Рішення

від 11.04.2024 по справі 909/113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/113/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія",

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз",

про стягнення заборгованості в сумі 1766,40 грн.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1766,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині здійсненняї оплати за поставлений товар на підставі видаткової накладної №5371 від 23.05.2022.

Ухвалою від 12.02.2024 Господарський суд Івано-Франківської області позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

В ході провадження у справі, 15.03.2024 представник позивача Захаріїв Б.Д. подав до суду заяву (вх. № 4487/24 від 15.03.2024) про виправлення описки у тексті позовної заяви щодо найменування відповідача по справі та його адреси. Зокрема, просить суд замість відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (вул. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053; 77503, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Долина, вул. Промислова, будинок, 7, код ЄДРПОУ 00135390) читати (вважати) Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (вул. Несторівський,3-5, м. Київ, 04053, код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз" (78400, вул. Грушевського,13, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код ЄДРПОУ 00136515).

Ухвалою від 18.03.2024 Господарський суд Івано-Франківської області виправив допущену описку в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2024 у справі № 909/113/24 та зазначив, що відповідачем по справі слід вважати Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (вул. Несторівський,3-5, м. Київ, 04053) в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз" (78400, вул. Грушевського,13, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код ЄДРПОУ 00136515).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині здійсненняї оплати за поставлений товар на підставі видаткової накладної №5371 від 23.05.2022.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 12.02.2024 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 14.02.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач про наявність у Господарському суді даного спору щодо нього повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 18.03.2024) та Довідка про доставку електронного листа від 11.04.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач по справі відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається із ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька торгова компанія" (позивач по справі) поставлено Публічому акціонерному товариству Укрнафта в особі Нафтогазовидобувного управління Надвірнанафтогаз (по справі - відповідач) товар (сухарі понірувальні) на суму 1 766 грн 40к, за які відповідач по справі не розрахувався

Про вказаний факт свідчить також двосторонній Акт звірки взаємних розрахунків від 07.11.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 17-22).

Претензійною вимогою №8/10 від 26.01.2024 позивач по справі звернувся до відповідача про погашення спірної суми заборгованості в десятиденний строк з дня отримання вимоги. Докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи.(а.с. 13).

Однак, відповідач претензійні вимоги не виконав.

Вказана обставина зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правовчин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

За наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного в усній формі договору поставки, підтвердженням чого є видаткова накладна №5371 від 23.05.2022 та розрахунок на оплату №116 від 19.05.2022, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 16 ).

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати так і у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" видаткова накладна є товаророзпорядчим документом.

В спірному випадку проставлення зі сторони відповідача підпису та скріплення його печаткою свідчить про отримання останнім вказаного у ньому товару та належне йому право ним розпоряджатись.

Разом з тим, з урахуванням приписів ст. 692 ЦК України у відповідача і виник обов`язок здійснити оплату за отриманий ним товар по спірній накладній.

Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як встановлено судом відповідачем по справі порушено зобов`язання в частині здійснення оплати у визначений законом термін за отриманий ним від позивача товар, внаслідок чого виникла основна заборгованість на суму 1766 грн 40к.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вказану заборгованість відповідач визнав, підписавши Акт звірки взаємних розрахунків від 07.11.2022, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

На вимогу позивача №8/10 від 26.01.2024 про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 1 766,40 грн. не відреагував та необхідність її оплати у встановлений у вимозі строк не здійснив.

Доказів погашення заборгованості на момент вирішення спору відповідач суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином заявлена сума ї заборгованості в розмірі 1 766,40 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.4 вказаного закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В спірному випадку позивачем по справі позовну заяву подано через систему "Елетронний суд", про що свідчить відмітка на позовній заяві.

З урахуванням наведеного, вище за подання спірного позову, позивачем підлягав сплаті судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Однак, позивачем сплачено 3 028 грн 00к., що підтверджується платіжною інструкцією №143 від 25.01.2024.

З урахуванням наведеного позивачем переплачено 605,60 грн.

Відповідно до приписів п.1.ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі сплати судового збору за подання позову в більшому розмірі, то зайво сплачена сума (судового збору) підлягає поверненню на підставі поданого клопотання особи, яка його сплатила.

В спірному випадку на момент ухвалення рішення позивач до суду клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 605,60 грн не подав.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 605 грн 60 к.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено ) суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в в розмірі 2 422 грн 40к.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз" про стягнення заборгованості в сумі 1 766,40 грн.- задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (вул. Несторівський,3-5, м. Київ, 04053) в особі Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз" (вул. Грушевського,13, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код ЄДРПОУ 00136515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (.вул. Торгова, буд 6, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, код 34535868) 1 766,40 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят шість гривень сорок копійки) заборгованості та 2 422 грн 40к. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Фанда

Суддя О. М. Фанда