Ухвала

від 11.04.2024 по справі 910/2655/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/2655/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52», м. Київ

про стягнення 622 047,23 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про стягнення збитків в сумі 622 047,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не було здійснено реєстрації податкових накладних за договором оренди нерухомого майна від 16.04.2020, внаслідок чого позивача було позбавлено можливості включити суми сплаченого у складі вартості послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 622 047,23 грн. Означені обставини, на думку позивача, є достатньою підставою для стягнення збитків з відповідача.

Ухвалою від 11.03.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

10.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача стосовно розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

За приписами ч.ч.1-4 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Заперечення про розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження обгрунтовано значним обсягом взаємовідносин між позивачем та відпоідачем, складністю у відслідковуванні поточного стану взаєморозрахунків та інших зобов`язань між сторонами, та необхдіністю підготовки змістовної відповіді із урахуванням призначення нового керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52».

Оцінивши доводи відповідача, суд не вбачає останні обґрунтованими, що вказує на відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52».

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу наведених норм процесуального права, вбачається, що господарські суди, відкриваючи провадження у справі наділені певною дискрецією щодо можливості віднесення того чи іншого спору до категорії малозначних та, відповідно, здійснення судочинства у таких справах за правилами спрощеного провадження.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За висновками суду, враховуючи те, що предметом спору у справі є стягнення збитків, завданих внаслідок не реєстрації відповідачем податкових накладних, а як наслідок позбавлення позивача можливості включити суми сплаченого у складі вартості послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту, підстави стверджувати, що спір у справі є складним, обсяги та характер доказів у справі значними у суду відсутні.

Таким чином, за висновками суду, відповідачем не було наведено достатньо обґрунтованих заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, внаслідок чого відповідна заява задоволенню не підлягає.

Крім того, судом враховано, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

В контексті наведеного, а також посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» на необхідність часу для підготування відзиву з урахуванням призначення нового керівника, суд звертає увагу відповідача на те, що останній не позбавлений права та можливості подати суду відзив на позов разом із клопотання про поновлення строку на його подачу.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами ст.ст.2, 3, 234, 235, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Б-52» про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В. В. Князьков