Постанова

від 10.04.2024 по справі 705/3697/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/717/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/3697/23 Категорія: 351000000 Піньковський Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 (повний текст складено 14.02.2024, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

у липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису № 110800, вчиненого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи про те, що 18.06.2020 між позивачем та ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» було укладено кредитний договір №660096444, за умовами якого позичальнику надано кредит.

Правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором 05/0820-01 від 05.08.2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», до якого і подається вказаний позов.

З веб-сайту «Автоматизована система виконавчого провадження позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо позивача, в зв`язку з виконанням виконавчого провадження №66169076.

Приватним виконавцем на запит адвоката позивача надано відповідь про те, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса. Так 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис №110800 про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №660096444 від 18.06.2020 в розмірі 11185,50 грн.

На підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.

Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушеннями норм законодавства у зв`язку з чим він підлягає скасуванню, адже на момент його вчинення законом не було передбачено права нотаріуса виконувати відповідні дії щодо зобов`язань за кредитними договорами.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 позовні вимоги у справі задоволено з підстав того, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису №110800 від 20.11.2020 не отримав від стягувача документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, та не врахував, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі (як у цій справі), вже нечинні.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 13.03.2024 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на те, що кредитна заборгованість позивача у даній справі є безспірною. Позивач отримав за договорами факторингу право вимоги до позичальника по відповідному кредитному договору, яким є позивач. Відповідний кредитний договір є чинним, отже нотаріус на його виконання мав право вчиняти виконавчий напис. Стягувач подав нотаріусу повний пакет документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, що позивачем не спростовано. Витрати позивача на правничу допомогу в сумі 8118 грн., які стягнуто судом, не підтверджуються наданими доказами та не відповідають складності справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, вважає її доводи такими, що не заслуговують на увагу суду, відповідно, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

За правилами ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису на суму 11185,50грн.За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис на підставі ст.ст.87-91 ЗУ «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку та на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, що зареєстрований в реєстрі за №110800, про стягнення з позивача ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 11185,50 гривень.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №66169076 від 21.07.2021 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості в розмірі 11185,50 гривень та виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 1118,55 грн.

Відповідно до постанови ВП №66169076 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.08.2021 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 в ДП «Бджільнянський спиртовий завод», 23840, Вінницька область, Теплицький район, село Бджільна, вул. Заводська, 53, в розмірі 12604,05 грн.

Відповідно до постанови ВП №66169076 про арешт коштів боржника від 22.06.2023 накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми звернення стягнення 12804,05 грн.

Позивач зазначає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає до виконання, оскільки правочин за яким виникла заборгованість, що стягується за виконавчим написом, не відноситься до категорії тих, що передбачають видачу нотаріусами виконавчих написів.

Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію.

Відповідно дост.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою КМУвід 29.06.1999№1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно п.2 Переліку (із змінами внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами згідно умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 ЗУ «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню у правовідносинах з 22.02.2017.

Аналогічна правова позиція висловлена 19.10.2022 Верховним Судом у справі №278/2416/21.

Далі, ст.50 ЗУ «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 ЗУ «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Це право існує, поки суд не встановить зворотного.Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 ЗУ «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Частиною 4 статті 263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові від 13.10.2021 у справі №554/6777/17-ц ВС зазначив, що чинне законодавство не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису №110800 від 20.11.2020 не отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, та не врахував, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі (без нотаріального посвідчення) вже нечинні, у зв`язку з чим мав відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису згідно ЗУ «Про нотаріат», оскільки пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким кредитний договір № 594913085 від 24.08.2020, укладений між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»» та ОСОБА_1 не являється.

Отже позовні вимоги у справі є такими, що підлягають до задоволення.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що кредитна заборгованість позивача у даній справі є безспірною, такою, що ґрунтується на приписах чинного кредитного договору, а право вимоги щодо неї належить позивачу у справі, адже спеціальним нормативно-правовим актом регламентовано особливий порядок видачі виконавчих написів за кредитними договорами, які мають бути посвідчені нотаріально, що за обставин цієї справи не мало місця.

Апеляційний суд також не погоджується з посиланнями скаржника на те, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 8118 грн., які стягнуто судом, не підтверджуються наданими доказами та не відповідають складності справи, адже відповідний розмір витрат підтверджується наявними у справі матеріалами - актом від 27.06.2023 про надані послуги АБ «Юрконсалт» Генадія Працевитого» на суму 7000 гривень та рахунком від 27.06.2023 про їх оплату позивачем; актом від 27.06.2023 про надані послуги АБ «Юрконсалт» Генадія Працевитого» на суму 1118,55 гривень та рахунком від 27.06.2023 про їх оплату позивачем.

При цьому обсяг наданих адвокатом позивача послуг у сфері правничої допомоги та складність даної справи виправдовують вказаний вище розмір оплати роботи адвоката.

Інших доводів, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, апеляційні скарга не містить.

Одночасно, апеляційний суд погоджується з твердженнями скаржника про те, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 8118 грн., які стягнуто судом, зокрема, не відповідають складності справи.

Так ч.2 ст.137 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, щорозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів усправі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Далі, положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За обставин цієї справи предметом спору є вимоги з ціною позову 11 185,50 грн. в силу чого справа відноситься до категорії малозначних та розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, відтак, сума витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 8118,00 грн. не буде співмірною зі складністю справи та не відображатиме належним чином її значення для сторін.

З урахуванням вищенаведеного, за положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції 3000,00 грн.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 у даній справі належить змінити в частині вирішення питання про компенсацію судових витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача піддягає 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відтак, подана відповідачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 у даній цивільній справі змінити в частині вирішення питання про компенсацію судових витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача піддягає 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.02.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.04.2024.

Суддя-доповідач

Судді