Рішення

від 11.04.2024 по справі 185/149/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/149/24

Провадження № 2/185/1536/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що він більше 25 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК йому первинно, а потім і безстроково, встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворювання, з визначенням з 15.12.2021 року третьої групи інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 255000,00 грн, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я.

Позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головіна В.О. від 10 січня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача не визнає позовні вимоги представника позивача та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У порядку ст. 179 ЦПК України, позивачем подано відповідь на відзив, де викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, з підтриманням своїх позовних вимог.

Відповідно до розпорядження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 222 від 04.04.2024 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 185/149/24, яка перебувала у провадженні судді Головіна В.О., відповідно до зборів суддів № 7 від 01.04.2024 року, у зв`язку з довготривалим перебуванням судді Головіна В.О. на лікарняному, та за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Бондаренко В.М.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року прийнято суддею Бондаренко В.М. до свого провадження справу № 185/149/24, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Заяви таклопотання відповідача

Як вбачається з відзиву представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Зігун В.Ю., остання просить суд зобов`язати позивача подати заяву свідка по суті поставлених питань у відзиві та допитати позивача в якості свідка.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про витребування додаткових доказів по справі (акти первинно-повторних оглядів позивача на засіданнях МСЕК, Індивідуальної програми реабілітації за 2018, 2022 роки та інші докази), які на її думку, необхідні для правильного вирішення спору, а також заявлено клопотання про обов`язкову участь позивача при розгляді даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, а також вищезазначені клопотання представника відповідача, суд приходить до наступного.

Статтею 93ЦПК України передбачено письмове опитування учасників справи як свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи,якому поставленопитання позивачем,зобов`язаний надативичерпну відповідьокремо накожне питанняпо суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді назапитання подаютьсядо судуучасником справи-фізичною особою,керівником абоіншою посадовоюособою юридичноїособи уформі заявисвідка непізніш якза п`ятьднів допідготовчого засідання,а усправі,що розглядаєтьсяв порядкуспрощеного провадження,-до першогосудового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Позиція позивача по справі детально викладена ним у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис обставин по справі, негативних змін у житті позивача, спричинених професійним захворюванням.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченимиЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме,роботу позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах,складення відповідачем акту за формою П-4 розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача, встановлення позивачу висновком МСЕК, як первинно, так і безстроково, 3 групи інвалідності, стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.

Як визначено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, факт встановлення позивачу стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Тому, суд не вважає за необхідне, а також не знаходить достатніх підстав для задоволення вищезазначених клопотань.

Позиція відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав:

- відсутність вини відповідача, як складової для відшкодування моральної шкоди, тоді, як відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не встановлена протиправність дій відповідача;

- позивач не довів належними та допустимими доказами спричинену йому моральну шкоду, такими, як висновком судово-психологічної експертизи, показами свідків тощо;

- позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди, яку він бажає стягнути з відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно із записами у трудовій книжці та даних акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 25 років 5 місяців.

26 липня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з посади підземного прохідника 5 розряду з повним робочим днем в шахті ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2ст.40 КЗпП України).

04 жовтня 2018 року Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.С. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 з якого вбачається, що комісія 04 жовтня 2018 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія поперекова-крижова білатеральна L5-S1 та шийна С6,С7,С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткого періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів, код М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня, код J44, J43.8; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3.

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.

Причини виникнення професійного захворювання. Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом вільного SiО2 кристалічного більше 10,0% в повітрі робочої зони в 56 разів перевищує ГДК (фактичне значення 112 мг/м3, при допустимому 2,0 мг/м3). Важкість праці: перебування в незручній або фіксованій позі 40% змінного часу (при допустимій до 25%); фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні, за участю м`язів рук, тулуба, ніг становило 109804 кг/м, при нормі до 44000 кг/м; при регіональному навантаженні з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу 35389 кг/м (при допустимому до 13000 кг/м); величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу за участю м`язів тулуба та ніг 124100 кг/с (при допустимому до 100000 кг/с); маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 30 кг (при допустимих до 30 кг). Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий на 4 дБА (фактичне значення 84 дБА, при нормі 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99, відносна вологість повітря 93,3 5 (при допустимій 75%) по ДСП 3.3.1.095-2002.

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.

Згідно виписок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ, № 204086; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12ААА, № 074681 від 09.11.2018 року ОСОБА_1 , первинно, з 05.11.2018 до 01.12.2019 встановлено третю групу інвалідності, з подальшим переоглядом, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААВ, № 564046; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 120530 від 12.01.2022 року ОСОБА_1 , повторно безстроково, з 15.12.2021 встановлено третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45% - радикулопатія з ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені особистим підписом позивача. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.

Норми права, які застосував суд та висновки

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідност. 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зіст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП Українизакріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1ст. 237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятоюстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності 60%, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Разом з тим, згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в редакції, що є чинною на день розгляду справи в суді, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до25 травня 2020року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, оскільки моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (первинна довідка МСЕК видавалася у2018 році, а повторна - у 2022 році), підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц,згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров`ю.

Тому, визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доПриватного акціонерноготовариства «ДТЕКПавлоградвугілля» провідшкодування моральноїшкоди,завданої працівникувнаслідок ушкодженняздоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства "ДТЕКПавлоградвугілля"(кодЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 ,місцепроживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.

Суддя В.М. Бондаренко