Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/1138/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/1138/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/1138/24

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) надійшла позовна заява № 117/2513/2024 від 24.01.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь» (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 74 819,43 грн., з них: строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 150,00 грн. (сто п`ятдесят гривень), простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 18 750,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень), пені - 32 554,50 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 50 копійок), штрафу - 9375,00 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень), 3% річних - 2973,83 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 83 копійки) та інфляційних нарахувань - 11 016,10 грн. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень 10 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 4096/10 від 01.04.2010 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1138/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь» за адресою: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 11, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 27.02.2024 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, керуючись приписами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/1138/24 від 05.02.2024 року є 27.02.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 13.03.2024 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - позивач, зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь» (надалі - відповідач, депонент) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4096/10 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР, внутрішньому положенню зберігача ЦП та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Пунктами 2.3., 3 договору визначено, що депонент зобов`язується сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним договором. Оплата послуг зберігача включає в себе вартість послуг в залежності від виконавчих дій та/або операцій згідно з тарифами зберігача. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 25 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги, згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 6 договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

У п. 7 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

Також сторони підписали додаток № 1 до договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 4096/10 від 01.04.2010 року, в якому узгодили розмір тарифів за послуги зберігача цінних паперів ВАТ АБ «Укргазбанк».

Зокрема, у п. 3.1. додатку № 1 встановлено, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн., оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач відкрив відповідачу рахунок в цінних паперах № НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4096/10 від 01.04.2010 року є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий, позивач продовжує здійснювати його обслуговування.

Виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах за періоди з 01.04.2010 року по 11.10.2013 року та з 04.06.2013 року по 16.01.2024 року підтверджується розміщення на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь» в цінних паперах № НОМЕР_1 акцій простих електронних іменних.

Позивачем відповідно до умов договору на адресу відповідача направлялись акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг за період з січня 2016 року по грудень 2023 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами, списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками, які не підписані та не оплачені відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором, внаслідок чого за надані послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах у відповідача виникла строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 150,00 грн. та прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 18 750,00 грн. Крім того, за прострочення сплати цих сум позивачем нараховані пеня в розмірі 32 554,50 грн., штраф в розмірі 9375,00 грн., 3% річних в розмірі 2973,83 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 11 016,10 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про депозитарну систему" рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Як вже зазначалося судом вище, на виконання умов договору № 4096/10 від 01.04.2010 року позивач у період з січня 2016 року по грудень 2023 року надав відповідачу послуги по зберіганню цінних паперів, про що позивачем були складені акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг за спірний період, які направлялися на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками, реєстрами та списками згрупованих поштових відправлень.

Суд зазначає, що акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг відповідачем не підписані, однак не підписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг за тарифами, встановленими у додатку № 1 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 3.1. додатку № 1 до договору сторони погодили, що вартість послуги за зберігання цінних паперів на рахунку за повний або неповний місяць складає 150,00 грн., оплата яких проводиться протягом 15 календарних днів місяця, наступного за місяцем проведення операції.

Виходячи з положень пункту 3.1. додатку № 1 до договору строк виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг на день розгляду справи є таким, що настав.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача перед позивачем утворилась прострочена заборгованість по сплаті строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 150,00 грн. та простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 18 750,00 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по сплаті строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 150,00 грн. та простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 18 750,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 32 554,50 грн., штраф в розмірі 9375,00 грн., 3% річних в розмірі 2973,83 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 11 016,10 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 6 договору визначено, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за період з 08.01.2023 року по 07.01.2024 року.

Що стосується нарахованої позивачем пені, суд зазначає, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 08.01.2023 року по 08.07.2023 року.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 08.01.2023 року по 08.07.2023 року, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 15 822,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 16 731,75 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 9375,00 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

З наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань вбачається, що позивач здійснює відповідні нарахування за періоди: з 17.02.2012 року по 07.01.2024 року - 3% річних та з березня 2012 року по грудень 2023 року - інфляційні нарахування.

Суд відмічає, що заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог у цій частині матеріали справи не містять, що виключає можливість застосування строків позовної давності, визначених ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, до вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми 3% річних та інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунком позивача, становлять: 2973,83 грн. - 3% річних та 11 016,10 грн. - інфляційні нарахування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 58 087,68 грн., з них: строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 150,00 грн. (сто п`ятдесят гривень), простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 18 750,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень), пені - 15 822,75 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 75 копійок), штрафу - 9375,00 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень), 3% річних - 2973,83 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 83 копійки) та інфляційних нарахувань - 11 016,10 грн. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень 10 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2350,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Капіталь» (ідентифікаційний код 36857669, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 11) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (ідентифікаційний код 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) грошові кошти: строкової заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 150,00 грн. (сто п`ятдесят гривень), простроченої заборгованості по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери - 18 750,00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень), пені - 15 822,75 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 75 копійок), штрафу - 9375,00 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень), 3% річних - 2973,83 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три гривні 83 копійки), інфляційних нарахувань - 11 016,10 грн. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень 10 копійок) та судовий збір - 2350,85 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят гривень 85 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11.04.2024р.

Суддя О.В. Котков