Рішення

від 01.04.2024 по справі 906/722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/722/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ситник О.І., ордер серії АМ №1060261 від 31.07.2023 (в режимі

відеоконференції);

від відповідача: Рупс В.О., ордер серії АМ №1073055 від 11.12.2023,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРНИГОРОДОЦЬКЕ"

до Приватного підприємства "УКРПАЛЕТСИСТЕМ"

про стягнення 722369,76 грн (згідно уточненої позовної заяви від 12.07.2023)

Процесуальні дії по справі.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРНИГОРОДОЦЬКЕ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "УКРПАЛЕТСИСТЕМ" про стягнення 623560,18 грн, з яких 433308,96 грн попередньої оплати за недопоставлений товар, 83984,04 грн збитків, 14067,70 грн 3% річних та 92199,48 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

12.06.2023 до суду на виконання вимог вказаної ухвали від позивача із супровідним листом від 07.06.2023 №78 надійшла уточнена позовна заява від 07.06.2023 про стягнення з відповідача 722369,76 грн, з яких 433308,96 грн попередньої оплати за недопоставлений товар, 200338,74 грн збитків, 13782,78 грн 3% річних, 71939,28 грн інфляційних втрат, 3000,00 грн вартості цінової довідки №В-1247 від 05.06.2023, а також понесених судових витрат (т.1, а.с.32-42).

Ухвалою суду від 14.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.07.2023.

07.07.2023 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.№417 від 04.07.2023, згідно з яким останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю (т.1, а.с.48-58).

31.07.2023 до суду від позивача надійшли уточнена позовна заява від 30.06.2023 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 722369,76 грн (а.с.59-67) та заперечення на відзив відповідача від 30.06.2023 (т.1, а.с.68-81).

Також 31.07.2023 у засіданні суду було подано клопотання про витребування доказів (т.1, а.с.83), яке судом не розглядалося з огляду на відсутність станом на дату його подання у заявника ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів позивача.

Ухвалою суду від 31.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.

25.08.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (додатковий) вих.№552 від 24.08.2023, у якому зазначено, що заперечення позивача на відзив від 30.06.2023 не можуть бути долучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду, оскільки позивач не підготував відповідь на відзив, не направив її відповідачу у встановлені судом строки, не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку на її подання (т.1, а.с.91-93).

30.08.2023 до суду від позивача із супровідним листом від 29.08.2023 (а.с.95) надійшли:

- уточнена позовна заява від 12.07.2023 про стягнення з відповідача 722369,76 грн, з яких 433308,96 грн попередньої оплати за паливо дизельне ДП-3-Євро5, 200338,74 грн збитків, 13782,78 грн 3% річних, 71939,28 грн інфляційних втрат, 3000,00 грн вартості цінової довідки №В-1247 від 05.06.2023, а також понесених судових витрат (т.1, а.с.96-103);

- заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив від 02.08.2023 (т.1, а.с.104) та відповідь на відзив від 12.07.2023 (т.1, а.с.106-108);

- документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2023 на підтвердження повноважень представника позивача (т.1, а.с.109-131).

Ухвалою суду від 30.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 18.09.2023.

Протокольною ухвалою від 18.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 02.08.2023 про поновлення процесуального строку для подачі відповіді на відзив, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву СТОВ "ВЕРНИГОРОДОЦЬКЕ" від 12.07.2023.

Ухвалою суду від 18.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/722/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.11.2023.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2024.

Ухвалою суду від 25.01.2024 постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/722/23, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 14.02.2024.

06.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 06.02.2024 (т.1, а.с.162-221).

09.02.2024 до суду від представника позивача із супровідним листом від 09.02.2024 надійшли додаткові документи (т.2, а.с.1-50).

У підготовчому засіданні 14.02.2024 оголошено перерву до 04.03.2024, згідно з ч.5 ст.183 ГПК України.

29.02.2024 на адресу суду від представника позивача із супровідним листом від 26.02.2024 надійшли додаткові документи (т.2, а.с.59-85).

Ухвалою суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/722/23 до судового розгляду по суті на 01.04.2024.

У судовому засіданні 01.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

01.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №30/01/19 від 04.01.2019 не допоставив позивачу товар у кількості 14490 л палива дизельного ДТ-3-К5 сорт F, а відтак зобов`язаний повернути останньому сплачену за нього грошову суму у розмірі 433308,96 грн, а також відшкодувати збитки у розмірі 200338,74 грн. Окрім того, в порядку ст.625 ГПК України позивач нарахував відповідачу 13782,78 грн 3% річних та 71939,28 грн інфляційних втрат (т.1, а.с.1-4, 33-36, 59-66, 96-103).

Згідно з відзивом на позовну заяву вих.№417 від 04.07.2023 та поясненнями, викладеними у клопотанні від 06.02.2024, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що не мав заборгованості щодо поставки ПММ або будь-яких грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №30/01/19 від 04.01.2019 перед позивачем як станом на 25.05.2023, так і на час розгляду даної справи, а тому підстави для стягнення попередньої оплати, нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Окрім того, позивач не довів факт протиправної поведінки та вини відповідача, а отже відсутні підстави для відшкодування збитків, до того ж у довідці Житомирської ТПП №В-1247 вказано середню роздрібну ціну на паливо дизельне на АЗС в Україні станом на 23.05.2023, а позивач купував та купує пальне по гуртовій (оптовій) вартості, тобто така довідка не могла бути взята позивачем за основу будь-яких розрахунків з огляду на відмінність у вартості пального в роздріб через АЗС та гуртом з нафтобази (т.1, а.с.48-50, 162).

При розгляді даної справи суд не приймає до уваги заперечення позивача на відзив від 30.06.2023 та відповідь позивача на відзив від 12.07.2023.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.01.2019 між ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (продавець) та СТОВ «ВЕРНИГОРОДОЦЬКЕ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №30/01/19 (далі - договір) (т.1, а.с.10-12).

За цим договором продавець зобов`язаний передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору). Продаж окремих партій товару здійснюється на підставі цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з пп.2.1.1, 2.1.5 п.2.1 договору, продавець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі поставити покупцю товар протягом строків, погоджених сторонами, зазначених в заявках на відвантаження товару; у разі здійснення покупцем попередньої оплати нафтопродуктів, згідно виставлених рахунків, продавець зобов`язується зберігати товар на безкоштовній основі.

Згідно з пп.2.2.1, 2.2.2 п.2.2 договору, покупець зобов`язаний: прийняти поставлений товар; в момент поставки товару поставити відмітки в товаро-супровідній документації про прийом товару (з обов`язковим вказуванням П.І.Б. та підпису особи, що отримала товар), та передати продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності по типовій формі М-2. У разі здійснення поставки товару на умовах самовивозу, зобов`язаний до передачі товару передати оригінал заявки-доручення.

За умовами п.3.1 договору, товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, відповідно до погоджених заявок та виставлених рахунків-фактур, на умовах EXW (нафтобаза продавця), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін. Заявки подаються покупцем у письмовій або усній формі, у тому числі засобами електронного зв`язку. При тлумаченні умов цього договору застосовуються правила Інкотермс в редакції 2010 року. У разі поставки товару шляхом самовивозу, заявка-доручення подається у письмовій формі, у тому числі засобами електронного зв`язку, до передачі товару покупцю. Якщо за покупця обов`язок по прийманню товару буде виконувати інша особа, то покупець зобов`язаний у заявках-дорученнях та/або додаткових угодах зазначити всі дані особи, яка буде отримувати товар. Покупець повністю відповідає перед продавцем за дії отримувача при прийомці товару. У разі поставки товару транспортом продавця, передача товару може здійснюватись на підставі належним чином оформленого доручення на особу покупця, відповідальну за отримання товару по кількості та якості.

Строки поставки окремих партій товару узгоджуються сторонами (п.3.2 договору).

Днем виконання продавцем обов`язку по поставці товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній та ТТН (п.3.6 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору, вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат. Сума договору визначається шляхом складання вартості поставлених партій товару протягом терміну дії договору. Покупець здійснює 100% попередню оплату товару.

За умовами п.п.4.5, 4.6 договору, розрахунки за цим договором здійснюються на підставі виставленого продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з п.4.9 договору, звірення взаєморозрахунків за поставлений товар сторони здійснюють не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалась поставка, про що складається акт звірення взаєморозрахунків за вимогою покупця або продавця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору винна сторона відшкодовує збитки відповідно до чинного законодавства України.

Претензії по кількості і якості товару можуть бути пред`явлені продавцеві: при поставці товару на умовах FCA, EXW - до вивозу товару з території нафтобази; при поставці товару на умовах CPT або інших умовах, при яких продавець здійснює доставку товару покупцю, - до зливу в ємкості покупця (п.7.3 договору).

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, за умови повного розрахунку між сторонами. Термін дії договору автоматично продовжується на 1 (один) рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору.

Додатковою угодою від 30.12.2020 до договору №30/01/19 від 04.01.2019 сторони погодили викласти п.9.1 розділу 9 у редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, за умови повного розрахунку між сторонами» (т.2, а.с.4).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2022 відповідач виставив позивачу рахунок №ЦБ-2316 на оплату палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0) кількістю 32000 л, ціна без ПДВ - 24,92 грн/л, всього на суму 956928,00 грн, у т.ч. ПДВ 159488,00 грн (а.с.71), а також рахунок №ЦБ-2330 на оплату палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0) кількістю 32000 л, ціна без ПДВ - 25,04 грн/л, всього на суму 961536,00 грн, у т.ч. ПДВ 160256,00 грн (т.1, а.с.72).

На підставі вказаних рахунків позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 956928,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №6978 від 07.02.2022, та в сумі 961536,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №6979 від 07.02.2022 (т.1, а.с.73, 74).

17.02.2022 відповідач згідно рахунку замовлення №УПЦБ-002330 від 07.02.2022 відвантажив позивачу 31940,000 л палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F (ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0), ціною за 1 л без ПДВ 25,040000 грн , з ПДВ 30,048 грн, всього на суму 959733,12 грн, що вбачається з наявних у справі накладних на відпуск ПММ (т.1, а.с.75-77).

Так, за накладною №ЦБ-4628 від 17.02.2022 відвантажено палива у кількості 4565,000 л на суму 137169,12 грн; за накладною №ЦБ-4629 від 17.02.2022 у кількості 5775,000 л на суму 173527,20 грн; за накладною №ЦБ-4630 від 17.02.2022 у кількості 21600,000 л на суму 649036,80 грн.

Позивач стверджує, що 17.02.2022 відповідач повинен був допоставити ще 32060 л палива дизельного на загальну суму 958730,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2022 відповідач згідно рахунку замовлення №УПЦБ-003888 від 16.03.2022 відвантажив позивачу 17510,000 л палива дизельного по ціні за 1 л без ПДВ 46,261682 грн, з ПДВ 49,5000 грн, всього на суму 866745,00 грн, що підтверджується накладною на відпуск ПММ №ЦБ-5423 від 17.03.2022, податковою накладною №1233 від 17.03.2022, зареєстрованою в ЄРПН, та акцизною накладною форми «П» за №10220 від 18.03.2022, зареєстрованою в ЄРАН (т.1, а.с.78, 164-168).

За даними позивача, відповідач не допоставив 14490 л палива дизельного ДТ-3-К5, сорт F на суму 433308,96 грн, адже не зрозуміло чому у вищезгаданій накладній №ЦБ-5423 від 17.03.2022 зазначено, що 1 л палива дизельного з ПДВ замість 30,048 грн вже коштує 49,5000 грн, на загальну суму 866745,00 грн замість 526140,48 грн, у зв`язку з чим на адресу відповідача було направлено претензію №70 від 13.04.2022 та повторно претензію №13 від 10.02.2023 з вимогою у десятиденний строк з моменту отримання претензії відвантажити недопоставлену кількість палива або повернути грошові кошти (т.1, а.с.15-21).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 18.04.2022 відповідач отримав претензію від 13.04.2022 (т.1, а.с.19), однак відповіді не надав, вимоги позивача не виконав, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

До матеріалів справи долучено надані позивачем в обґрунтування своїх доводів копії рахунків на оплату (т.2, а.с.5-15), платіжних інструкцій (т.2, а.с.16-26), видаткових накладних (т.2, а.с.27-49), копії карток рахунку 631 за січень червень 2022 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за січень-травень 2022 року та актів звірки (т.2, а.с.61-83), а також надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), акцизних накладних форми «П» (т.1, а.с.164-209), копії аналізу взаєморозрахунків відповідача з контрагентом за період з 04.01.2019 по 31.12.2021 та актів звірки взаємних розрахунків №ЦБ-3784 від 25.05.2023, №ЦБ-1425 від 06.02.2024 (т.1, а.с.51-52, 210-214).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.689 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і вГК України. Так, ст.193 ГК України передбачено, зокрема, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідноз ч.1 ст.530 ЦК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та зазначалось вище, 07.02.2022 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F у кількості 32000 л на суму 956928,00 грн (ціна за 1 л 29,904 грн з ПДВ) та у кількості 32000 л на суму 961536,00 грн (ціна за 1 л 30,048 грн з ПДВ).

Відповідач зі свого боку 17.02.2022 відвантажив позивачу 31940 л палива дизельного на суму 959733,12 грн (ціна за 1 л з ПДВ 30,048 грн), відтак повинен був допоставити ще 32000 л по ціні 29,904 грн/л з ПДВ та 60 л по ціні 30,048 грн/л з ПДВ на загальну суму 958730,88 грн з ПДВ.

Разом із тим 17.03.2022 відповідач відвантажив позивачу 17510 л палива дизельного на суму 866745,00 грн по ціні 49,5000 грн/л з ПДВ, яке було прийнято позивачем без будь-яких заперечень, зауважень та претензій щодо кількості, якості, ціни й загальної суми вартості товару, що свідчить про згоду позивача з даною поставкою, та крім накладних на відпуск ПММ, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками їх юридичних осіб, додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків №ЦБ-3784 від 25.05.2023. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак залишкова сума попередньої оплати станом на 18.03.2022 склала 91985,88 грн, проте у подальшому, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, між ними продовжилась співпраця (т.2, а.с.6-15, 17-49; т.1, а.с.164-209) і, відповідно до акта звірки взаємних розрахунків №ЦБ-3784 від 25.05.2023, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками їх юридичних осіб, станом на 25.05.2023 заборгованість між сторонами за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №30/01/19 від 04.01.2019 відсутня, за результатами звірки розбіжностей не виявлено (т.1, а.с.51-52).

Більше того, з наявних у справі документів слідує, що поставка товару за договором здійснювалась відповідачем у певні періоди на суми більші, ніж проведена позивачем попередня оплата.

Щодо посилань позивача на рахунки-фактури суд звертає увагу, що рахунок-фактура - це документ, на підставі якого оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов договору, за своїм призначенням такий документ не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, він носить лише інформаційний характер.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.04.2020 у справі №915/641/19 звернув увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Щодо відсутності будь-якої відповіді зі сторони відповідача на претензію позивача представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2024 вказав, що у квітні 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та пов`язаними із нею обставинами, не було об`єктивної можливості та уповноважених осіб на отримання претензії і відповідне своєчасне реагування.

В силу приписів ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно дост.2 ГПК України,завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зроблено висновок про те, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За висновком суду, долучені позивачем докази не дають можливості визначити та не доводять наявність недопоставленого відповідачем товару за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №30/01/19 від 04.01.2019 у кількості 14490 л палива дизельного на суму 433308,96 грн як на момент подачі даного позову, так і на час розгляду даної справи. Суд вважає, що надані відповідачем докази на спростування позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем в обґрунтування позову.

Суд зазначає, що інші доводи та заперечення сторін ретельно досліджені і вищенаведених висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін проти України»).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене та в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, позивачем не доведено порушення його майнових прав, а відтак у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати, а також вимог про стягнення збитків, 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від основної вимоги, слід відмовити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу приписів ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви до ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» позивач сплатив судовий збір у розмірі 10917,75 грн, згідно з платіжними інструкціями №9723 від 17.05.2023 та №9825 від 06.06.2023 (т.1, а.с.5, 40), що становить 1,5% від визначеної ним ціни позову - 722369,76 грн.

Однак до ціни позову позивач також врахував вартість цінової довідки №В-1247 від 05.06.2023 - 3000,00 грн (т.1, а.с.37, 39), яка, у свою чергу, належить до судових витрат, а відтак сплатив судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

За подання даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 10790,55 грн (1,5% х 719369,76 грн), а тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», позивачу належить право після подання відповідного клопотання повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 127,20 грн, згідно з платіжною інструкцією №9825 від 06.06.2023. Решта суми судового збору - 10790,55 грн, а також вартість цінової довідки №В-1247 від 05.06.2023 - 3000,00 грн, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.04.24

Суддя Прядко О.В.

1 - у справу, 2 - сторонам та їх представникам (ЄСІТС).