Рішення

від 10.04.2024 по справі 910/15757/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 910/15757/23За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12А"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум"

про стягнення 30238,26 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (далі - Відповідач) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12А" (далі - Позивач, ОСББ) 17010,61 грн за внески на утримання будинку, 4410 грн за внесок на утримання охорони і консьєржів, 2895 рн за внесок на підвищення безпеки будинку та прилеглої території, 4944,56 грн інфляційні втрати та 978,09 грн 3% річних. Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач є власником квартири №33 у будинку №12А на вулиці Воскресенській у місті Києві , а позивач утримує відповідний будинок та його прибудинкову територію. Відповідач у свою чергу, як співвласник багатоквартирного будинку не вносив належні внески і платежі за період з 01.11.2020 по 30.06.2023.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відзиву на позов від відповідача не надходило, хоча ухвалу суду відповідачем було отримано 18.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12А" здійснює управління житловим будинком №12-А по вул. Воскресенській в м. Києві (далі - Будинок) на підставі Статуту затвердженого рішенням загальних зборів учасників ОСББ.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ» є власником квартири № 33 за місцезнаходженням: місто Київ, вул. Воскресенська, будинок 12А , що підтверджується інформаційною довідкою №344574698 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальна площа квартири - 63,30 м2 з якої житлова складає - 32,50 м2.

З пояснень позивача вбачається, що відповідачем як власником квартири у будинку, яким здійснює управління позивач, не було сплачено затверджених рішеннями ОСББ обов`язкових внесків на утримання будинку.

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 23.07.2018 (протокол №3) було прийнято рішення:

«Затвердити кошторис ОСББ «Воскресенська 12А» у запропонованій Правлінням редакції та затвердити розмір обов`язкового щомісячного внеску на утримання будинку та його прибудинкової території з житлового та нежитлового приміщення у сумі 6,20 грн з м2 за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості, та 7,13 грн за м2 за умови оплати у попередньому місяці після 30 числа та/або за наявності заборгованості шляхом внесення його на банківський рахунок ОСББ «Воскресенська 12А».

Рішенням Загальних зборів ОСББ від 26.01.2021 (протокол №5) було прийнято рішення: «Затвердити кошторис ОСББ «Воскресенська 12А» на 2021 рік у запропонованій Правлінням редакції та встановити з 01 березня 2021 року загальний щомісячний розмір внесків на управління Будинком 8,70 грн за 1 кв.м: утримання будинку та прибудинкової території - 7,67 грн., ремонтний фонд 0,55 грн., резервний фонд 0,48 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири/нежитлового приміщення будинку за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості та 10.00 грн за 1 кв.м. : утримання будинку та прибудинкової території - 8,82 грн., ремонтний фонд 0,63 грн., резервний фонд 0,55 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири /нежитлового приміщення будинку за умови оплати у попередньому місяці після 30 числа та/або за наявності заборгованості. Внески на управління Будинком підлягають сплаті не пізніше останнього робочого дня ,місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги з управління будинком»

На період з 01 листопада 2020 року по 01 лютого 2021 року внесок утримання будинку становили :

- 6,20 грн за м2 за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості;

- 7,13 грн за м2 за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості.

В період з 01 лютого 2021 року по 01 лютого 2022 року внесок на утримання будинку становили:

8,70 грн за м2 за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості;

10,00 грн за м2 за умови оплати у попередньому місяці до 30 числа включно і за відсутності заборгованості.

Позивач зазначає, що в лютому 2022 року, з початком воєнного стану, цей внесок нараховувався виключно в розмірі 8,70 грн за м2.

Враховуючи загальну площу нерухомості відповідача 63,3 кв.м., за період з 01 листопада 2020 року по 30 вересня 2022 року, розмір заборгованості за внески на утримання будинку - складає 17010,61 грн.

Рішенням Загальних зборів ОСББ, пункт 3 Протоколу № 3 від 23.07.2018, був затверджений:

- щомісячний внесок співвласників на утримання охорони і консьєржів у розмірі 120 грн з житлового або нежитлового приміщення;

- щомісячний внесок на організацію підвищення безпеки будинку та прилеглої території у сумі 65 грн з житлового або нежитлового приміщення з житлового або нежитлового приміщення;

Рішенням Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, пункт 3 Протоколу № 5 від 26.01.2021, був затверджений:

- щомісячний внесок співвласників на утримання охорони і консьєржів у розмірі 150 грн з житлового або нежитлового приміщення;

- щомісячний внесок на організацію підвищення безпеки будинку та прилеглої території у розмірі 100 грн з кожної квартири та/або нежитлового приміщення, які належать співвласнику.

Загальна заборгованість відповідача за внесок на утримання охорони і консьєржів складає 4410 грн, а за внесок на підвищення безпеки будинку та прилеглої території 2895 грн.

Відповідачем жодних заперечень з приводу заявлених позивачем позовних вимог надано не було.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у статуті має бути визначено порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об`єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори до виключної компетенції

яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів об`єднання. Рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12А" Об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного та інших фондів.

За приписами статті 15 «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносини законодавством України встановлено обов`язок співвласника брати участь в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку, рішення загальних зборів ОСББ про є обов`язковим до виконання всіма співвласниками.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10136/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 №910/582/17 зазначив, що обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, на відповідача, як власника квартири №33 в будинку №12-А по вул. Воскресенській у м. Києві , площею 63,3 м2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, покладено обов`язок виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право:

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені ним Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Спірні внески за утримання Будинку та прибудинкової території, внески за утримання охорони і консьєржів та на підвищення безпеки будинку і прилеглої території разом у сумі 24315,61 грн, нараховані на підставі вищеописаних чинних рішень ОСББ, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.

Розрахунок суми 24315,61 грн нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі квартири відповідача судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, позивачем також було нараховано 978,09 грн 3% річних та 4944,56 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати внесків, які визначенні відповідними рішеннями зборів ОСББ.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені наведеними рішеннями зборів ОСББ строки не було сплачено обов`язкові внески.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що ж стосується заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2200 грн, то суд зазначає наступне.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:

- договір про надання правничої (правової) допомоги №57 від 01.09.2023;

- акт виконання робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 19.09.2023 на суму 2200 грн за складання позовної заяви;

- платіжна інструкція №36 від 08.09.2023 на суму 2200 грн;

- ордер АІ №1464687 від 21.09.2023.

Відповідачем не було подано заперечень щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу понесені позивачем під час розгляду даної справи.

З огляду на спірні правовідносини сторін, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, з урахуванням пропорційності заявлених позивачем витрат на послуги адвокату до розміру предмету спору, суд дійшов висновку про покладення на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2200 грн.

Керуючись статтями 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (м. Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 28Б, корпус 3А; ідентифікаційний код 32860384) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воскресенська 12А" (м. Київ, вул. Воскресенська, будинок 12-А; ідентифікаційний код 40538332) 17010 (сімнадцять тисяч десять) грн 61 коп. за внески на утримання будинку, 4410 (чотири тисячі чотириста десять) грн за внески на утримання охорони і консьєржів, 2895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн за внесок на підвищення безпеки будинку та прилеглої території, 4944 (чотири тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн 56 коп. інфляційних втрат, 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн 09 коп. 3% річних, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та 2200 (дві тисячі двісті) грн витрат на професійну правничу допомогу .

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.