Рішення

від 08.04.2024 по справі 908/266/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 908/266/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" (електронна пошта: info@askue.net; вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф.7, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 35764186)

До відповідача: Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (електронна пошта: reception.zrs@zp.gov.ua; kp.zrs.office@gmail.com; вул. Добролюбова, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952)

про стягнення 307 268,98 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради про стягнення 307 268,98 грн.

05.02.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 08.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/266/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 07.03.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

27.02.2024 від Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради до суду надійшло клопотання № б/н від 26.02.2024 (вх. № 4574/08-08/24 від 27.02.2024) про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначення дати підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 28.02.2024 № 908/266/24 клопотання Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради № б/н від 26.02.2024 (вх. № 4574/08-08/24 від 27.02.2024) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

13.03.2024 від ТОВ «НВФ «Енергосистеми" до суду надійшла заява № ES-OM-24-009 від 13.03.2024 (вх. № 5794/08-08/24 від 13.03.2024) про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 08.04.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 17.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" (Поручитель) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (Боржник) укладено договір поруки №17/09, відповідно до пункту 1.1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його зобов`язань перед Кредитором, що виникли за договором від 12.05.2020 №12, укладеним між ПАТ "Запоріжжяобленерго", Кредитором та Боржником (Основний договір), у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником названих зобов`язань. В свою чергу, за умовами "Основного договору" - договору поруки №12 від 12.05.2020 ТОВ «Крокус ЛТД", як поручитель, зобов`язувалось відповідати перед ПАТ "Запоріжжяобленерго", як кредитором, за виконання КП «Запоріжремсервіс" ЗМР, як боржником, зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №14445 від 01.11.2017 у сумі 303 776,63 грн. (залишок за 2018 рік), укладеного між ПАТ "Запоріжжяобленерго" (в особі ЗМЕМ) та КП «Запоріжремсервіс" ЗМР, у випадку невиконання або неналежного виконання останнім названих зо бов`язань. У зв`язку з невиконанням КП «Запоріжремсервіс" ЗМР свого обов`язку щодо своєчасної сплати 225 776,63 грн. за основним договором, 24.09.2020 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" відповідно до умов договору поруки №17/09/01 від 17.09.2020 перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Крокус ЛТД" грошові кошти в сумі 225 776,63 грн. 12.11.2020 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" повідомило КП «Запоріжремсервіс" ЗМР про виконання ТОВ "НВФ «Енергосистеми" своїх зобов`язань замість КП «Запоріжремсервіс" ЗМР перед ТОВ «Крокус ЛТД" за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 щодо оплати 225 776,63 грн. та попросило КП «Запоріжремсервіс" ЗМР компенсувати ТОВ "НВФ «Енергосистеми" обсяг виконаного зобов`язання в сумі 225 776,63 грн. з ПДВ.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 по справі № 908/2019/23 позов задоволено та стягнуто з КП «Запоріжремсервіс" ЗМР на користь ТОВ "НВФ «Енергосистеми" заборгованість за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776,63 грн., витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору. Проте, КП «Запоріжремсервіс" ЗМР сплати вказану суму заборгованості за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 в більшій своїй частині лише після прийняття вищевказаного рішення суду. У зв`язку з порушенням строків оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у період з 15.04.2023 по 11.10.2023 у розмірі 190 465,15 грн., 3 % річних за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 на суму 18 816,78 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2021 по вересень 2023 включно у розмірі 97 987,05 грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Станом на 08.04.2024 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 08.02.2024 до суду не направив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" (Поручитель) та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (Боржник) укладений договір поруки №17/09, відповідно до пункту 1.1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його зобов`язань перед Кредитором, що виникли за договором від 12.05.2020 №12, укладеним між ПАТ "Запоріжжяобленерго", Кредитором та Боржником (Основний договір), у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником названих зобов`язань.

У разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники (п. 1.2).

В свою чергу, за умовами "Основного договору" - договору поруки №12 від 12.05.2020 ТОВ «Крокус ЛТД", як поручитель, зобов`язувалось відповідати перед ПАТ "Запоріжжяобленерго", як кредитором, за виконання КП «Запоріжремсервіс" ЗМР, як боржником, зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №14445 від 01.11.2017 у сумі 303 776,63 грн. (залишок за 2018 рік), укладеного між ПАТ "Запоріжжяобленерго" (в особі ЗМЕМ) та КП «Запоріжремсервіс" ЗМР, у випадку невиконання або неналежного виконання останнім названих зо бов`язань.

В пункті 2.1 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 сторони погодили, що під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір від 12.05.2020 №12, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується "Поручитель"), Боржником (в основному договорі іменується "Боржником") та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (в основному договорі іменується "Кредитор"). Так, за умовами Основного договору Кредитор у якості Поручителя сплатив ПАТ "Запоріжжяобленерго" суму 225 776,63 грн., в т.ч. ПДВ замість Боржника.

Права Кредитора, відповідно, перейшли до ТОВ «Крокус ЛТД" від ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поруки Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники за своєчасну оплату відповідно до Основного договору на суму 225 776,63 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору поруки №17/09 від 17.09.2020, у випадку невиконання зо бов`язань Боржником за основним договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, при цьому Кредитор вправі вимагати виконання зобов`язань як від усіх Сторін спільно, так і від кожної окремо, при чому як цілком, так і в частині боргу. Якщо Поручитель або Боржник не задовольнить вимогу Кредитора у повному обсязі, то інша сторона (відповідно Боржник або Поручитель) несе перед Кредитором відповідальність у розмірі невиконаного зобов`язання і в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи оплату заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляції.

Відповідно до п. 4.2 цього ж договору поруки, Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку щодо своєчасної сплати 225 776,63 грн. за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором в 5 денний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора.

Відповідно до п. 4.5 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 р. до Поручителя, який виконав обов`язок за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, переходять усі права Кредитора щодо цього обов`язку за основним договором. Боржник зобов`язаний виконати зобов`язання перед Поручителем протягом 20 календарних днів від дати одержання Боржником від Поручителя повідомлення про виконання обов`язку Поручителем перед Кредитором.

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 р., у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно з п. 5.3. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за весь період прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020, але не раніше виконання Сторонами всіх фінансових зобов`язань одна перед одною.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 20.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради про стягнення основної заборгованості за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 у розмірі 225 776,63 грн.

За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 № 908/2019/23 (суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми" до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради про стягнення 225 776,63 грн. задоволені у повному обсязі.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 27.11.2023.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 № 908/2019/23 встановлено: «На виконання умов договору поруки №17/09 від 17.09.2020, ТОВ «Крокус ЛТД" листом від 17.09.2020 за вих. №17/09 звернулось до КП «Запоріжремсервіс" ЗМР та ТОВ "НВФ «Енергосистеми" з проханням виконати зобов`язання за вказаним договором.

У зв`язку з невиконанням КП «Запоріжремсервіс" ЗМР свого обов`язку щодо своєчасної сплати 225 776,63 грн. за основним договором, 24.09.2020 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" відповідно до умов договору поруки №17/09/01 від 17.09.2020 перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Крокус ЛТД" грошові кошти в сумі 225 776,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №467 від 24.09.2020.

Крім того, виконання ТОВ "НВФ «Енергосистеми" своїх зобов`язань за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 підтверджується листом ТОВ «Крокус ЛТД" від 29.09.2020 №29/09.

Листом №Е8-ОМ-20-299 від 12.11.2020 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" повідомило КП «Запоріжремсервіс" ЗМР про виконання ТОВ "НВФ «Енергосистеми" своїх зобов`язань замість КП «Запоріжремсервіс" ЗМР перед ТОВ «Крокус ЛТД" за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 щодо оплати 225 776,63 грн. та попросило КП «Запоріжремсервіс" ЗМР компенсувати ТОВ "НВФ «Енергосистеми" обсяг виконаного зобов`язання в сумі 225 776,63 грн. з ПДВ.

Однак, вказаний лист ТОВ "НВФ «Енергосистеми" залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку КП «Запоріжремсервіс" ЗМР.

Крім того, на лист ТОВ "НВФ «Енергосистеми" від 27.01.2022 за вих. №Е8-ОМ-22-015 стосовно сплати заборгованості КП «Запоріжремсервіс" ЗМР на користь ТОВ "НВФ «Енергосистеми" в сумі 349 703,64 грн. за двома договорами поруки (в т.ч. 225 776,63 грн. за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 р.) КП «Запоріжремсервіс" ЗМР листом від 14.02.2022 р. №376/01-05 на дало відповідь, згідно якої повідомило про свою складну фінансову ситуацію та відсутність реальної можливості погасити заборгованість у 2021 році. Також, в цьому листі КП «Запоріжремсервіс" ЗМР повідомило про ймовірність виходу підприємства з фінансової кризи у 2023 році та прагнення КП «Запоріжремсервіс" ЗМР сплатити заборгованість перед ТОВ "НВФ "Ене ргосистеми" у найкоротший термін.

Супровідним листом від 03.02.2023 р. за вих. №Е8-ОМ-23-010 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" надіслало на адресу КП «Запоріжремсервіс" ЗМР акт звірки взаємних розрахунків за двома договорами поруки від 17.09.2020 №17/09/01 та №17/09 станом на 01.01.2023, який з боку останнього залишився без підписання, відповіді та будь-якого його реагування.

Листом від 23.03.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-015 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" повторно звернулось до КП «Запоріжремсервіс" ЗМР з проханням виконати свої зобов`язання за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 та сплатити на користь ТОВ "НВФ «Енергосистеми" заборгованість в сумі 225 776,63 грн. з ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок.

На вказаний лист ТОВ "НВФ «Енергосистеми" від 23.03.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-015 КП «Запоріжремсервіс" ЗМР надало відповідь листом від 10.04.2023 за вих. №604/01-05, в якому повідомило про введення в Україні воєнного стану та про існування листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1 стосовно можливості віднесення певних обставин до форс-мажорних (обставин непереборної сили).

16.05.2023 ТОВ "НВФ «Енергосистеми" направило на адресу КП «Запоріжремсервіс" ЗМР претензію від 15.05.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-024 з вимогою (проханням) сплатити заборгованість за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776,63 грн., звернувши увагу на безпідставність і необґрунтованість посилань КП «Запоріжремсервіс" ЗМР на введення в Україні воєнного стану та лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У відповідь на вказану претензію КП «Запоріжремсервіс" ЗМР листом від 22.05.2023 за вих. №1061/01-05 повідомило ТОВ "НВФ «Енергосистеми" про введення в Україні воєнного стану та існування листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022».

Оскільки матеріали справи не містять та в рішенні господарського суду Запорізької області від 18.10.2023 № 908/2019/23 невстановлені дати фактичного отримання відповідачем листа-вимоги ТОВ "НВФ «Енергосистеми" № Е8-ОМ-20-299 від 12.11.2020 про виконання своїх зобов`язань за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 щодо сплати 225 776,63 грн., проте листом №376/01-05 від 14.02.2022 КП «Запоріжремсервіс" ЗМР на дало відповідь на вимогу №Е8-ОМ-22-015 від 27.01.2022, згідно якої повідомило про свою складну фінансову ситуацію та відсутність реальної можливості погасити заборгованість, враховуючи умови п. 4.5. договору поруки №17/09 від 17.09.2020, дата порушення зобов`язання відповідачем за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 - 15.02.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Запоріжремсервіс" ЗМР сплатив заборгованість за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 на суму 225 776,63 грн. частинами, а саме: 12.10.2023 у розмірі 65 776,63 грн., 10.11.2023 у розмірі 80 000,00 грн. та 13.12.2023 у розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача (ТОВ «НВФ «Енергосистеми») за 12.10.2023, 10.11.2023 та 13.12.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020, позивачем нараховано пеню за період з 15.04.2023 по 11.10.2023 у розмірі 190 465,15 грн., 3 % річних за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 на суму 18 816,78 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2021 по вересень 2023 включно у розмірі 97 987,05 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідачем порушені строки виконання договору поруки № 17/09 від 17.09.2020 в частині сплати основної заборгованості.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 15.04.2023 по 11.10.2023 у розмірі 190 465,15 грн., враховуючи дату порушення зобов`язання відповідачем за договором поруки 15.02.2022 року та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні стягнення пені, оскільки позивач мав право нарахування та стягнення пені за період 6 місяців починаючи з 15.02.2022, тобто до 15.08.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3 % річних за період з 01.01.2021 по 11.10.2023 на суму 18 816,78 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2021 по вересень 2023 включно у розмірі 97 987,05 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 15.02.2022 по 11.10.2023 на суму 11 208,42 грн. з відмовою у стягненні 7 608,36 грн. та інфляційних витрат за період з лютого 2022 по вересень 2023 включно на суму 64 889,28 грн. з відмовою у стягненні 33 097,77 грн.

Інші доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 141,47 грн. судового збору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть Сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між Сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною Стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для Сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію Сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч. копії: Договору про надання правової допомоги № 1303/0508 від 13.03.2023, укладеного з адвокатом Бєланом Сергієм Вікторовичем, додатку № 4Б від 15.01.2024 до договору, акту приймання-передачі наданих послуг № 4Б від 13.02.2024 на суму 10 000,00 грн. та детального опису наданих послуг від 13.03.2024 за договором № 1303/0508 від 13.03.2023 на суму 10 000,00 грн. Також суду надано копію платіжної інструкції № 318 від 06.03.2024 на суму 10 000,00 грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В акті приймання-передачі наданих послуг № 4Б від 13.02.2024 зазначено послугу: підготовка та подання до господарського суду Запорізької області від імені (в інтересах) клієнта позовної заяви до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат в загальній сумі 307 268,98 грн. (за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поруки № 17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776,63 грн.), кількість часу, витраченого для надання послуг - 20 год:20 хв., вартість - 10 000,00 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01; пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06; пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11; пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як акцентував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 03.04.2024 по справі № 910/6175/23, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Враховуючи вищенаведене та часткове задоволення позовних вимог, керуючись зазначеними критеріями оцінки судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи характер спору, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд вважає, що розмір заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. не відповідає критерію розумності їхнього розміру, такі, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи.

Отже, враховуючи наведене, оцінивши доводи про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн. (50%). Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради (вул. Добролюбова, буд. 23-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» (електронна пошта: info@askue.net; вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф.7, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 35764186) 3 % річних у розмірі 11 208 (одинадцять тисяч двісті вісім) грн. 42 коп., інфляційні витрати на суму 64 889 (шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 47 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.