Постанова

від 10.04.2024 по справі 699/741/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/630/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №699/741/23 Категорія: 305010000 Гусарова В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.01.2024 (повний текст складено 23.01.2024, суддя в суді першої інстанції Гусарова В.В.) у цивільній справі за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимогщодо предмета спору, КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

в с т а н о в и в :

у липні 2023 року заступник керівника окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області 12315,62 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_1 , мотивуючи про наявність відповідних обов`язків в особи, що вчинила кримінальне правопорушення, внаслідок якого держава понесла витрати на лікування стаціонарного хворого.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.01.2024 позов у справі задоволено. Суд виходив з того, що відповідач, вчинивши кримінальне правопорушення внаслідок якого держава зазнала матеріальних збитків у виді витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, зобов`язаний їх відшкодувати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 22.02.2024 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити без задоволення позовні вимоги у справі. Скаржник вказує на те, що судом відкрито провадження у справі попри несплату позивачем судового збору. Відповідача за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України засуджено не було, адже ухвалою суду від 21.02.2023 його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження у справі було закрито. Отже відповідача за вчинення кримінального правопорушення засуджено не було. Потерпілий за медичною допомогою звертався через тривалий проміжок часу після бійки з відповідачем, отже не довів, що його лікування пов`язане з діями відповідача. Суд врахував копії висновків експертів щодо ушкоджень потерпілого, що є неправомірним. Суд не врахував, що з вимогами про відшкодування витрат місцевого бюджету має комунальний лікувальний заклад, адже відповідні кошти відносяться до місцевого бюджету. Прокурор не довів, що Національна служба здоров`я України не може самостійно звертатися з відповідними позовними вимогами про відшкодування шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив апеляційну скаргу відхилити, вважає її доводи такими, що не заслуговують на увагу суду, відповідно, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 12315,62 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 21.02.2023 у справі №699/874/22 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.ст. 106, 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, закрито.

Судом у зазначеній ухвалі встановлено, що ОСОБА_1 органами досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 12.02.2021 близько 23 год. 40 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , біля приміщення магазину «Смак», на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_2 обома руками за ноги та перекинув його на бетонну площадку, де останній упав на лівий бік та в момент підйому ОСОБА_2 із бетонної площадки, перебуваючи позаду нього, наніс останньому близько шести ударів кулаками рук в область потиличної частини голови, а також його тулуба із лівої та правої сторони, в результаті чого, відповідно до висновку експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №05-11-01/11 від 22.02.2022, спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді синців грудної клітки не спричинили короткочасного розладу здоров`я і по цій ознаці відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження набрала законної сили 28.02.2023.

За приписами ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її постановлено в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, у даному випадку є доведеним вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а саме нанесенні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Так у результаті отриманих по вині ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 за даними висновку експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» №05-11-01/11 від 22.02.2022 та медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за №586, перебував на лікуванні у КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради за період з 06.03.2021 по 29.03.2021.

Як вбачається з листа КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» за №05-34/342 від 24.03.2023 та довідки розрахунку, хворий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному секторі КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» з 06.03.2021 по 29.03.2021, а саме 23 ліжко-днів. Діагноз: струс головного мозку, відновний період 12.02.2021, у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, церебрастенічного синдрому, розсіяної органічної неврологічної симптоматики.

Розрахунок на відшкодування витрат за лікування проведено відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 за стаціонарне лікування за фактичні витрати, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених хворим, що складають 12 315,62 грн., що скаржником по суті не спростовується та не заперечується.

Крім того, Національна служба здоров`я України, як уповноважений орган на виконання функцій держави, якою здійснювалося фінансування видатків лікарні за рахунок програми медичних гарантій, оплатила як замовник медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 6 121,27 грн., на підставі укладеного між НСЗУ та КНП у 2021 році договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Тобто 6 121,27 грн. мають бути відшкодовані НСЗУ, а 6194,35 грн. (12 315,62 - 6 121,27) безпосередньо лікувальному закладу.

Зважаючи на відсутність дій по відшкодуванню понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення з боку органу місцевого самоврядування, що фінансує комунальний лікувальний заклад, та Національної служби здоров`я України, заступник керівника окружної прокуратури звернувся до суду з відповідними вимогами до особи, що їх спричинила.

Враховуючи положення статті 1191 ЦК України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому органами уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування у даних спірних правовідносинах є Корсунь-Шевченківська міська рада, яка заходів для відшкодування шкоди не вживала.

Також Національна служба здоров`я України, як уповноважений орган на виконання функцій держави, якою здійснювалося часткове фінансування видатків лікарні за рахунок програми медичних гарантій не здійснювала заходів щодо відшкодування завданої бюджету матеріальної шкоди.

Зокрема, Смілянська окружна прокуратура листом за №52/3-2531вих-23 від 21.04.2023 повідомила Національну службу здоров`я України, в якому зазначалось про вчинене кримінальне правопорушення та завдані збитки, та вжиті заходи щодо стягнення коштів.

НСЗУ листом за №16449/2-16-23 від 09.05.2023 повідомили, що послуги КНП «Корсунь-Шевченеківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НЗСУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету та не заперечують щодо звернення прокуратури із даним позовом до суду, що свідчить про неналежне виконання покладених на них законом обов`язків по управлінню закладом охорони здоров`я.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Розрахунок на відшкодування витрат за лікування проведено відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ №545 від 16.07.1993 за стаціонарне лікування за фактичні витрати, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених хворим.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку ним передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно з п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

За обставин цієї справи розрахунок витрат на лікування потерпілого проведено відповідно до зазначено порядку та скаржником не спростовується, отже в силу приписів ст. ст. 1206 ЦК України відповідні витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення мають відшкодовуватися, особою, що вчинила таке правопорушення, отже судом першої інстанції позовні вимоги вирішено вірно.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що судом відкрито провадження у справі попри несплату позивачем судового збору, адже остаточне вирішення питання про судові витрати у справі здійснюється при вирішення спору по суті на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, отже у разі несплати судового збору при подачі позовної заяви такий недолік може бути усунуто шляхом стягнення відповідної суми зі сторони щодо якої задоволено позовні вимоги.

Слід оцінити критично посилання скаржника у справі про те, що відповідача за вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України засуджено не було, оскільки за змістом ч.6 ст.82 ЦПК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, як у даному випадку, свідчить про вчинення особою відповідного правопорушення та є нереабілітуючою обставиною стосовно наслідків інкримінованого діяння.

Не можна погодитися з доводами скаржника про те, що потерпілий за медичною допомогою звертався через тривалий проміжок часу після бійки з відповідачем, отже не довів, що його лікування пов`язане з діями відповідача, адже з листа КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» за №05-34/342 від 24.03.2023 вбачається, що лікування потерпілого здійснювалося через наслідки струсу головного мозку 12.02.2021 як відновний період у вигляді стійкого цефалгічного синдрому, церебрастенічного синдрому, розсіяної органічної неврологічної симптоматики.

Не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що суд врахував копії висновків експертів щодо ушкоджень потерпілого, адже обставин, які б викликали об`єктивні сумніви щодо якості вказаних висновків матеріали справи не містять. Крім того, у порядку ч.6 ст.95 ЦПК України сторони справи не порушували питання про дослідження оригіналів відповідних документів. Таким чином засвідчені підписом прокурора копії висновків експертів, що наявні у матеріалах справи, як письмові докази у справі мали оцінюватися судом разом із іншими доказами при вирішенні спору по суті.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника про те, що з вимогами про відшкодування витрат місцевого бюджету має звертатися комунальний лікувальний заклад, адже відповідні кошти відносяться до місцевого бюджету, та про те, що прокурор не довів, що Національна служба здоров`я України не може самостійно звертатися з відповідними позовними вимогами про відшкодування шкоди, оскільки за обставин цієї справи прокурор до подання позову звертався у поярку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» до позивачів, які повідомили, що заходів для відшкодування відповідної шкоди самостійно не вживали, що й обумовило звернення з цим позовом до суду саме прокурора.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що згідно положень частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно п.1 ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Однак у оскаржуваному в цій справі рішенні суд першої інстанції не вказав, які саме фактичні обставини були встановлені судом, а зазначив лише про те, які обставини стверджуються стороною позивача, що є порушенням вищевказаних приписів ст. ст. 264, 265 ЦПК України.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, суд не врахував, що за подання позову юридичною особою, як у даному випадку, судовий збір справляється у розмірі 1 % від ціни позову, але не нижче 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»), отже з відповідача до державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції слід стягнути 2684,00 грн. судового збору.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.01.2024 у даній справі слід змінити у зв`язку з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 264, 265 ЦПК України), привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту даної постанови апеляційного суду, та змінити в частині визначення суми судового збору, що стягується з відповідача до державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції, визначивши її в сумі 2684,00 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника за апеляційний перегляд справи йому не відшкодовуються, оскільки рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог змін не зазнало.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.01.2024 у даній цивільній справі змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту даної постанови апеляційного суду, та змінити в частині визначення суми судового збору, що стягується з відповідача до державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції, визначивши її в сумі 2684,00 грн.

У решті рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.01.2024 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.04.2024.

Суддя-доповідач

Судді