Рішення

від 08.04.2024 по справі 906/370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/370/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Коч Нурджан, керівник, виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЧ-ЛІС" (м.Овруч Коростенського району Житомирської області)

до BTC GENERAL TRAIDING FZE (Office 319, JAFZA 17, Jebel Аli Free Zone, Dubai,

UAE, Дубай, Об`єднані Арабські Емірати)

про стягнення 27 105,56 дол. США.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЧ-ЛІС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з BTC GENERAL TRAIDING FZE 27105,56 доларів США (станом на 14.03.2023 еквівалентно 991 212,00грн), з яких: 20 925,40 доларів США основного боргу, 5 440,60 доларів США інфляційних та 739,56 доларів США 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №0111/21 від 20.11.2021 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 22.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2023.

04.08.2023 на адресу суду на виконання вимог ухвали від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов лист за №39060/12.5-23 від 27.07.2023 в зв`язку з виконанням доручення Господарського суду Житомирської області по справі №906/370/23.

Ухвалою суду від 25.09.2023 поновлено провадження у справі №906/370/23; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/370/23 до судового розгляду по суті на 08.04.2024; зупинено провадження у справі до судового засідання 08.04.2024, у зв`язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням до компетентного суду Об`єднаних Арабських Еміратів, про вручення виклику до суду.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 між ТОВ "КОЧ-ЛІС" (продавець, позивач) та BTC GENERAL TRAIDING FZE (покупець, відповідач) було укладено контракт №0111/21 (а.с.9-13), відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар - пиломатеріали обрізні хвойних порід (дали по тексту - товар) на умовах, передбачених даним контрактом, а покупець зобов`язався прийняти у власність зазначений товар і оплатити його по ціні і на умовах, передбачених даним контрактом (розділ 1 договору).

Згідно з п. 4.2. контракту, ціна на товар визначається в специфікації до цього договору та встановлюється в доларах США, Вартість товару включає вартість упаковки , маркування та замитнення, а також регламентується специфікаціями.

Відповідно до п.4.3. контракту, валютою платежу є долар США та Євро. Якщо оплата товару здійснюється покупцем у Євро, сума до сплати встановлюється в еквіваленті долар США до Євро за курсом Європейського банку реконструкції та розвитку на день сплати (зазначений курс валют визначається на сайті Європейського банку реконструкції та розвитку https://www.ebrd.com.)

Вартість кожної партії товару визначається у відповідній специфікації та/або рахунках, відвантажувальних документах, якщо товар поставляється партіями (п.4.4. контракту).

Пунктом 5.2. контракту сторони передбачили, що покупець сплачує суму за товар протягом 10 календарних днів з дня складання ВМД.

20.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаток №2 до контракту №0111/21 від 20.12.2021 у якому сторони домовилися, що отримувачем товару по даному контракту буде AL-HAMMAD TIMBER COMPANY BUILDING MATERIAL (а.с.14).

На виконання умов контракту, позивач поставив товар на загальну суму 20 925,40 дол. США, що підтверджується наступними митними деклараціями форми МД-2 ВН №3478 від 29.12.2021, №1601 від 31.12.2021 та міжнародними товарно-транспортними накладними від 29.12.2021 та від 31.12.2021 (а.с.15-16, 19-20).

У свою чергу, відповідач не здійснив оплату товару, в обумовлені контрактом строки.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які виникли на підставі контракту №0111/21 від 20.12.2021, за BTC GENERAL TRAIDING FZE утворилась заборгованість у розмірі 20 925,40 дол.США.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 27 105,56 дол. США (станом на 14.03.2023 еквівалентно 991 212,00грн), з яких: 20 925,40 дол. США основного боргу, 5 440,60 дол. США інфляційних та 739,56 дол. США 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді і всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У розділі 9 контракту сторони погодили, що у випадку виникнення спорів з питань, які є предметом контракту або пов`язані з ним, сторони вживатимуть усіх заходів для їх вирішення шляхом переговорів. У випадку неможливості їх вирішення шляхом переговорів, будь-який спір, пов`язаний з даним контрактом підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення у відповідний господарський суд за визначеною чинним законодавством України підсудністю.

Виходячи з викладеного переданий спір підлягає розгляду Господарським судом Житомирської області із застосуванням норм права України.

Контракт укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний контракт є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно контракту на загальну суму 20 925,40 дол.США.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.2 контракту, покупець сплачує суму за товар протягом 10 календарних днів з дня складання ВМД.

Відповідно до копій митних декларацій форми МД-2 №3478 та №1601, наявних у матеріалах справи, поставка товару відбулась 29.12.2021 та 31.12.2021.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був оплатити товар поставлений відповідно до ВМД №3478 від 29.12.2021 - до 08.01.2022 (включно), а товар, згідно з ВМД №1601 від 31.12.2021 - до 10.01.2022 (включно).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з оплати поставленого товару в повному обсязі суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 20 925,40 дол.США підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару 3% річних у сумі 739,56 дол.США 3% річних та 5 440,60 дол.США інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У Постанові ВП ВС від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц (14-465цс18) зроблено висновок, що 3 % річних передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 739,56 дол.США 3% річних є такою, що заявлена відповідно до чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних втрат у розмірі 5 440,60 дол.США суд зазначає наступне.

У постанові КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі №130/2604/18 суд дійшов висновку, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Так, за змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 440,60дол. США не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував визнані судом обґрунтованими позовні вимоги, та не надав доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 925,40 дол.США основного боргу та 739,56 дол.США 3% річних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 5 440,60 дол. США інфляційних.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з BTC GENERAL TRAIDING FZE (реєстраційний номер підприємства 180781, Office 319, JAFZA 17, Jebel Аli Free Zone, Dubai, UAE)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЧ-ЛІС" (вул.Металістів, 8, м.Овруч, Коростенський район, Житомирська область, 11107, код ЄДРПОУ 39953611)

- 20 925,40 дол.США основного боргу;

- 739,56 дол.США 3% річних;

- 11883,86грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 5 440,60 дол. США інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1- у справу;

2- позивачу код ЄДРПОУ 39953611 (рек. з повід)