Ухвала

від 10.04.2024 по справі 916/2019/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2019/13Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 (складено та підписано 08.03.2024, суддя Найфлейш В.Д.)

по справі №916/2019/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „АКРОБІОХІМСЕРВІС

до Дочірнього підприємства „Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод „Біопром-Одеса) Публічного акціонерного товариства „Укрмедпром

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/2019/13:

- залучено до участі у справі Фонд державного майна України;

- відкладено розгляд справи на 14.05.2024.

Не погодившись із даною ухвалою арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 26.03.2024 витребувано від Господарського суду Одеської області копії матеріалів справи №916/2019/13 необхідних для розгляду апеляційної скарги арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 по справі №916/2019/13 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції отримано від Господарського суду Одеської області усі матеріали справи №916/2019/13.

Ознайомившись з апеляційною скаргою колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23)про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

У названому переліку ухвали суду першої інстанції постановлені за результатом вирішення процесуальних (процедурних) питань, пов`язані з рухом справи відсутні.

Водночас, п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства унормовано у статті 9 Кодексу України з процес банкрутства.

Так, відповідно до положень згаданої статті ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Тлумачення змісту ч.ч. 1, 2 наведеної норми КУзПБ свідчить, що ч. 1 цієї статті передбачає порядок, за яким відбувається оскарження судових рішень у справі про банкрутство, та відсилає до норм ГПК України, тоді як ч. 2 визначає перелік судових рішень, які може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 9 КУзПБ та п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України, в апеляційному порядку у справах про банкрутство можуть бути оскаржені:

- усі ухвали місцевого господарського суду, крім випадків, передбачених ГПК України та КУзПБ, Законом про банкрутство (до 21.10.2019 року) (ч.2 ст.9 КУзПБ, ч.2 ст. 8 Закону про банкрутство);

- ухвали, включені до переліку ч.1 ст.255 ГПК України, які суд виносить, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

КУзПБ не містить норм, які встановлюють особливі правила стосовно видання судом процесуальних актів, крім того, що при вирішенні справи по суті суд у справі про банкрутство не виносить рішення (за винятком розгляду спорів, стороною в яких є боржник). Усі питання у справі про банкрутство вирішуються ухвалами, а про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд виносить постанову.

Процедура банкрутства є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника.

Такий процес супроводжується прийняттям судом значної кількості судових актів (процесуальних документів), які за своїм характером стосуються суто процедурних питань банкрутства (наприклад, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про звільнення (усунення, припинення) арбітражного керуючого, про введення процедури санації та затвердження плану санації тощо), і судових актів, коли суд здійснює процесуальні дії та вирішує інші процесуальні питання, розглядає клопотання, заяви, скарги тощо за правилами та на підставі ГПК України (наприклад, ухвали про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження, ухвали за результатом розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді тощо).

Ухвали, які суд виносить у процедурі банкрутства, за ознакою спеціалізації процесу можна поділити на два типи: а) спеціальні - ухвали, які суд виносить виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; б) універсальні - ухвали, які суд виносить з питань, що вирішуються як у справах про банкрутство, так і у справах позовного та інших форм провадження.

Тож при наданні оцінки наявності права на оскарження судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, та визначенні порядку оскарження їх слід розмежовувати, зважаючи на характер прийнятих рішень.

У цьому аспекті слід зауважити, що порядок оскарження судових рішень відповідно до законодавства про банкрутство стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються процедурні питання, пов`язані з рухом справи в господарському суді, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями саме ГПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 року справі №15/81, від 12.09.2019 у справі №Б3/081-12/24).

Загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

Згідно з частиною першою статті 232 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в ГПК України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/2019/13, якою залучено до участі у справі Фонд державного майна України та відкладено розгляд справи, є ухвалою, якою вирішено процедурні питання за правилами та на підставі приписів ГПК України.

Аналогічна правова позиція та висновок щодо співвідношення спеціальних і загальних правових норм у регулюванні апеляційного оскарження ухвали місцевого господарського суду, постановленої у справі про банкрутство (неплатоспроможність) викладені Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2023 у справі 920/162/23 та в подальшому знайшли своє відображення в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/12677/23.

Так, об`єктом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала суду першої інстанції, якою залучено до участі у справі Фонд державного майна України та відкладено розгляд справи, тобто вирішено процедурне питання.

Отже, зважаючи на викладене, оскарження цієї ухвали суду має здійснюватися за правилами та в порядку, що встановлені ГПК України. Такий порядок визначено главою 1 розділу ІV цього Кодексу, зокрема, статтею 255 "Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції".

Натомість ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи не охоплюється наведеним у ст.255 ГПК України переліком ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Не містять вказівки щодо права оскарження ухвали, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, окремо від рішення суду і інші положення ГПК України та КУзПБ, в тому числі норми ст.ст. 169 "Заяви, клопотання і заперечення", 207 "Розгляд заяв та клопотань", 232 "Види судових рішень" ГПК України.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Таким чином, системний аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, якою залучено до участі у справі Фонд державного майна України та відкладено розгляд справи, тобто якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Аналогічної позиції дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2023 у справі №910/12677/23, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на ухвалу апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на відповідну ухвалу з огляду на правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права.

Беручи до уваги вищенаведені норми ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник фактично оскаржує ухвалу, яка спрямована на забезпечення судового процесу, тобто ухвалу якою не вирішується спір по суті заявлених вимог та яка не визначає майнові права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, а відтак оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, з огляду на що наразі відсутні законні підстави для її перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 по справі №916/2019/13.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов`язаним із такою ухвалою.

Керуючись ст.ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 по справі №916/2019/13.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Ярош А.І.