Рішення

від 05.02.2024 по справі 201/9206/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9206/23

Провадження № 2/201/431/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2024 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «ФК «Уно Капітал» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів (а.с. 1-8).

Ухвалою судді від 14.08.2023р. відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 27).

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 25.05.2021р. приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуКиївської областіОстапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 59087 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Уно Капітал» заборгованості у розмірі 5822,97 грн., без перевірки вимог стягувача, за відсутності доказів наявності заборгованості, доказів підтвердження правонаступництва.

Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений нотаріусом з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999р. № 1172.

На підставі викладеного, просила позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти за виконавчим написом.

Відповідачеві була судом направлена ухвала про відкриття провадження із пропозицією надати відзив на позовну заяву і яка ним отримана (а.с. 30).

Проте відповідач правом на надання відзиву не скористався. Треті особи, яким також бла направлена ухвала про відкриття провадження і запропоновано подати пояснення щодо позову і щодо відзиву протягом десяти днів з дня їх отримання, правом на надання пояснень також не скористалися.

Судом повторно 08.01.2024 направлена ухвала про відкриття провадження із пропозицією надати відзив на позовну заяву, однак відповідач правом на надання відзиву не скористався (а.с. 33).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Вирішуючи справу, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 25.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 59087 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Уно Капітал» заборгованості за період з 30.12.2020р. по 20.05.2021р. включно, суму у розмірі 5129,90 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 93,07 грн. - відсотки за користування кредитом. Право вимоги заборгованості відступлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на підставі договору факторингу № 1-30/12 від 30.12.2020, якому AT «ОТП Банк» відступлено на підставі договору факторингу 12/07/19 від 12.07.2019 вимоги за кредитним договором № 2004096431 від 22.10.2013, укладеного між AT «ОТП БАНК» та ОСОБА_1

22.09.2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозом О.М. відкрите виконавче провадження № 66918362 щодо виконання вказаного виконавчого напису (а.с. 15).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1 вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постановіВерховного Суду(справа№ 310/9293/15цвід 23.01.2018р.) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, не надано доказів того, що кредитний договір № 2004096431 від 22.10.2013, укладений між AT «ОТП Банк» і ОСОБА_1 у нотаріальній формі.

Не посвідчений нотаріально кредитний договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З таких обставин, позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

У межах виконавчого провадження з ОСОБА_1 стягнуто 3674,73грн.на користьстягувача, що підтверджується листом приватного виконавця Сивокозова О.М. від 28.07.2023р. № 4339 (а.с. 24).

За змістом ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми 1212 ЦК України, викладених у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи: в» відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Враховуючи, що судом під час розгляду справи, на підставі наданих суду доказів, встановлено, що підставою отримання ТОВ «ФК «Уно Капітал» в межах виконавчого провадження № 66918362 суми у розмірі 3674,73грн. було стягнення з позивача у примусовому порядку заборгованості, на підставі оспорюваного виконавчого напису, який рішенням суду визнається таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.

Решта суми є витратами виконавчого провадження та отриманою основною винагородою приватного виконавця, а тому не підлягають стягненню на користь позивача із ТОВ «ФК «Уно Капітал».

З таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Уно Капітал» безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню частково.

Позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19.10.2022р. у справі № 743/1481/21, провадження № 61-7362св22.

Оскільки при поданні позову позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60грн. (за позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» (треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 59087 від 25.05.2021р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» заборгованості у розмірі 5129,90 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 93,07 грн. - відсотки за користування кредитом.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» (ЄДРПОУ 39669296) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 3674,73 грн., стягнуті в межах виконавчого провадження № 66918362.

У задоволеннііншої частинипозовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Уно Капітал»(ЄДРПОУ39669296)на користьдержави судовийзбір урозмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Наумова