Рішення

від 31.01.2024 по справі 909/923/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/923/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України

(вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області

(вул. Б. Грушевського, буд. 17, смт Солотвин, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77753)

про стягнення 47 086,78 грн заборгованості за спожитий природний газ

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (далі - Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради, відповідач) про стягнення 47 086,78 грн заборгованості за спожитий природний газ, з яких:

- 31 601,98 грн основного боргу;

- 3 826,87 грн пені;

- 1 418,20 грн 3% річних;

- 10 239,73 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 684,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.11.2023; встановлено строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в Електронний кабінет та на електронну пошту.

14.11.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяв участь представник позивача; судом відкладено розгляд справи по суті на 04.12.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).

04.12.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку із тимчасовою втратою судді працездатності.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 28.12.2023 призначено наступне судове засідання з розгляду справи по суті на 31.01.2024.

31.01.2024 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін.

За наслідками розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати за поставлений газ у строк, визначений договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Як на правову підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 96, 202, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 655-697, 712, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); ст. 173 - 175, 193, 216, 218, 222, 230, 232, 264 - 271 Господарського кодексу України (далі - ГК України); п. 19, 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу"; п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (з змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102); п. 5 гл. 1 розд. І, п. 5 гл. 3, п. 2 гл. 5 розд. IV, п. 2 гл. 7 розд. XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС); п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу).

Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзив на позов не надав. У судовому засіданні представник відповідача визнала суму основної заборгованості. Щодо нарахованих сум інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечила, оскільки така заборгованості виникла не з волі відповідача, так як ним не було отримано рахунку на оплату, відповідно відповідач не зміг сплатити заборгованість.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем покладено зобов`язання забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником (п. 418 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102).

Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради (відповідач) в розумінні Бюджетного кодексу України є бюджетною установою.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) обсяги природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 05.11.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до обсягів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача, який має ЕІС-кодом 56ХS00017PW7V004, до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 28.09.2022 №ТОВВИХ-22-10435 (а.с. 64-79);

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від 01.11.2021 №Ф10-0000091639, наданою оператором ГРМ за формою №Ф10 (а.с. 82-85);

- відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017PW7V004 (а.с. 81).

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, в редакції, чинній у спірний період (далі - договір) (а.с. 10-13).

Умови договору такі.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (п. 1.1 договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, та є однаковими для всіх споживачів України (п. 1.2 договору).

Цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС (п. 1.3 договору).

Постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.2 договору).

Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із ЦК України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, Кодексом ГТС, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ) (п. 2.3 договору).

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС (п. 3.1 договору).

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 договору).

Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі, та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (підп. 1 п. 5.1, підп. 1 п. 5.2 договору).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ та зобов`язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (підп. 1 п. 6.1, підп. 1 п. 6.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1 договору).

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 договору).

Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору).

За період з 01.11.2021 по 05.11.2021 позивачем передано відповідачу 1 881,07 куб. м природного газу на загальну суму 31 601,98 грн, про що свідчать дані інформаційної платформи оператора ГТС (лист від 28.09.2022 №ТОВВИХ-22-10435; а.с. 71) та акт приймання-передачі природного газу №18654 (а.с. 18).

14.01.2022 позивач направив відповідачу рахунок на оплату природного газу №31482, де вказав, що борг за листопад 2021 року становить 31 601,98 грн (докази направлення рахунку наявні в матеріалах справи) (а.с. 19-22).

Доказів оплати заборгованості за спожитий природний газ суду не надано.

15.07.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.07.2022 №119/4.3-9272-2022, в якій просив до 28.07.2022 сплатити заборгованість за природний газ в сумі 31 601,98 грн (а.с. 90-95). Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з розрахунками позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідачу нараховано 3 826,87 грн пені, 1 418,20 грн 3% річних та 10 239,73 грн інфляційних втрат (а.с. 24).

У зв`язку з несплатою заборгованості в добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права на отримання оплати за поставлений природний газ.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні засади

1.1. Як встановлено судом, позивач є постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, а відповідач є споживачем природного газу, який отримує природний газ з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу.

Предметом спору є заборгованість за поставлений природний газ постачальником "останньої надії", а предметом позову - її стягнення.

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи /газотранспортної системи, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, Кодексом ГТС.

1.2. Щодо постачальника "останньої надії"

Положеннями п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", п. 5 розд. I Правил постачання природного газу передбачено, що постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором (НКРЕКП).

Випадки постачання природного газу постачальником "останньої надії" передбачені п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу.

Також пунктом 71 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ринок природного газу", в редакції Закону № 1850-IX від 02.11.2021, встановлено, що у разі якщо в період після 1 жовтня 2021 року до 1 грудня 2021 року у споживача, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), відсутній (був відсутній) постачальник природного газу, вважається, що постачання природного газу такому споживачу в зазначений період здійснює (здійснював) постачальник "останньої надії", за умови звернення такого споживача до 30 листопада 2021 року до постачальника "останньої надії" для укладення договору з таким постачальником. У такому разі умови договору з постачальником "останньої надії" поширюються на відносини, що виникли після 1 жовтня 2021 року.

1.3. Щодо укладання договору постачання електричної енергії

1.3.1. Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

1.3.2. У силу абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором (НКРЕКП). Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", в редакції, чинній на час спірних правовідносин, абз. 4 п. 3 розд. I Правил постачання природного газу).

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Відповідні положення містить розділ VI Правил постачання природного газу, згідно з п. 1 якого:

- постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів;

- договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника;

- договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу;

- договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.

Пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.

Як встановлено судом, днем початку постачання природного газу відповідачу позивачем в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора ГТС визначено 01.11.2021.

Отже, 01.11.2021 між сторонами укладений договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

ІІ. Щодо заборгованості за поставлений природний газ

2.1. Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У силу п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу за договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Враховуючи двосторонній характер договору постачання природного газу, такий договір є підставою для виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків відповідно до ст. 173-175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України.

2.2. У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим законом.

Положеннями ч. 4 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються регулятором.

Ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809.

Згідно з п. 8 розділу VI Правил постачання природного газу ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника "останньої надії".

Позивачем оприлюднено відповідні ціни на власному вебсайті: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Водночас пунктом 71 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ринок природного газу", в редакції Закону № 1850-IX від 02.11.2021, передбачено, що тимчасово, до 31 березня 2022 року, регулятор (НКРЕКП) на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії. Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".

Пунктом 417 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102, встановлено з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між споживачами, що є бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником останньої надії - на рівні 16,8 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

2.3. Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор ГРМ до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору ГТС інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Пункт 4.2 договору передбачає, що об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ на інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

2.4. За приписами п. 8 розділу VI Правил постачання природного газу розрахунок за поставлений постачальником "останньої надії" природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін.

Відповідно до п. 4.3, 4.4 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За встановлених судом обставин, позивач як постачальник природного газу "останньої надії" у період з 01.11.2021 по 05.11.2021 поставив відповідачу природний газ в обсязі 1 881,07 куб. м на загальну суму 31 601,98 грн, що підтверджується даними інформаційної платформи, наданими оператором ГТС у листі від 28.09.2022 №ТОВВИХ-22-10435, а також позивачем в акті приймання-передачі природного газу №18654 та не спростовується відповідачем.

На виконання умов договору позивачем було надіслано відповідачу рахунок для здійснення оплати за поставлений природний газ.

При цьому суд враховує те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати вартості поставленого природного газу згідно з договором.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 31.08.2022 у справі №902/262/21.

Отже, передбачені договором рахунки носять інформаційний характер та не є визначальними при оплаті поставленої електричної енергії.

Таким чином, поставлений постачальником "останньої надії" (позивачем) природний газ у листопаді 2021 р. повинен був бути оплачений споживачем (відповідачем) до кінця грудня 2021 р.

2.5. За нормами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений природний газ не надав, однак суму основної заборгованості в розмірі 31 601,98 грн визнав у судовому засіданні, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доведення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного зобов`язання у розмірі 31 601,98 грн заборгованості за спожитий природний газ.

IІI. Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені

3.1. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

3.2. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.

У ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17, від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 нараховано відповідачу 10 239,73 грн інфляційних втрат та 1 418,20 грн 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що заявлені до стягнення позивачем суми (10 239,73 грн інфляційних втрат та 1 418,20 грн 3% річних) відповідають сумам, обрахованим судом.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 10 239,73 грн інфляційних втрат та 1 418,20 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.3. Щодо стягнення пені

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 4.5 договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У частині 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З поданого суду розрахунку вбачається, що позивачем за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 нараховано відповідачу 3 826,87 грн пені.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що заявлена до стягнення сума 3 826,87 грн пені відповідає сумі, обрахованої судом.

При цьому суд враховує, що клопотання про зменшення суми неустойки відповідачем суду заявлено не було.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення 3 826,87 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

IV. Інші аспекти

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9962 від 28.08.2023 (а.с. 9).

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторони до відшкодування суду не заявляли.

Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про стягнення 47 086,78 грн заборгованості за спожитий природний газ задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (вул. Б. Грушевського, буд. 17, смт Солотвин, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77753; ідентифікаційний код 43932283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 40121452) 31 601,98 грн (тридцять одну тисячу шістсот одну гривню 98 коп.) основного боргу, 3 826,87 грн (три тисячі вісімсот двадцять шість гривень 87 коп.) пені, 1 418,20 грн (одну тисячу чотириста вісімнадцять гривень 20 коп.) 3% річних, 10 239,73 грн (десять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 73 коп.) інфляційних втрат та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.04.2024 (з урахуванням перебування судді у відпустці).

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва