Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/19958/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/19958/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) до Комітету з фізичного виховання та спорту міністерства освіти і науки України в особі філії Спортивно-оздоровчого комплексу «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської Області Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 46) про стягнення 37 651,40 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (далі - позивач) сформовано позовну заяву до Комітету з фізичного виховання та спорту міністерства освіти і науки України в особі філії Спортивно-оздоровчого комплексу «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської Області Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач) про стягнення 37 651,40 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комітетом з фізичного виховання та спорту міністерства освіти і науки України в особі Спортивно-оздоровчий комплекс «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської Області (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України 05.12.2022 укладено договір № 12-2623/22-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, протягом січня-квітня 2023 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 150 645,68 грн.

Оскільки оплата за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору, позивач просить стягнути з відповідача суму простроченого та несплаченого основного боргу у розмірі 36 848,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник зазначив, що Відповідач частково не згоден з пред`явленими вимогами, адже зазначений вище Договір був укладений з застосуванням процедури закупівель (Ідентифікатор закупівлі: UA-2022-12-05-008832-a) на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 р.

З урахуванням положень чинного законодавства представник зазначив, що збільшення ціни Договору на суму 36 848,80 грн. та продовження Сторонами строку дії Договору до 30 квітня 2023 року згідно Додаткової угоди №2 від 31.03.2023 року здійснено всупереч вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.

Відтак, вищевказана Додаткова угода №2 від 31.03.2023 року до Договору не була у встановленому порядку зареєстрованою у відповідних державних органах, у тому числі, у територіальному органі Державної казначейської служби України, а відтак - Відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату за фактично використаний обсяг спожитого газу у квітні 2023 року з бюджетного рахунку.

З огляду на зазначене, на адресу Позивача, Відповідачем було направлено лист від 14.04.2023 року за №53, зі змісту якого Спортивний оздоровчий комплекс «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської області (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України просив вважати Додаткова угода №2 від 31.03.2023 року до Договору - невірною, що залишилось без уваги Позивача.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Спортивно-оздоровчого комплексу «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської області (філія) (далі - Споживач) укладено договір № 12-2623/22-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно), в кількості 29 тис.куб.метрів (двадцять дев`ять тисяч куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- за січень 2023 р, замовлений обсяг - 10 тис.куб м;

- за лютий 2023 р., замовлений обсяг - 10 тис.куб м;

- за березень 2023 замовлений обсяг - 9 тис.куб м.

Всього 29 тис.куб м.

У відповідності до п. 2.1.1 Договору, загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.

Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору.

Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача (п. 2.2 Договору).

Згідно п.2.4 Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5.цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.5.3 - 3.5.4 Договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. 3.5.4. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 400 052,34 грн, крім того ПДВ - 80010,47 грн, разом з ПДВ - 480 062,81 грн.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 Договору).

Підпунктом 4 п. 6.2 Договору, Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.1 - 7.2 Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору, даний Договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників Сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно з п. 13.3 Договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього Договору: усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4 та 13.5 цього Договору.

Додатковою угодою № 1 від 13.01.2023 сторони виклали п. 2.1 та 4.3 Договору в наступній редакції:

« 2.1 Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно), в кількості 6,950 тис.куб.метрів (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- за січень 2023 р, замовлений обсяг - 2,416 тис.куб м;

- за лютий 2023 р., замовлений обсяг - 2,718 тис.куб м;

- за березень 2023 замовлений обсяг - 1,814 тис.куб м.

Всього 6,950 тис.куб м.

2.1.3. Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.»

Пункт 4.3 Договору викладено в наступній редакції:

« 4.3 Загальна вартість цього Договору становить 95874,62 грн, крім того ПДВ - 19174,92 грн, разом з ПДВ - 115049,54 грн.»

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2023 сторони виклали п. 2.1 та 4.3 Договору в наступній редакції:

« 2.1 Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 30 квітня 2023 року (включно), в кількості 11,87433 тис.куб.метрів (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири тридцять три куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- за січень 2023 р, замовлений обсяг - 3,95078 тис.куб м;

- за лютий 2023 р., замовлений обсяг - 2,07703 тис.куб м;

- за березень 2023 замовлений обсяг - 0,84652 тис.куб м;

- за квітень 2023 замовлений обсяг - 5,00000 тис.куб м;

Всього 11,87433 тис.куб м.

2.1.3. Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.»

Пункт 4.3 Договору викладено в наступній редакції:

« 4.3 Загальна вартість цього Договору становить 163 805,29 грн, крім того ПДВ - 32761,06 грн, разом з ПДВ - 196566,35 грн.»

Пункт 13.1 Договору викладено в наступній редакції:

« 13.1 Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до « 30» квітня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників Сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.»

На виконання умов Договору між сторонами було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу: 31.01.2023 на суму 65400,77 грн разом з ПДВ, 28.02.2023 на суму 34 382,92 разом з ПДВ, 31.03.2023 на суму 14 013,19 грн разом з ПДВ, 11.05.2023 на суму 36 848,80 грн разом з ПДВ. Всього було поставлено товару на загальну суму 150645,68 грн разом з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості у розмірі 36 848,80 грн.

29.06.2023 відповідачем було надано відповідь за № 71 відповідно до якої відповідач вказав, що надісланий позивачем акт приймання-передачі природного газу за квітень 2023р. до Договору від 05.12.2022 № 12-2623/22-БО-Т , який був укладений на 3 місяці (1 січня -31 березня 2023р.) не може бути оплачений, у зв`язку з тим, що на цьому договорі залишок коштів складає 1252,66 грн. А додаткова угода №2 від 31.03.2023 р. до Договору постачання природного газу від 05.1.2022 № 12-2623/22-БО- Г не зареєстрована Державною Казначейською службою, у зв`язку із неможливістю збільшувати суму договору.

Кошти для оплати боргу в сумі 36 848,80 грн є на загальному фонді, але немає, юридичних підстав для оплати. Оплату боргу гарантуємо.

У листі від 17.05.2023 №60 направленого відповідачем на адресу позивача зазначено, що надісланий Вами акт приймання-передачі природного газу за квітень 2023р. до Договору від 05.12.2022 № 12-2623/22-БО-Т , який був укладений на 3 місяці (1 січня -31 березня 2023р.) не може бути оплачений, у зв`язку з тим, що на цьому договорі залишок коштів складає 1252,66 грн. А додаткова угода №2 від 31.03.2023 р. до Договору постачання природного газу від 05.1.2022 № 12-2623/22-БО- Г не зареєстрована Державною Казначейською службою, у зв`язку із неможливістю збільшувати суму договору. Та просили розділити суму оплати за природний газ на 2 частини:

1. Залишок коштів по Договору № 12-2623/22-БО-Т від 05.12.2022 - 1252,66 грн. на сьогоднішній день ми зможемо оплатити.

2. Залишок боргу - 35 596,14 - ми гарантуємо оплатити ( на загальному фонді є кошти), але враховуючи викладене вище оплату в сумі 35 596,14 грн., ми не в змозі оплатити, тому що Державна Казначейська служба не реєструє додаткову угоду.

Спір виник у зв`язку з несплатою відповідачем отриманого природнього газу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 Договору).

Спір виник у зв`язку з несплатою відповідачем отриманого природного газу за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року у загальному розмірі 36 848,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі природного газу за квітень 2023 року у загальному розмірі 36 848,80 грн підписаний з боку сторін без зауважень.

Окрім того відповідачем не заперечується отримання природного газу за квітень 2023 року у загальному розмірі 36 848,80 грн.

У своїх запереченнях представник відповідача зазначає, що з урахуванням положень чинного законодавства збільшення ціни Договору на суму 36 848,80 грн. та продовження Сторонами строку дії Договору до 30 квітня 2023 року згідно Додаткової угоди №2 від 31.03.2023 року здійснено всупереч вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.

Додаткова угода №2 від 31.03.2023 року до Договору не була у встановленому порядку зареєстрованою у відповідних державних органах, у тому числі, у територіальному органі Державної казначейської служби України, а відтак - Відповідач був позбавлений можливості здійснити оплату за фактично використаний обсяг спожитого газу у квітні 2023 року з бюджетного рахунку.

З огляду на зазначене, на адресу Позивача, Відповідачем було направлено лист від 14.04.2023 року за №53, зі змісту якого Спортивний оздоровчий комплекс «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської області (філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України просив вважати Додаткова угода №2 від 31.03.2023 року до Договору - невірною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 викладено наступну позицію:

« 78. Водночас вище Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

79. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що додаткові угоди № 2-14 до договору № 44 про постачання електричної енергії споживачу від 11 лютого 2021 року суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.».

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Поряд з цим суд наголошує, що Договір виконаний, додаткова угода №2 в судовому порядку визнана не була, а відтак твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Оскільки предметом спору є заборгованість, що виникла у відповідача перед позивачем за поставлений, проте не оплачений природний газ за квітень 2023 року, суд дійшов висновку, що позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу виконав належним чином, загальна вартість отриманого відповідачем товару склала 36 848,80 грн, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивачем окрім основної заборгованості заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 757,47 грн. та 3% річних у розмірі 45,43 грн за загальний період прострочення з 16.06.2023 по 30.06.2023.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 757,17 грн., суд встановив, що останній здійснено вірно, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 757,17 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильними, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 45,43 грн.

Суд зазначає, що ст.129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд зазначає, що на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості позивачем було надано суду належні та вірогідні докази поставки відповідачу товару.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комітету з фізичного виховання та спорту міністерства освіти і науки України в особі філії Спортивно-оздоровчого комплексу «Ювілейний» в м. Миколаїв Львівської Області Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 46, код ЄДРПОУ 03072626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у розмірі 36 848 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн 80 коп., пеню у розмірі 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 45 (сорок п`ять) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ