Рішення

від 08.03.2024 по справі 908/3847/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.03.2024 Справа № 908/3847/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50

до відповідача Приватного підприємства «Стан», 70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Приходька, б. 83

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

27.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до відповідача Приватного підприємства «Стан» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 7524,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 справу № 908/3847/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3847/23. Присвоєно справі номер провадження 15/307/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 07.02.2024 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 21.02.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 08.03.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи № 908/3847/23 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 17.01.2024.

Відповідно до наявної в матеріалах справи № 908/3847/23 довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 доставлено до електронної скриньки Приватного підприємства «Стан» на його електронну адресу: qwe173475@gmail.com 09.01.2024.

Також 15.01.2024 на офіційному вебсайті Судової влади України судом повідомлено відповідача про розгляд справи через відповідне оголошення.

Позов обґрунтовано наступним. За результатом проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було виявлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2323910100:02:014:0003, яка розташована на території Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.08.2021 № 381-ДК/357/АП/09/01-21. За розрахунком, здійсненим на підставі п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, розмір шкоди, заподіяної ПП «Стан» внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, становить 7524,00 грн. Зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача на користь держави.

26.01.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подано до суду відзив. З підстав, викладених у відзиві, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема, відповідач зазначає, що ПП «Стан» надавав дані щодо земельної ділянки до Державного статистичного спостереження (Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду), подавав Декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), де зазначено як річна сума оренди, так і щомісячний платіж. Своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою до бюджету Оріхівської міської ради. Відповідач вважає, що факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів не є достатньою підставою кваліфікувати такі дії як самовільне зайняття земельної ділянки.

02.02.2024 через систему «Електронний суд» позивач надав відповідь на відзив. Відповідач не погоджується з твердженнями відповідача про те, що ним сплачувалася орендна плата. Позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів не є достатньою підставою кваліфікувати такі дії як самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки, відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Також позивач звертає увагу на листування відповідача з Оріхівською міською радою, в якому відповідач порушив питання про укладання договору оренди землі на новий строк. При цьому, вказує позивач, у вказаному листуванні не йде мова про земельну ділянку площею 2,0000 га, яка була об`єктом перевірки. Натомість, стосовно земельної ділянки площею 2,0000 га, Оріхівською міською радою було повідомлено, що відповідна земельна ділянка ні в оренду, ні у власність не передавалась.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

21.07.2021 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скеровано запит № 0-8-0.45-996/90-21 до Оріхівської міської ради у зв`язку з необхідністю збору документів для проведення перевірки відносно дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, які розташовані на території Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, а саме: щодо надання копій договорів оренди, копій правовстановлюючих документів стосовно передання земельних ділянок у власність (користування), копій державних актів, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323910100:02:014:0003.

Листом за вих. № 03-05/1844 від 23.07.21 виконавчий комітет Оріхівської міської ради повідомив ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про те, що, зокрема, стосовно вказаної земельної ділянки договори оренди міською радою не укладались, рішення щодо її передачі у власність (користування) не приймалось, державний акт на земельну ділянку в міській раді відсутній.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 381-юк від 02.08.2021 «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» видано розпорядження здійснити державний контроль (нагляд) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, з кадастровим номером 2323910100:02:014:0003.

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства (акт обстеження земельної ділянки від 02.08.2021 № 381-ДК/322/АО/10/01/-21 щодо огляду земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим № 2323910100:02:014:0003, яка розташована на території Оріхівської міської об`єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області), проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області Завірухою Т.В. та начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель №3 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Іваненко Т.О., за участю головного спеціаліста земельних відносин Орхівської міської ради Кравченко К.В., встановлено, що при візуальному обстеженні вищезазначеної земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка піддається сільськогосподарській обробці ґрунту, наявні посіви жита.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 02.08.2021 № 381-ДК/357/АП/09/01/-21.

Зі змісту казаного Акту перевірки вбачається, що власником ПП «Стан» Страховим В.М. надано пояснення від 02.08.2021 щодо використання земельних ділянок.

02.08.2021 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 381-ДК/0092П/07/01/-21. За змістом протоколу особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, є Страхов В.М.

12.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано на адресу відповідача повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 04.08.2021 № 381-ДК/0080ШК/11/01/-21 на суму 7524,00 грн, розрахунок розміру заподіяної шкоди та припис від 04.08.2021 №381-ДК/0097Пр/03/01/-21, про що свідчать відповідний супровідний лист та рекомендоване поштове відправлення.

01.10.2021 державним інспектором ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення № 381-ДК/0292По/08/01/-21, якою керівника ПП «Стан» Страхова В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Згідно із змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2023 у справі № 323/2863/21 (провадження № 2-а/336/57/2023) відмовлено у задоволенні позову Страхова Віктора Михайловича до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 381-ДК/0292По/08/01/-21 від 01.10.2021.

Відповідно до розрахунку державного інспектора розмір заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди склав 7524,00 грн.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

У силу п. 7 названої Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтями 1, 2 Земельного кодексу України та статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи влади і органи місцевого самоврядування, а земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

З інформаційної довідки № 359999053 від 26.12.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 2323910100:02:014:0003 належить територіальній громаді в особі Оріхівської міської ради.

Згідно із ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями ст. 56 Закону України «Про охорону земель», згідно якої юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Застосування вищенаведених норм матеріального права в їх сукупності дає змогу дійти переконливого висновку про те, що правопорушником було заподіяно шкоду державі як власнику майна, права якого порушені.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 386 ЦК України визначені засади захисту права власності. Так, однією зі згаданих засад є те, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 наведеної норми).

Крім того, в контексті наявності вищевикладених доказів та встановлених на їх підставі обставин, слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст. 3 вказаного ж Закону, основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України.

З положень ст. 14 Конституції України вбачається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відносно земельної ділянки, яка була об`єктом перевірки, відсутні будь-які рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність, надання у користування (оренду) ПП «Стан». Натомість, факт використання зазначеної земельної ділянки відповідачем підтверджено в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.

Розрахунок завданої шкоди виконано вірно.

Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.10.2018 у справі № 908/4007/15, постанові від 12.10.2018 у справі № 925/119/18, постанові від 12.09.2019 у справі № 908/1092/18, постанові від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18.

Відповідач не подав доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення.

Посилання відповідача на сплату ним орендної плати за використання земельної ділянки судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

В силу ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. п. 14.1.136. Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

У п. 288.1. Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну, ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

З аналізу викладених норм слідує, що обов`язок сплачувати орендну плату виникає лише після укладання договору оренди землі, в якому визначається площа орендованої земельної ділянки, розмір орендної плати та інші істотні умови.

Відповідачем не надано доказів укладання договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.05.20 по справі № 910/1310/19 (дослівно): «У статті 125 ЗК України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Позивачем, як встановлено судами, не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, як не надано і правовстановлюючих документів на право користування (оренди) земельною ділянкою (в тому числі автостоянкою, розташованою на зазначеній ділянці).

При цьому, твердження позивача про сплату ним земельного податку, як правильно зазначив суд першої інстанції, не може вважатися доказом правомірного користування земельною ділянкою або свідчити про виникнення права власності (користування) на землю».

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За викладених обставин, позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про стягнення з ПП «Стан» на користь держави шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 7524,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Стан» (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Приходька, буд. 82, ідентифікаційний код юридичної особи 31128316) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 7524,00 грн (сім тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Стан» (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Приходька, буд. 82, ідентифікаційний код юридичної особи 31128316) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 11.04.2024.

Суддя І. С. Горохов