Рішення

від 10.04.2024 по справі 307/1324/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1324/24

Провадження № 2-а/307/12/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.

секретар судового засідання Немеш Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсяв судз позовноюзаявою доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В позові зазначає, що 26 лютого 2024 року, близько 22 год 33 хв. в с. Крайниково, Хустського району, по вул. Центральній, позивач дійсно керував транспортним засобом, їхав із с. Карайниково додому у с. Вонігово, Тячівського району. Під час руху він помітив що позаду нього їде автомобіль поліцейських, який включив проблискові маячки, із чого він зрозумів що потрібно зупинитися, що він і зробив. Поліцейські відразу стали йому пропонувати пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на прилад «Драгер» або проїхати для проходження тесту до лікарні. Стверджує, що відповів їм, що правил дорожнього руху не порушував, зупинка є безпідставною і на цій підставі відмовляється від проходження тесту на стан сп`яніння. Під час спілкування з поліцейськими жодних претензій про несправність світлових приладів вони йому не пред`являли, бо автомобіль у нього був у повністю справному стані.

Не заперечуючи того, що поліцейські йому повідомляли, що будуть складати відносно нього протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, але про винесення постанови за те, що на автомобілі не світить задній лівий габарит розмови між ними не було. Такої постанови у його присутності не було складено, копії постанови чи відривної квитанції на сплату в добровільному порядку йому не видавали.

Стверджує, що зазначеним у пункті 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху передбачено заборону експлуатації транспортного засобу, лише якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, а не з неосвітленим заднім лівим габаритом, як (як зазначено у протоколі) а також частиною 1 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Також зазначає, що 22.03.2024 року він отримав поштовий конверт, у якому містився супровідний лист та оскаржувана постанова. У супровідному листі зазначено реєстраційний номер 535/106/28/4-2024 і дата 27.02.2024, а також у постанові зазначено, що копія постанови йому направлена рекомендованим листом за вих. №535 від 27.02.2024 року, хоч за даними шрих-кодом 9040100508197, що зазначений на поштовому конверті, вбачається, що поштове відправлення прийняте на поштове відділення у м. Хуст 05.03.2024 року, вручено особисто у с. Вонігово 22.03.2024 року.

У зв`язку з вищенаведеним просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №1531127 від 26 лютого 2023 року, винесену поліцейським Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, сержантом поліції ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

09 квітня 2024 року представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексій В.В. подала відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ГУНП вЗакарпатській областіне визнаєпозов ОСОБА_1 в повномуобсязі. Вказує,що з матеріалів справи вбачається, що 26.02.2024 р. о 22 год 41 хв в с. Крайниково, вул. Центральна ОСОБА_1 керував автомобілем з неосвітленим заднім лівим габаритом, чим порушив пункт 31.4.3 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.121 КУпАП. Постановою серіїЕНА №1531127від 26.02.2024р.громадянина ОСОБА_1 було притягнутодо адміністративноївідповідальності іна ньогонакладено адміністративнестягнення увигляді штрафуу розмірі340гривень.На відмінувід викладениху постановіпорушень,які виразилисяу неосвітленимлівим габаритому відзивіповідомляє,що намісці вчиненняадміністративного правопорушення,поліцейським ХустськогоРУП ГУНПв Закарпатськійобласті сержантомполіції ОСОБА_3 здійснювалося відеофіксаціяправопорушення наякому чіткозафіксовано автомобіль,яким керувавпозивач,з неосвітленимзаднім номерним знаком, яке в розумінні статті 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідач та його представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. 10.04.2024 року представник відповідача подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути дану справу без його та відповідача участі.

Відповідно ч.4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожного руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1531127 від 26.02.2024 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те що він 26 лютого 2024 року близько 22 год. 33 хв. в с. Крайниково, Хустського району, по вул. Центральній, керував транспортним засобом, у якого не горів задній лівий габарит, чим порушив вимоги п.п. 31.4.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Виходячи із змісту п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395, встановлено, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

У свою чергу, в оскаржуваній постанові у пункті 7 «До постанови додається» відсутні відомості про докази, які передбачені ст. 251 КУпАП, та на яких міг ґрунтується висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому відео з приладу, на який в відзиві посилається відповідач та який надано суду, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Разом з цим з дослідженого під час розгляду справи наданого позивачем відеозапису вбачається, що лівий габарит на зупиненому працівниками поліції транспортному засобі, справний (горить) та перебуває у робочому режимі, що суперечить висновкам викладеним поліцейським Мигалко Б.В. про несправність такого, а відтак і допущення з боку відповідача порушення п. 31.4.3 Правил дорожнього руху. Що стосується доводів сторони позивача викладених у відзиві на позовну заяву, щодо неосвітлення заднього номерного знака, суд до уваги такі не бере, оскільки такі дії в провину відповідачу, оскаржуваною постановою не ставляться.

Таким чином, як встановлено під час розгляду справи працівником поліції, яким винесено оскаржувану постанову, дані норми Закону виконано не було та обставини наявність яких заперечував позивач були залишені поза увагою, а відтак не з`ясовано, чи дійсно такі обставини мали місце.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення пунктів 31.4.3 Правил дорожнього руху, відповідачем суду не надано. Сама ж по собі наявність у провадженні суду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не доводить вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечує, то відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем, як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд враховує висновки, які викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

Натомість, допущені під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушення та відсутність доказів його вини у вчиненні такого залишають сумнів та вказують на недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.

Оскільки не доведена вина особи, на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Між тим, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена поліцейським, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, як належний і допустимий доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, та не спростовується відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача про скасування оскарженої постанови є підставними та підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного та виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1531127 від 26.02.2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

З приводу заявлених стороною позивача клопотань про поновлення строку оскарження постанови серія ЕНА № 1531127 від 26.02.2024 року та стороною відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав визначених ч.4 ст. 123 КАС України, суд зазначає, наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст. 286 КАС України, перебіг строків оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, обчислють з дня вручення цього рішення.

З наданих позивачем матеріалів, вбачається, що він отримав поштовий конверт у якому містився супровідний лист та оскаржувана постанова 22.03.2024 року про, що також свідчить відстеження поштового відправлення з офіційного веб-сайту Укрпошта за номером 9040100508197. У супровідному листі зазначено реєстраційний номер 535/106/28/4-2024 і дата 27.02.2024, а також у постанові зазначено, що копія постанови йому направлена рекомендованим листом за вих. №535 від 27.02.2024 року. Згідно даних за шрих-кодом 9040100508197, що зазначений на поштовому конверті, вбачається, що поштове відправлення прийняте на поштове відділення у м. Хуст 05.03.2024 року та вручено адресату особисто у с. Вонігово 22.03.2024 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 22.03.2024 підтверджуються наведеними доказами, а відтак клопотання позивача про поновлення строк на оскарження постанови підставне та підлягає до задоволення. З наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання сторони відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав визначених ч.4 ст. 123 КАС України, а відтак у задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Поновити строк оскарження постанови серія ЕНА № 1531127 від 26.02.2024 року.

Скасувати постанову поліцейського Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції ОСОБА_3 про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення серіяЕНА №1531127від 26.02.2024року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ЄДРПОУ 40108913, що знаходиться за адресою м. Ужгород вул. Ракоці, 13.

Головуючий Бряник М.М.