Рішення

від 07.03.2024 по справі 907/1126/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"07" березня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/1126/23

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 56 500,33 грн, у тому числі 3534,37 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 604,37 грн пені, 353,43 грн штрафу та 52 008,16 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 56 500,33 грн, у тому числі 3534,37 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 604,37 грн пені, 353,43 грн штрафу та 52 008,16 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №907/1126/23 в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 08.02.2024 з викликом уповноважених представників сторін. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечення на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 22.01.2024.

Ухвалою суду від 08.02.2024 судове засідання по розгляду справи №907/1126/23 відкладено на 07.03.2024 із викликом уповноважених представників сторін.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 22.12.2023 про відкриття провадження у справі №907/1126/23, ухвала суду від 08.02.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилаються у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2022 у справі №907/734/21, яке набрало законної сили 10.03.2022, ухвалено розірвати укладений між сторонами Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018, а також присуджено до стягнення з відповідача до Державного бюджету суму 7531,71 грн заборгованості зі сплати орендної плати (станом на 31.10.2021), 640,80 грн пені (за період із 15.11.2019 по 15.10.2021) та 735,17 грн штрафу.

За твердженням позивача, листом №11-03-00495 від 03.05.2022 він звернувся до ТОВ Інтер Вікос із проханням повернути орендоване майно за актом приймання-передавання балансоутримувачу, сплатити заборгованість з орендної плати до Державного бюджету, а також пеню, водночас означений лист був повернутий на адресу орендодавця у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Як вказує позивач, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2023 у справі №907/337/23 відповідача зобов`язано, зокрема, повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях об`єкт оренди підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16/а, та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16, шляхом підписання акту приймання передачі відповідно до умов Договору оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018.

Позивач наголошує, що відповідачем означене рішення суду не виконано та не повернуто балансоутримувачу орендоване майно.

Водночас позивач зазначає, що заборгованість ТОВ Інтер Вікос зі сплати орендної плати, що не охоплена судовим рішенням у справі №907/734/21, становить 3534,37 грн (за період із 01.11.2021 по 09.03.2022), і на вказану суму, у зв`язку із порушенням виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховано пеню в порядку п. 3.7. Договору в розмірі 604,37 грн (за період із 15.10.2021 по 09.03.2022) та штраф в розмірі 353,43 грн в порядку п. 3.8. Договору.

Крім того, позивач наголошує, що з огляду на неповернення відповідачем об`єкта оренди, стягненню з останнього, в силу п. 10.10. Договору №17-18/06-08 від 23.05.2018, підлягає також і неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період із 10.03.2022 по 25.06.2023 у розмірі 52 008,16 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос (орендарем, відповідачем у справі) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 (далі Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16 (реєстровий номер 37713243.1.АААГБГ729) (далі майно) та перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37713243 (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2018 і становить за незалежною оцінкою 750 302 грн без урахування ПДВ.

Згідно із п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкта з продажу продовольчих товарів для пільгових категорій громадян.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. та 2.3. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати державної реєстрації права оренди за цим Договором та підписання акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Майно передається в оренду без права викупу орендарем. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2018 1285,84 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.1., 3.3. та 3.6. Договору).

На підставі п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

За змістом п. 3.11. Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 5.3., 5.10. Договору, орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу; у разі припинення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу, за участю орендодавця, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

За умовами п. 10.1. та 10.2. Договору, цей Договір укладено строком на 20 років, що діє з 23.05.2018 по 22.05.2038 включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Пунктом 10.6. Договору визначено, що чинність цього Договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, за участю орендодавця. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.8., 10.9. Договору).

За змістом п. 10.10. Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Факт передачі нежитлового приміщення в оренду за Договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передавання майна в оренду від 23.05.2018.

За матеріалами справи судом встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018 у частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про примусове стягнення з відповідача суми 7531,71 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період із 19.02.2021 по 31.10.2021, пені в розмірі 640,80 грн за період із 15.11.2019 по 15.10.2021, штрафу в сумі 753,17 грн, а також про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2022 у справі №907/734/21, яке набрало законної сили 10.03.2022, ухвалено розірвати Договір оренди №17-18/06-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.05.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (правонаступник Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос (вул. Говорова, 11, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39007679) щодо користування об`єктом оренди: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, 16 та перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області.

Крім того, вказаним рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача до державного бюджету заборгованість з орендної плати у сумі 7531,71 грн, пеню в сумі 640,80 грн, штраф у сумі 753,17 грн на загальну суму 8925,68 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4540 грн.

В подальшому, листом №11-03-00495 від 03.05.2022 позивач із покликанням на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2022 у справі №907/734/21 повідомив відповідача про необхідність погашення існуючої в нього заборгованості зі сплати орендної плати та нарахованої пені, а також повернення орендованого майна за актом приймання передавання балансоутримувачу в порядку, визначеному Договором.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з повернення об`єкта оренди внаслідок розірвання Договору №17-18/06-08 від 23.05.2018, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання останнього вчинити відповідні дії у примусовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2023 у справі №907/337/23 позов задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос (вул. Говорова, 11, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код в ЄДРПОУ: 39007679) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вул. Коперника, 4, м. Львів, 79005, код в ЄДРПОУ: 42899921) об`єкт оренди: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 16 шляхом підписання акту приймання передачі відповідно до умов Договору оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018.

За твердженням позивача, відповідач обов`язку, покладеного на нього вказаним судовим рішенням, не виконав, орендоване майно в порядку, визначеному Договором оренди, не повернув, як і не сплатив орендні платежі за користування об`єктом оренди в розмірі 3534,37 грн за період із 01.11.2021 по 09.03.2022 (до моменту набрання законної сили рішенням суду від 17.02.2022 у справі №907/734/21 про розірвання спірного Договору оренди).

У зв`язку із порушенням виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, позивачем у порядку п. 3.7. та 3.8. Договору оренди заявлено до стягнення з відповідача суму 604,37 грн пені, а також штраф у розмірі 353,43 грн.

Крім того, внаслідок порушення ТОВ Інтер Вікос взятих на себе зобов`язань щодо повернення позивачу орендованого майна в порядку, визначеному Договором оренди, позивачем нараховано останньому суму 52 008,16 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати відповідно до п. 10.10. Договору оренди.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2, 19, 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди) визначено істотні умови договору оренди: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за період, не охоплений рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2022 у справі №907/734/21, беручи до уваги відсутність письмових заперечень та контррозрахунків із боку відповідача, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 3534,37 грн заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.11.2021 по 09.03.2022. Позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі п. 3.7., 3.8. Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 604,37 грн пені за період із 15.10.2021 по 09.03.2022 та 353,43 грн штрафу.

На підставі п. 3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що пеня в розмірі 604,37 грн за період з 15.10.2021 по 09.03.2022, а також штраф у розмірі 353,43 грн нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок пені та штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.

У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 604,37 грн пені та 353,43 грн штрафу, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, із огляду на що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Водночас покликаючись на прострочення відповідачем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з останнього неустойки в розмірі подвійної орендної плати відповідно до п. 10.10. Договору та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось судом попередньо, за умовами п. 10.8., 10.9. укладеного між сторонами Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, за участю орендодавця. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря.

У свою чергу, відповідно до п. 10.10. Договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору.

Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення (розірвання) договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України .

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

В матеріалах справи міститься розрахунок неустойки позивача, відповідно до якого моментом початку нарахування такої є 10.03.2022 (наступний день після набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2022 у справі №907/734/21 про розірвання спірного Договору оренди), а моментом закінчення 25.06.2023 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2023 у справі №907/337/23 про зобов`язання повернути орендоване майно).

Оскільки орендар після розірвання Договору не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений Договором строк, беручи до уваги встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2023 у справі №907/337/23 обставини, що в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними та не потребують повторного доказування в межах даної справи, суд доходить до висновку про те, що неповернення об`єкта оренди за Договором оренди у період із 17.02.2022 по 25.06.2023 відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача та беручи до уваги, що останнім нараховано неустойку після розірвання Договору оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати в сумі 52 008,16 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 56 500,33 грн, у тому числі 3534,37 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 604,37 грн пені, 353,43 грн штрафу та 52 008,16 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2684 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Вікос, вул. Говорова, будинок 11, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39007679) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, вул. Коперника, будинок 4, м. Львів, 79005 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42899921) суму 56 500,33 грн (П`ятдесят шість тисяч п`ятсот гривень 33 коп), у тому числі 3534,37 грн (Три тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні 37 коп) заборгованості по сплаті орендної плати, 604,37 грн (Шістсот чотири гривні 37 коп) пені, 353,43 грн (Триста п`ятдесят три гривні 43 коп) штрафу та 52 008,16 грн (П`ятдесят дві тисячі вісім гривень 16 коп) неустойки у розмірі подвійної орендної плати, а також 2684 грн (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 11.04.2024.

Суддя Пригара Л.І.