договору приєднання) і є споживання природного газу. ОСОБА_1 свої зобов`язання по оплаті послуг на постачання природного газу виконує належним чином, будь-яка заборгованість відсутня. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу за попереднім розрахунком становить 10 000,00 грн. й витрати у майбутньому пов`язані з залученням експерта та проведення експертизи, транспортні витрати.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2023 року первісний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2020 року по 30.09.2022 року в розмірі 8 124,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про зобов`язання списати з особового рахунку ОСОБА_1 по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу в сумі 8124,45 грн. - відмовлено повністю.

Судові витрати ОСОБА_1 , понесені ним під час розгляду справи №535/1963/22 за первісним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про зобов`язання списати з особового рахунку заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу - покладено на ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо надання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу до будинку відповідача ОСОБА_1 , а останній прийняв ці послуги, користуючись природним газом. Обов`язкова наявність двосторонньої підписаної угоди між надавачем та споживачем послуг законом не передбачена. На час подачі позову до суду та на час розгляду справи по суті наявна заборгованість за 01.03.2020 року по 30.09.2022 року у розмірі 8 124,45 грн. не погашена. У зустрічному позові представника відповідача - адвоката Сідько С.І. не вказано, які умови і підстави для визнання оспорюваних умов Типового договору розподілу природного газу, є несправедливими згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та порушують права ОСОБА_1 ; посилання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 року у справі №826/1413/17 про визнання Кодексу газорозподільних систем незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, помилкове, оскільки вказаним рішенням визнається незаконним частина слів «…або загальнобудинковим», які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем; також доводи представника ОСОБА_1 про отриманням АТ «ОГС «Полтавагаз» від постачальника природного газу частину коштів за транспортування і розподіл природного газу є помилковим, оскільки представник посилається на Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, який втратив чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2793 від 12.11.2015 року, тому у задоволенні зустрічних вимог позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сідько С.І. просить рішення суду першої інстанції з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права - скасувати в частині задоволення позову АТ «Полтавагаз» та ухвалити нове рішення, яким у його задоволенні відмовити.

Апеляційна скаргамотивована тим,що посилаючись на положення п.4 глави 1 розділу І, п.п.3,4,7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ заперечується факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання, яка не є належним та допустимим доказом, а сам Кодекс ГРМ не є нормативним актом. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що ніхто з працівників АТ «Полтавагаз» не зверталися до ОСОБА_1 з пропозицією підписати договір розподілу природного газу, не погоджували умови оплати послуг з розподілу природного газу, не повідомляли про порядок та умови надання таких послуг, що ставить під сумнів справжність підпису ОСОБА_1 на заяві-приєднання до умов договору розподілу природного газу. Наголошує на відсутності у справі договору, укладеного у письмовій, у тому числі, електронній формі, та повідомляє, що ОСОБА_1 не отримував від позивача повідомлень про наявність заборгованості, а її розмір вважає не підтвердженим належними доказами, якими не може бути картка абонента. Вважає, що суд першої інстанції був упередженим та необ`єктивним при ухваленні оскаржуваного рішення, надавши перевагу доводам позивача, монополістам на ринку природного газу та не врахував надані докази, а також заперечення факту укладеного договору, обов`язковість якого визначена ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вважає вимоги первісного позову нікчемними з підстав їх невідповідності вимогам ч.4 ст.42 Конституції України, ст.ст.3, 6, 203, 208, 626- 628 ЦК України, ст.ст. 4, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; умови договору несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а підприємницьку діяльність АТ «Полтавагаз» - нечесною та агресивною. Просить врахувати положення Резолюції №39/248 Генеральної Асамблеї ООН щодо керівних принципів для захисту інтересів споживачів, які знаходяться в нерівному становищі та є слабшою стороною договору; рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011 щодо дії принципу свободи договору; практику Верховного Суду, сформовану у справі №6-110цс12 від 10.10.2012 року, якою визначено обов`язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору та, який у спірних правовідносинах не укладався, а також рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 року у справі №826/1413/17, яким Кодекс газорозподільних систем, затверджений НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Вважає припущеннями доводи позивача щодо укладення такого договору та наполягає на відсутності заборгованості з газопостачання, які оплачувалися ОСОБА_1 вчасно у відповідності до показань лічильника.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановленихсудом першоїінстанції обставин вбачається, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Полтавагаз» №778 від 15.06.2017 року, видано ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (код ЄДРПОУ 03351912) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Горішні Плавні, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського, Кременчуцького районів та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз».

Згідно з п. 1.1., п. 1.1.5. Статуту АТ «ОГС «Полтавагаз», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз».

Таким чином, АТ «ОГС «Полтавагаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу в межах вищевказаної ліцензійної території, зокрема і на території смт. Котельва Полтавського (Котелевського) району Полтавської області.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію заяви-приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 02.08.2016 року, де вказано, що споживач ознайомився з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, на офіційному сайті НКРЕКП, сайті ПАТ «Полтавагаз» в мережі інтернет за адресою http: poltavagaz.com.ua та в друкованому виданні Всеукраїнська громадсько-політична газета «Зоря Полтавщини» в редакції від 25.12.2015 року, дані споживача за договором: персональний ЕІС-код, як суб`єкта ринку природного газу 56ХМ26К07004381А, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 46,4 м. кв., кількість зареєстрованих осіб 3 (далі - заява-приєднання) (а.с. 9); копію Типового договору розподілу природного газу (а.с. 10-13); картку абонента ОСОБА_1 , о/р: НОМЕР_1 , код ЕІС: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , з зазначенням періоду з січня 2020 року по вересень 2022 року кін. сальдо на загальну суму 8 124,45 грн. (а.с. 14); довідки фактичного споживання природного газу з січня 2020 року по вересень 2022 року абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ) (а.с. 15); розрахунком місячної вартості послуги розподілу природного газу з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 165,81 грн. (1,14 грн. * 145,45), з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року в розмірі 190,25 грн. (1,308 грн. * 145,45), з 01.01.2021 року по 01.02.2021 року в розмірі 325,00 грн. (2,316 * 140,33), з 01.02.2021 по 31.12.2021 року в розмірі 299,75 грн. (2,136 грн. *140,33), з 01.01.2022 року в розмірі 299,73 грн. (2,112 грн. *141,92) (а.с. 4).

На підтвердження факту приєднання до умов Договору позивачем надана заява-приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) (а.с. 9).

Крім того, пунктом 1.3 Договору передбачено декілька незалежних одне від одної обставин, за наявності однієї із яких вважається, що споживач приєднався до умов договору.

Позивачем надана довідка споживання природного газу з 2018 року по 2019 року, з 2019 року по 2020 року, з 2020 року по 2021 року та січень 2022 року абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ). Також відповідачем здійснено оплату за надані послуги з розподілу природного газу в лютому 2020 року на суму 331,70 грн.

У зустрічній позивній заяві представник ОСОБА_1 вказує, що він є споживачем природного газу та не висловлювали жодних заперечень щодо об`єму споживання природного газу.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 приєднався до умов Договору, отримував послуги з розподілу природного газу. Доказу про розірвання договору розподілу природного газу до суду відповідач не надав.

Пунктом 5.2 Договору, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Також умовами Договору, передбачено обов`язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, які передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (пункти 7.4, 8.1 Договору).

Отже, за цим Договором відповідач зобов`язаний виконувати його умови, та нести передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов`язків (розділ VIII Договору).

З 01 січня 2020 року на виконання постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року №2080, якою затверджено зміни до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498, відбулося розділення плати за природний газ.

Відповідно до п. 1, п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року №3037, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: 1) на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,14 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ); 2) з 01 липня 2020 року: тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 1,308 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 січня 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,316 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Згідно з постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 (з внесеними змінами від 30.01.2021 року №129), встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 лютого 2021 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,136 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕКП №2764 від 22.12.2021 року, встановлено АТ «ОГС «Полтавагаз»: з 01 січня 2022 року тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 2,112 грн. за 1 м3 на місяць (з урахування ПДВ).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що вказаний в позовній заяві, довідки фактичного споживання природного газу абонентом ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_1 ) та картки абонента ОСОБА_1 - за газовий рік з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року ОСОБА_1 було спожито 1745,35 м.куб. природного газу, 1/12 від 1745,35 м. куб становить 145,45 м.куб, 145,45 м. куб * 1,14 грн. за 1 м.куб на місяць = 165,81 грн. в місяць (січень-червень 2020 р.), 145,45 м.куб * 1,308 грн. за 1 м.куб на місяць = 190,25 грн. в місяць (липень-грудень 2020 р.). - за газовий рік з 01.10.2019 року по 30.09.2020 року ОСОБА_1 було спожито 1684 м.куб. природного газу, 1/12 від 1684 м.куб становить 140,33 м.куб., 140,33 м.куб * 2,316 грн. за 1 м.куб на місяць = 325,00 грн. (січень 2021 р.), 140,33 м.куб * 2,136 грн. за 1 м.куб на місяць = 299,75 грн. (лютий грудень 2021 р.). - за газовий рік з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року ОСОБА_1 було спожито 1703 м.куб. природного газу, 1/12 від 1703 м.куб становить 141,92 м.куб., 141,92 м.куб * 2,112 грн. за 1 м.куб на місяць = 299,73 грн. (січень вересень 2022 р.).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2020 року по 30.09.2022 року становить 8 124,45 грн.

При цьому, суд першої інстанції визнав, що належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження оплати послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2020 року по 30.09.2022 року ОСОБА_1 не надав.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність та допустимість, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ОГС «Полтавагаз» підлягають задоволеню повністю.

Водночас, судом першої інстанції визнано, що у зустрічному позові представника відповідача - адвоката Сідько С.І. не вказано, які умови і підстави для визнання оспорюваних умов Типового договору розподілу природного газу, є несправедливими згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та порушує права ОСОБА_1 ; посилання на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 року у справі №826/1413/17 про визнання Кодексу газорозподільних систем незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, помилкове, оскільки вказаним рішенням визнається незаконним частина слів «… або загальнобудинковим», які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем; також доводи представника ОСОБА_1 про отриманням АТ «ОГС «Полтавагаз» від постачальника природного газу частину коштів за транспортування і розподіл природного газу є помилковим, оскільки представник посилається на Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, який втратив чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2793 від 12.11.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом первісного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтавагаз» заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2020 року по 30.09.2022 року в розмірі 8 124,45 грн.

Предметом зустрічногопозову є зобов`язати АТ «Полтавагаз» списати з особового рахунку ОСОБА_1 по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у сумі 8 124,45 грн. за оплату послуг з розподілу природного газу.

Предметом апеляційного перегляду, виходячи з доводів апеляційної скарги, є законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову АТ «Полтавагаз» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2020 року по 30.09.2022 року у розмірі 8124,45 грн.

Розглядаючи спір за первісним позовом, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу надання послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу» та ЦК України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Згідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг згідно п.1 ч.2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

За правилами частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За результатами розгляду справи в апеляційного порядку, колегія суддів вважає привальним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , підписавши 02.08.2016 року заяву-приєднання, висловив свою згоду на приєднався до умов публічного договору розподілу природного газу.

Заперечення відповідача щодо існування договірних зобов`язань, які з ним позивачем не погоджувалися, та можливу підробку його підпису в заяві-приєднання, колегія суддів відхиляє, оскільки такі заперечення фактично зводяться до його суб`єктивного розуміння природи договору приєднання, який є публічним, як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Крім того, колегія суддів враховує, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Разом із цим, забезпечення наведених прав споживачів кореспондується із положеннями абз.4,5 п.5 гл.3 розділу VІ Кодексу ГРС, яким визначено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Згідно доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідачем визнається, що він є споживачем послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та сплачує за споживання природного газу відповідно до показників лічильника газу, отже, як їх отримувач має обов`язок сплатити їх вартість. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 року у справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 року у справі №642/2858/16, за змістом яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем ОСОБА_1 не виконано та не надано доказів, що він звертався із письмовою заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу, відтак, послуги з розподілу природного газу він отримував та має сплатити їх вартість згідно розрахунку, який ним не спростований.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не довів належними доказами розмір заборгованості, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість обрахована позивачем у відповідності до вимог Кодексу ГРС та укладеного договору з наведенням розрахунку, які споживач має сплатити відповідно до п.6.6. договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, що підтверджується карткою абонента та відомостями про фактичне споживання.

Процесуальним обов`язком відповідача є спростування отримання ним таких послуг, а також надати докази належності виконання зобов`язання, навівши власний розрахунок вартості отриманих послуг. Відповідний процесуальний обов`язком відповідачем не виконано, а отже за правилами ч.4 ст.12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням таких процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011 щодо свободи договору, то такі доводи на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки не спростовують наявність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення публічного договору приєднання та не спростовують факт споживання таких послуг.

Доводи апеляційної скарги щодо упередженості та необ`єктивності суду при постановленні оскаржуваного рішення, то ці доводи є безпідставними, оскільки доказів на підтвердження відповідачем суду апеляційної інстанції не надано, як і не доведено, що підприємницька діяльність АТ «Полтавагаз» є нечесною, а його поведінка агресивною. Такі доводи апеляційної скарги є загальним цитуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» без зазначення, які саме права позивача порушені та у чому це полягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішеннясуду - без змін, оскільки доводиапеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 України,Полтавський апеляційний суду складі колегії суддівсудової палатиз розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаСідько СвітланиІванівни - залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов