Ухвала

від 11.04.2024 по справі 932/3110/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/3110/24

Провадження №2-о/932/87/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження у справі

11 квітня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Овчиннікова О.С., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити той факт, що він, за відсутності інших осіб, є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , яка мешкає у АДРЕСА_1 , яка за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Подану заяву мотивує тим, що він проживає разом та здійснює постійний догляд та утримання бабусі своєї колишньої дружини, яка виїхала за кордон, ОСОБА_2 , оскільки остання належить до вразливих груп населення, перебуває у складних життєвих обставинах та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Оскільки інші близькі родичі не мають можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а тому саме ОСОБА_1 здійснює догляд за останньою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту постійного догляду за ОСОБА_2 необхідне заявнику для можливості офіційного підтвердження такого догляду у державних органах. Від встановлення факту здійснення заявником постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених Законом України від 19.06.2003 року №966-ІV «Про соціальні послуги», Законом України від 21.10.1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету України від 29.04.2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Вивчивши матеріали заяви, вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31.03.1995 № 5 „Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У п. 2 цієї постанови містяться роз`яснення про те, що суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В той же час, встановлення факту про який просить заявник у своїй заяві нормами статті 315 ЦПК України не передбачено.

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Відповідно до п.п. 10, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

Пунктом 3 ч. 6 ст. 13 вищезгаданого Закону встановлено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

А відповідно до ч. 6 ст. 15 цього закону, формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг. Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений Постановою КМ України від 27 січня 2021 року № 99.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Крім того, в силу ч. 1 - 4 ст.21 ЗУ «Про соціальні послуги» рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої ст. 11 цього Закону.

Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Водночас, слід звернути увагу на те, що факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам, хворим та особам похилого віку, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

Таким чином, саме нормами Закону України «Про соціальні послуги» врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі і у відповідності до статті 13 цього Закону надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Із системного аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить заявник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, сформульовано висновок про те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відтак, порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, а саме - нормами Закону України «Про соціальні послуги», у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, встановлення факту того, що заявник за відсутності інших осіб, є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за особою, яка за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки надання соціальної послуги у виді постійного догляду за особою підтверджується в позасудовому порядку, встановленому чинним законодавством, і оформлюється рішенням відповідного органу, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Овчиннікова